АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц -20381/10 Категорія ЦП: 21
Головуючий у першій інстанції Галій С.С.
Доповідач Левенець Б.Б.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Кварталової А.М., Плавич Н.Д.
при секретарі – Коваль Т.В.
за участі позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представників відповідача, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 – ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи – приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімаченко Світлана Леонідівна та Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» про визнання договору дарування земельної ділянки, договору дарування садового будинку з надвірними спорудами не дійсними, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю,-
в с т а н о в и л а :
У травні 2009 року позивач звернувся із позовом, уточнивши який зазначив, що із 1986 року перебував у шлюбі із ОСОБА_8, яка у 2004 році отримала у спадщину земельну ділянку та розташований на ній садовий будинок з надвірними спорудами в СТ «Примор’є», АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла, позивач дізнався, що у 2007 році нею були укладені договори, за якими ОСОБА_8 подарувала вказані земельну ділянку і садовий будинок її сину ОСОБА_4
Зазначаючи, що на час укладення оспорюваних договорів ОСОБА_8 не була здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними, просив:
- визнати недійсним укладений 29 травня 2007 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_4 нотаріально посвідчені договори дарування садового будинку і земельної ділянки площею 0,0676 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_4 26 липня 2007 року.(т. 1 а.с. 4-15, 83-98, 162-163, 215-216).
Відповідач проти позову заперечував, звернувся із зустрічним позовом на обґрунтування якого зазначив, що у 2007 році були укладені і нотаріально посвідчені договори за якими він отримав у дар від матері ОСОБА_8 садовий будинок і земельну ділянку. Згодом, з’ясував, що відповідач здійснив самочинне будівництво на садовій ділянці. Просив усунути перешкоди у користуванні ділянкою, зобов’язавши ОСОБА_2 знести самочинне будівництво за вказаною адресою.( т. 1 а.с. 71-82, 217-228)
Третя особа нотаріус Сімаченко С.Л., зазначила, що договори нотаріально посвідчені відповідно до вимог законодавства. (т. 1 а.с. 231-232)
Представник Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» проти позову заперечував.(т. 1 а.с. 194-197)
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, визнані недійсними укладені 29 травня 2007 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_4 нотаріально посвідчені договори дарування садового будинку і земельної ділянки площею 0,0676 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_4 26 липня 2007 року. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 – відмовлено.(т. 1 а.с. 362-371)
ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задовольнити зустрічні вимоги ОСОБА_4 На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що суд помилково залучив Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», як третю особу, а не відповідача, не зазначив пояснень нотаріуса Сімаченко С.Л., експертний висновок є неповним і суперечить іншим доказам по справі, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної судово-психіатричної експертизи, не дав належної оцінки показам свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_9.(т. 2 а.с.3-23).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2010 року заяву ОСОБА_2 задоволено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 липня 2010 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину садового будинку із надвірними спорудами і земельної ділянки площею 0,0676 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3, із залишенням без розгляду цих заявлених позовних вимог.
В судовому засіданні представники ОСОБА_4 – ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтримали скаргу, яку просили задовольнити. ОСОБА_2, його представник ОСОБА_3 заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Третя особа нотаріус Сімаченко С.Л. подала письмову заяву в якій зазначила, що підтримує скаргу ОСОБА_4 і просила розглядати справу за її відсутністю. (т. 2 а.с. 51)
Інші особи до суду не прибули про причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази.(т. 2 а.с. 66-78)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення прибувших учасників апеляційного провадження, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Судом встановлено, що
Із 01 березня 1986 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі.(т. 1 а.с. 10)
За свідоцтвом, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 після смерті матері ОСОБА_12 набула у спадщину садовий будинок під АДРЕСА_4 і земельну ділянку площею 0,0676 га. за адресою АДРЕСА_5.(т. 1 а.с. 9, 15)
11 квітня 2006 року ОСОБА_8 склала заповіт, яким належні їй садовий будинок під АДРЕСА_4 і земельну ділянку площею 0,0676 га. за адресою АДРЕСА_5 заповідала своєму сину ОСОБА_10.(т. 1 а.с. 61)
За накладними, ОСОБА_2 протягом 2006-2007 років придбавав будівельні матеріали для ремонту та реконструкції садового будинку.(т. 1 а.с. 12-14, 96-98)
29 травня 2007 року, за нотаріально посвідченими договорами дарування, ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв в дар вищевказані земельну ділянку і розташований на ній садовий будинок за вищевказаною адресою, та ОСОБА_4 був виданий державний акт.(т. 1 а.с. 22-23, 76-78)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.(т. 1 а.с. 43)
21 травня 2009 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11.(т. 1 а.с. 41)
За довідкою від 09 жовтня 2009 року, ОСОБА_8 не значиться зареєстрованою за даними Одеського психоневрологічного диспансеру.(т.1 а.с. 79)
За висновком лікаря психіатра від 21 березня 2009 року, ОСОБА_8 страждала на психічний розлад.(т.1 а.с. 86-94, 127)
За висновком комісійної судово-психіатричної (посмертної) експертизи від 09 грудня 2009 року № 1130, станом на час укладання договорів дарування 29 травня 2007 року, у психічному стані ОСОБА_8 визначався органічний психічний розлад, а тому вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.(т. 1 а.с. 135-148)
За висновком лікаря-психіатра від 26 січня 2010 року, висновок комісії експертів психіатрів є неповним та суперечливим.(т. 1 а.с. 224-227)
Колегія суддів на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України роз’яснила право заявити клопотання, попередила про наслідки незаявлення такого та оголошувала перерву по справі для надання можливості підготувати відповідне клопотання, проте сторони не заявили про призначення повторної(додаткової) судово-психіатричної експертизи, а з власної ініціативи суд не вправі призначати таку експертизу. (т. 2 а.с. 45-48, 64-65, 85-87)
Тому, колегія суддів вирішила справу на підставі наявних у ній доказів, і відхилила висновок лікаря психіатра від 26 січня 2010 року, повідомлення директора Центру реконструктивної та відновної медицини(Університетська клініка) Одеського державного медичного університету від 03 листопада 2009 року, оскільки такі не є експертним висновком, а думкою спеціалістів, та ними не спростований висновок лікаря психіатра від 21 березня 2009 року та висновок комісії судових експертів психіатрів від 09 грудня 2009 року, що станом на час укладання договорів дарування 29 травня 2007 року, у психічному стані ОСОБА_8 визначався органічний психічний розлад і вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними під час укладання оспорюваних угод.
Посилання апелянта на свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, колегія суддів відхилила, оскільки зазначені особи не мають фахових знань в галузі судової психіатрії.
За таких обставин та зважаючи на вимоги ч.1 ст. 225 ЦК України, роз’яснення п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання договорів дарування садового будинку і земельної ділянки недійсними.
Крім того, подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_8 із 2004 року, тобто за життя останньої, здійснювали ремонт належного ОСОБА_8 садового будинку та будівництво на вищевказаній садові ділянці, це будівництво у встановленому порядку не узаконено.
Право ОСОБА_2, як подружжя, користуватися садовим будинком і земельною ділянкою не припинилось із смертю ОСОБА_8
В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 376, ст. 1218 ЦК України, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов'язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану (ч.ч. 4, 7 статті 376 ЦК України).
За роз’ясненнями, що містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Зважаючи на вимоги ч. 1 ст. 236 ЦК України, визнані судом недійсними договори дарування від 29 травня 2007 року садового будинку і земельної ділянки, є недійсним з моменту їх вчинення.
ОСОБА_4 не отримував свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_8 та відсутня державна реєстрація його прав з цих підстав на вищевказане спадкове майно, а відтак, на час розгляду справи судом ОСОБА_4 не довів порушення його прав з боку ОСОБА_2, у т.ч. здійсненням самочинного будівництва, перешкоджанням користуватись власністю, а тому з огляду на вимоги ст. 60 ЦПК України, висновок районного суду про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 є законним і обґрунтованим.
За змістом ст. 126 ЗК України, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку є похідним від встановлення факту наявності права власності на спірну земельну ділянку.
Вищевказаного заповіту ОСОБА_8, ОСОБА_2 не оспорював, наявність такого, зважаючи на вимоги ст. 1223 ЦК України, перешкоджає реалізації прав ОСОБА_2 на спадщину, як спадкоємця першої черги.
Зважаючи на вищевказані обставини справи і вимоги законодавства в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4 26 липня 2007 року, із постановлення нового рішення про відмову у цій частині позову.
Інші доводи апелянта не спростовують цих висновків суду, тому, колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 липня 2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4 26 липня 2007 року, із постановлення нового рішення про відмову у позові в цій частині.
В іншій частині рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 липня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б.Левенець
А.М.Кварталова
Н.Д.Плавич