Справа № 22ц-6659/2010 р. Головуючий у I інстанції – Кулініч Ю.П.
Категорія – цивільна Доповідач - Євстафіїв О.К.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2010 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді Шарапової О.Л.,
суддів: Євстафіїва О.К., Заболотного В.М.,
при секретарі Штупун О.М.,
за участю: відповідачів ОСОБА_5, приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника відповідача ПАТ „ОТП Банк” – провідного юрисконсульта Чернігівського регіонального відділення ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5, приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк”, ОСОБА_7 про визнання недійсними довіреності та договору іпотеки,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати дане рішення і задовольнити її позов.
У вересні 2010 р. остання пред’явила позов до ОСОБА_5, приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ПАТ „ОТП Банк” і ОСОБА_7, в якому просила визнати недійсною видану нею 03.04.2008 р. ОСОБА_5 довіреність в частині внесення до неї виправлення, яким закреслено слова „Акціонерному банку „Синтез” в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_10”, і визнати недійсним укладений 18.06.2008 р. між ПАТ „ОТП Банк” та нею й ОСОБА_5 договір іпотеки. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 03.04.2008 р. вона видала своєму синові – відповідачу ОСОБА_5 довіреність на розпорядження належною їй Ѕ частиною АДРЕСА_1. В цій довіреності вона чітко вказала, що вона довіряє ОСОБА_5 продати, обміняти, передати в іпотеку Акціонерному банку „Синтез” належну їй частину квартири на забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_10 перед цим банком. З копії наявної в ПАТ „ОТП Банк” довіреності вона дізналася, що у видану нею синові довіреність без її згоди внесено оспорювані виправлення, якими спотворено її волевиявлення, т.я. вона не довіряла передавати належну їй частину квартири в іпотеку іншому, ніж АБ „Синтез”, банку, та не довіряла забезпечувати виконання зобов’язань іншої, ніж ОСОБА_10, особи. Тобто вона не уповноважувала ОСОБА_5 передавати належну їй частину квартири в іпотеку ПАТ „ОТП Банк” на забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_7 перед цим банком. Підпису, що посвідчував би її згоду на оспорюване нею виправлення, а також дати внесення даних виправлень довіреність не містить. Оскільки вказаний вище договір іпотеки укладено ОСОБА_5 від її імені на підставі недійсної довіреності, то він теж є недійсним. Крім того, після укладення оспорюваних нею правочинів вона їх не схвалила.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_9 відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, остання посилається на наступне.
Відхиливши визнання відповідачами позову, суд мав постановити ухвалу про відмову у прийнятті визнання останніми позову і продовжити судовий розгляд, як то передбачає ч. 4 ст. 174 ЦПК України. Проте місцевий суд таку ухвалу не постановляв.
В ході судового розгляду справи відповідачі підтвердили, що до тексту довіреності оспорювані нею виправлення внесено після підписання нею довіреності. Це свідчить про її відсутність у нотаріуса в момент внесення ним до довіреності виправлень, про які йдеться.
Пункт 23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в редакції, чинній на дату виникнення між сторонами спору, приписував, що всі дописки й виправлення у документах, які посвідчуються нотаріально, повинні бути застережені нотаріусом перед підписом відповідних осіб.
У судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 апеляційну скаргу визнали, а приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і представник ПАТ „ОТП Банк” просили її відхилити за безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що позов є недоведеним. Цей висновок суду є вірним.
Так, по справі місцевим судом на підставі належних і допустимих доказів вірно встановлено наступне.
Відповідачам ОСОБА_9 і ОСОБА_5 належить по Ѕ частині (кожному) АДРЕСА_1.
03.04.2008 р. ОСОБА_9 видала ОСОБА_5 довіреність, якою уповноважила останнього розпоряджатися (продати, обміняти, передати в іпотеку) належну їй на праві власності частину вищевказаної квартири, для чого вона надала ОСОБА_5 весь обсяг відповідних прав. Первинна редакція тексту даної довіреності після слів „передати в іпотеку” містила вказівку такого змісту: „Акціонерному банку „Синтез” в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_10 перед цим банком”, але в остаточній редакції тексту оспорюваної довіреності дану вказівку закреслено. Дане виправлення (шляхом закреслювання вказаної вказівки) оговорене нотаріусом в тексті довіреності перед підписом довірителя ОСОБА_9 і розшифровкою її підпису, а також у кінці посвідчувального напису двома застереженнями наступного змісту: „Закреслене „Акціонерному банку „Синтез” в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_10 перед цим банком” не читати”. Вказане застереження у посвідчувальному написі завірене підписом нотаріуса та скріплене його печаткою. Цю довіреність посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 03.04.2008 р., реєстровий № 1412 (копія даної довіреності на а.с. 8).
18.06.2008 р. ПАТ „ОТП Банк”, ОСОБА_5 і ОСОБА_9, від імені якої діяв ОСОБА_5 на підставі вказаної вище довіреності, уклали договір іпотеки (майнової поруки) № РМL-N00/025/2008/2, згідно з яким ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на забезпечення зобов’язань ОСОБА_7 перед ПАТ „ОТП Банк” за кредитним договором № МL-N00/025/2008 від 18.06.2008 р. передали в іпотеку ПАТ „ОТП Банк” належну їм АДРЕСА_1. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 18.06.2008 р., реєстровий № 2622 (його копія на а.с. 9-11).
Як в місцевому суді, так і в апеляційному суді, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 позов визнали, а приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та представник ПАТ „ОТП Банк” позов не визнали.
З встановленого випливають наступні висновки.
ОСОБА_9 не надала суду жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог.
Так, оспорюване останньою виправлення у довіреності застережене приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 у повній відповідності до абз. 3 п. 23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін’юсту України від 03.03.2004 р. № 20/5 (зареєстрований у Мін’юсті України 03.03.2004 р. за № 283/8882) – у тій редакції даного пункту, що була чинною станом на 03.04.2008 р. (на дату посвідчення оспорюваної довіреності). Тож нема підстав стверджувати, що наявність в цій довіреності виправлення, про яке йдеться, свідчить про спотворення нотаріусом викладеного у довіреності її волевиявлення.
ОСОБА_9 не доведено, що оспорювані нею виправлення у довіреності нотаріусом вчинено у її відсутність та без її згоди. Пояснення представника позивача суду і визнання даних обставин у поясненнях суду відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_7, виходячи зі змісту ст.ст. 57 ч. 2, 62 ЦПК України, не є доказами по справі.
Т.я. позов визнали лише 2 відповідача – ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та представник ПАТ „ОТП Банк” його не визнали, то у постановленні в порядку ч. 4 ст. 174 ЦПК України ухвали про відмову в прийнятті визнання ОСОБА_5 і ОСОБА_7 позову не було необхідності. Тому не є підставою для задоволення вимог ОСОБА_9 посилання її на те, що місцевим судом не постановлено ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачами позову.
Отож підстав для скасування оскаржуваного рішення не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 – 315 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: