Справа № 2-284/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
1 М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2010 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Гуменної Н.М.
при секретарі Трембач М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сколе Львівської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, Управління держкомзему у Сколівському районі про визнання частково недійсним державного акта, повернення частини земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
в с т а н о в и в:
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та зобов»язати відповідачку повернути їй частину земельної ділянки і усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу бетонної огорожі. Свої позовні вимоги мотивує тим, що на праві власності їй належить житловий будинок та господарські будівлі в АДРЕСА_1. Згідно записів в погосподарських книгах за її будинковолодінням закріплена земельна ділянка площею 0,11 га. В червні 2009 року відповідачка по справі на відстані двох метрів від вікон її будинку облаштувала бетонну огорожу, що створює їй перешкоди в користуванні будинком, перешкоджає поступленню світла в будинок. Проведеною перевіркою встановлено, що в її користуванні перебуває земельна ділянка площею 0,06 га., а земельна ділянка площею 0,05 га. незаконно перейшла у власність відповідачки. ОСОБА_2 приховала від неї факт приватизації земельної ділянки, акт узгодження меж земельної ділянки нею не підписувався. В результаті перевірки, яка проводилась прокуратурою Сколівського району встановлено, що в акті узгодження меж, межі сусідніх землекористувачів вказано невірно, а саме фактична межа її земельної ділянки вказана як межа ОСОБА_4 Приватизована відповідачкою земельна ділянка площею 0.05 га. рахується за її господарством. В добровільному порядку повернути земельну ділянку площею 0,05 га. та демонтувати огорожу ОСОБА_2 відмовляється.
В судовому засіданні позивачка та її представник дали пояснення аналогічні наведеним, просять позов задоволити.
Відповідачка та її представник позов не визнали та подали заперечення, згідно якого заявлений позов вважають безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Покликання позивачки, що нею поставлена бетонна огорожа, є надуманим, оскільки вона встановила бетонний фундамент, на якому планується натягнутись металева сітка, яка не може створювати жодних перешкод в користуванні будинком. Фактично нею проведено заміну старої дерев»яної огорожі, яка стояла там, протягом 27 років. Безпідставно ОСОБА_1 звинувачує її в захопленні земельної ділянки площею 0,05 га. Покликання позивачки на листи з прокуратури, що межа земельної ділянки вказана як межа ОСОБА_4 не підтверджує факту захоплення земельної ділянки. Те, що в державному акті вказано межу з земельною ділянкою ОСОБА_4 вважає, що допущено помилку, яку можна виправити і це не є підставою для скасування Державного акта. Рішенням Корчинської сільської ради їй передано у приватну власність земельна ділянка площею 0.11 га., і саме земельну ділянку такою площею нею огорожено. Просять в позові відмовити та стягнути з позивачки витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн.
Третя особа представник управління держкомзему у Сколівському районі в судовому засіданні пояснив, що дійсно в акті допущена помилка в зазначені межі земельної ділянки і замість прізвища позивачки вказано ОСОБА_4, вважає, що це не є підставою для скасування Державного акта. Не є також, підставою для скасування державного акта те, що позивачка не підписувала акт встановлення меж земельної ділянки, оскільки таке право є в земельної комісії сільської ради, яка вправі складати акт узгодження меж, якщо особа відмовляється підписувати межі земельної ділянки. Просить у позові відмовити.
Третя особа представник Корчинської сільської ради в судовому засіданні пояснив, що в погосподарських книгах, на які покликається позивачка не зазначено точного обміру земельної ділянки. Як позивачка так і відповідачка в рівних частках мають земельні ділянки біля своїх будівель. У ОСОБА_2 збільшилась площа земельної ділянки за рахунок того, що вона приватизувала дорогу-заїзд до свого житлового будинку. Щодо встановленої бетоної огорожі, то така відсутня, на місці старої дерев»яної огорожі, залито фундамент та планується натягнути металеву сітку. Крім того, в погосподарську книгу заносяться інші землі, якими особа користується, тому можливо ОСОБА_5 мала в користуванні і іншу земельну ділянку.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.116,ст.125,126,152 ЗК України громадяни набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом ОСОБА_1 належить житловий будинок та господарські будівлі в АДРЕСА_1. Вказане будинковолодіння належало померлій ОСОБА_5
25.07.1980 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_7 та ОСОБА_2 житловий будинок в АДРЕСА_2, що стверджується договором дарування.
В матеріалах справи, також, наявний складений комісією акт розподілу земельної ділянки між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, згідно якого розподіл земельної ділянки проведено в такому порядку: за ОСОБА_6 закріплена земельна ділянка площею 0,07 га, за ОСОБА_5 – 0,06 га.
Рішенням Корчинської сільської ради №83 від 18.10.1996 року ОСОБА_2 надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,11 га. для обслуговування житлового будинку, а 22.06.1998 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,11 га.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 0,11 га., що стверджується листами, які долучені до матеріалів справи самою позивачкою, а саме листом державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель №2375 від 28.08.2009 року та листом прокуратури Сколівського району №2358 від 03.09.2009 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 0,11 га. для обслуговуваня житлового будинку, на дану земельну ділянку в неї є Державний акт.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивачкою не оскаржувалось рішення на підставі якого ОСОБА_2 видано Державний акт.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що у 1983 році було проведено розподіл земельної ділянки між ОСОБА_5 – матір»ю позивачки та ОСОБА_6 – батьком відповідачки. Розподіл земельної ділянки здійснювався таким, чином, що земельну ділянку було порівну поділено між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 На даний час там відсутня бетонна огорожа, а стоїть бетоний фундамент на якому натягнуто сітку, огорожа встановлена на місці старої дерев»яної огорожі, яка там була з моменту розподілу між ОСОБА_5 і ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він був у земельній комісії, коли здійснювався розподіл земельної ділянки між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Жодна з сторін не заперечувала щодо здійсненого розподілу. Щодо огоржі, то там є лише стовпи, без сітки.
Суд, важає необгрунтованим покликання позивачки про те, що в її користуванні є земельна ділянка площею 0,11 га., якою до дня смерті користувалась її мати ОСОБА_5, оскільки рішення про надання позивачці в користування земельної ділянки після смерті ОСОБА_5 сільською радою не приймалось, а відтак у ОСОБА_1 не має правових підстав стверджувати, що у неї є в користуванні земельна ділянка площею 0.11 га. для обслуговування житлового будинку.
Щодо знесення бетонної огорожі, то як встановлено в судовому засіданні така відсутня, що стверджується поясненнями свідків, представника Корчинської сільської ради ОСОБА_10, а також долученими до матеріалів справи фотознімками.
Також, в судовому засіданні встановлено, що при оскарженні Державного акту на землю позивачем не було залучено до участі у справі в якості відповідача Управління держкомзему, яке видало оскаржуваний Державний акт, а його залучення третьої особою не відповідає вимогам закону, так як обсяг процесуальних прав відповідача та третьої особи є різним.
В судовому засіданні позивач не заявляв клопотання про залучення в якості відповідача Управління держкомзему, а суд у відповідності до ст.33 ЦПК України не вправі визначати коло відповідачів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10-12,60,88,213,215,218 ЦПК України, ст.ст.116,125,126,ч.2 ст.152, ч.2 ст.158 ЗК України, суд
в и р і ш и в:
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, Управління держкомзему у Сколівському районі про визнання частково недійсним державного акта, повернення частини земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Гуменна Н.М.