Справа № 2а-234/10

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2010 року, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Попова В.В.,

при секретарі – Ладухіній І.С.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора ДПС БДПС з обслуговування адміністративної території м. Запоріжжя АТІ підпорядкованого УДАІ КУ УМВС України в Запорізькій області, лейтенанта міліції Суровець Євгена Сергійовича про визнання неправомірними дій посадової особи та скасування постанови серії АР №344616 по справі про адміністративне правопорушення від 16.06.2010 року, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом і в обґрунтування своїх вимог вказав, що згідно з постановою старшого інспектора ДПС БДПС з обслуговування адміністративної території м. Запоріжжя АТІ підпорядкованого УДАІ КУ УМВС України в Запорізькій області, лейтенанта міліції Суровець Євгена Сергійовича від 16.06.2010 року, 16.06.2010 року, о 05 годині 55 хвилин, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на 292 км. а/д Харків-Сімферополь, рухався зі швидкістю 88 км/год., чим перевищив встановлену швидкість руху на 20 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України, у зв’язку з чим позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення в розмірі 255 грн. На думку позивача, дана постанова є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки, коли відповідач зупинив його та повідомив про перевищення швидкості та порушення ПДР України, позивач  заперечив і зазначив, що рухався зі швидкістю в межах 70 км/год., що всі прилади його автомобіля є технічно справними, про що свідчить талон техогляду. На підтвердження вини відповідач продемонстрував йому тільки час, який нібито пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Проте доказів, що вимірювалась швидкість саме його автомобіля, відповідач не надав. Таким чином, позивач вважає, що у постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобілю.

В судовому засіданні позивач підтримав свій позов в повному обсязі, просить суд його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку, своїх заперечень стосовно позову не надав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд, оцінюючи відповідно до ст. 159 КАС України, всебічно, повно, об'єктивно досліджені судом докази, вважає, що позов підлягає задоволенню на підставі встановлених у судовому засіданні наступних фактичних даних.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

16.06.2010 року старшим інспектором ДПС БДПС з обслуговування адміністративної території м. Запоріжжя АТІ підпорядкованого УДАІ КУ УМВС України в Запорізькій області, лейтенантом міліції Суровець Є.С. було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1, на 292 км. а/д Харків-Сімферополь, рухався зі швидкістю 88 км/год., чим перевищив встановлену швидкість руху на 20 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України, за якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с.8).

Вказана постанова була отримана позивачем 16.06.2010 року особисто.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З’ясовуючи обставини справи і оцінюючи докази суд виходив з наступного.

Виходячи з положень ст.ст. 69, 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом, зокрема, на підставі пояснень сторін та письмових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Єдиним доказом викладених у Постанові обставин вчинення позивачем правопорушення є Постанова в справі про адміністративне правопорушення, яка ґрунтується на висновку, зробленому інспектором ДАІ за допомогою фото-відеозаписуючого приладу «Візір» № 0812501. Від відповідача не надійшло жодного заперечення або пояснення стосовно позову ОСОБА_1 Інших доказів, які б містили інформацію щодо порушення позивачем Правил дорожнього руху і на підставі яких суд встановив би наявність цього порушення відповідачем не надано.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом (до якої відноситься і інформація, отримана за допомогою приладу «Візір») повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Тобто перед застосуванням на території України «Візір» повинен був пройти державну експертизу в Держслужбі спецзв’язку і захисту інформації України. Прилад «Візір» не є автоматичним засобом фото – або відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника Державної автомобільної інспекції, управляється ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, такі як об’єкт зйомки, його режими і т.п.).

Суду не надано експертного висновку або сертифіката відповідності вищезазначеного приладу «Візір», тому будь яка інформація з цього приладу враховуватися при розгляді справи не може.

Таким чином, відповідачем не надано належних доказів, які б містили інформацію щодо порушення ОСОБА_1  Правил дорожнього руху і на підставі яких суд встановив би наявність цього порушення.

У зв’язку з викладеним вище, суд також знаходить, що відповідачем не виконані вимоги статті 280 КУпАП, відповідно до яких орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення – скасуванню, оскільки суду не було надано доказів, які б підтвердили факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 288 КУпАП, ст.ст. 6, 10, 11, 86, 94, 102, 122, 128, 158, 160-163 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

    Визнати дії старшого інспектора ДПС БДПС з обслуговування адміністративної території м. Запоріжжя АТІ підпорядкованого УДАІ КУ УМВС України в Запорізькій області, лейтенанта міліції Суровець Євгена Сергійовича щодо винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення Серія АР №344616 від 16.06.2010 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - протиправними.

    Скасувати Постанову в справі про адміністративне правопорушення Серія АР №344616 від 16.06.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп., винесену 16.06.2010 року старшим інспектором ДПС БДПС з обслуговування адміністративної території м. Запоріжжя АТІ підпорядкованого УДАІ КУ УМВС України в Запорізькій області, лейтенанта міліції Суровець Євгеном Сергійовичем.

    Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                                             В.В.Попов.