КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Власенка О.В.
при секретарі Товкан І.І.
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-4415 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам”янець-Подільського міськрайонного суду від 01 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, Кам'янець-Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Гаражно-будівельний кооператив № 6, ЖЕО ТСЖББ про визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 23 жовтня 1992 року, свідоцтва про право особистої власності на гараж від 26 червня 2002 року та визнання права власності на спадкове майно.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
16.09.2009 року позивач звернувся в суд. Він вказував, що 28.12.1979 року був зареєстрований шлюб між його батьком – ОСОБА_5 та відповідачкою по справі ОСОБА_2. За час спільного життя, ними було придбано гараж №68 кооперативу №6 по вул. Жукова в м. Кам”янець-Подільський та кооперативна квартира АДРЕСА_1. 05.08.2007 року шлюб розірвано, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року батько – ОСОБА_5 помер. Позивач вказував, що свідоцтво про право власності на квартиру було видано на ім’я ОСОБА_2 23 жовтня 1992 року і батько про це не знав. В свідоцтві відсутня підстава для його видачі, а тому воно, на думку позивача, підлягало скасуванню. В той же час, оскільки квартира була кооперативною і ОСОБА_5 вносив кооперативні платежі разом з відповідачкою, позивач просив визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину цієї квартири, відповідно скасувати свідоцтво про право власності на ім’я відповідачки на дану квартиру.
Позивач також просив скасувати свідоцтво про право власності на ім’я ОСОБА_2 на гараж №68 в гаражному кооперативі №6. При цьому, він посилається на те, що рішенням №1638 від 15 грудня 1993 року не існує в природі, оскільки під цим номером в архіві міститься інше рішення. Крім того, станом на 26.06.2002 року – дату видачі свідоцтва про право власності, гаражному кооперативу не було відведено земельну ділянку, а ______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Швець О.Д. Справа № 22ц-4415
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 37
рішенням міськвиконкому №1383 від 30.11.1995 року саме батько – ОСОБА_4 був внесений в списки кооперативу.
Рішенням Кам”янець-Подільського міськрайонного суду від 01 червня 2010 року позов задоволено. Постановлено визнати недійсним свідоцтво про право особистої власності від 23 жовтня 1992 року на квартиру АДРЕСА_1 в частині реєстрації права власності на Ѕ частину квартири за ОСОБА_2. В изнано недійсним свідоцтво про право особистої власності на гараж від 26 червня 2002 року по АДРЕСА_2 в частині реєстрації права власності на Ѕ частину гаража за ОСОБА_2. Визнано право власності на Ѕ квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та на Ѕ квартири за ОСОБА_2 визнати право власності на Ѕ гаража по АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та на Ѕ у гаража за ОСОБА_2.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. Апелянтка просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому, апелянтка посилається на порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Не заперечуючи, що спірне майно набуте під час шлюбу з ОСОБА_5 вона вказує, що після розірвання шлюбу вони добровільно розділили між собою майно. Оскільки ОСОБА_5 мав у власності житло, яке отримав у спадщину, він залишив їй квартиру АДРЕСА_1 достовірно знаючи, що право власності на дану квартиру оформлене на неї. Крім того, за ОСОБА_5 залишився гараж в кооперативі №5, а їй дістався гараж в кооперативі №6. Крім того, ОСОБА_5 дісталось інше майно – автомобіль і моторний човен. З 2002 року по 22.04.2009 року, тобто аж до смерті, на протязі 7 років ОСОБА_5 не оспорював даного розподілу. В зв’язку з цим, вона просить застосувати по справі норму про пропуск строку позовної давності і в позові відмовити. Однак суд, на її думку, протиправно відмовив їй вважаючи, що перебіг строку позовної давності починається з дня смерті ОСОБА_5. Про факт добровільного розподілу майна свідчить, на її погляд, і те, що шлюб між ними було розірвано через органи РАГС, що свідчить про відсутність майнового спору між ними. Вони добровільно розподілили і дачу в с. Бабшин в нотаріальному порядку. Про добровільний розподіл майна свідчили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, однак, суд безпідставно не взяв їх до уваги.
Колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
Стаття 308 ЦПК України встановлює, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з 28.12.1979 по 05.08.2001 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірваний через відділ РАГС Кам”янець-Подільського міськрайонного управління юстиції. Під час подружнього життя ними було набуто майно гараж АДРЕСА_2. кооперативна квартира АДРЕСА_1
Відповідно ст.. 22 КпШС України( чинний на час виникнення правовідносин) майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю і кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження ним.
Згідно рішення виконавчого комітету Кам”янець-Подільської міської ради № 362 від 13.10.1983 р ОСОБА_2 як члену житлово-будівельного кооперативу та членам її сім’ї в тому числі ОСОБА_5 надана квартира АДРЕСА_1. Згідно рішення міськвиконкому № 682 від 15.10.1992 року за ОСОБА_2 визнано право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 і 23.10.1992 року видано свідоцтво про право особистої власності на зазначену квартиру.
Відповідно до ст. 146 Житлового кодексу УРСР, п.43 Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу , норм чинного на час виникнення спірних правовідносин Кодексу про Шлюб та Сім’ю України, а саме ст.ст. 22, 24, 29, 29, статей 15, 16 Закону УРСР „Про власність”, роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в п.6 п.п”а” постанови від 18 вересня 1987 року № 9 „Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи та п.11 Постанови від 22 грудня 1995 року № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску — квартира є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.
Судом встановлено. :цо згідно квитанції № 213253 ОСОБА_2 внесла перший внесок за кооператив 04.06.1982 року . Згідно довідки № 198 від 30.09.2009 р квартира була виплачена в 1990 році. Оскільки повна сплата пайових внесків у житлово-будівельний кооператив подружжям були сплачені у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, спірна квартира є їх спільним майном
Відповідачка не надала доказів, що внески у житлово-будівельний кооператив є її . особистим майном.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Кам”янець-Подільської міської ради № 1536 від 15.12.1993 р. громадяни, які є членами гаражних кооперативів визнані власниками цих гаражів. Рішенням виконавчого комітету Кам”янець-Подільської міської ради № 1383 від 30.11.1995 р. затверджені списки громадян міста членів ГБК № 6 по вул. Жукова, членом якого був ОСОБА_5
Згідно свідоцтва про право власності на гараж від 26 червня 2002 року ОСОБА_2 є власником гаража в гаражному кооперативі № 6 по вул. Жукова бокс 68 на підставі рішення Кам”янець-Подільської міської ради народних депутатів № 1638 від 15.12.1993 р.
Свідок ОСОБА_12 суду показав, що ОСОБА_5 був членом ГБК № 6 з 1995 року і йому належав на праві власності гараж бокс № 68, який побудований спільно з ОСОБА_2 Свідоцтво про право власності на гараж бокс № 68 на ім’я ОСОБА_5 не видавалось. В 2002 р свідоцтво про право власності на даний гараж було видано на ім’я ОСОБА_2 ОСОБА_5 заяву про вихід з членів гаражно-будівельного кооперативу не подавав. В 2009 р ОСОБА_5 згідно поданої заяви була прийнята в члени гаражно-будівельного кооперативу.
В зв’язку з цим, колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано визнав, що гараж бокс № 68 в гаражно-будівельному кооперативі № 6 є спільним майном подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер.
Позивач є сином померлого і єдиним спадкоємцем, прийняв спадщину відповідно до ст.1268 ЦК України.
Державний нотаріус Першої Кам”янець-Подільської державної нотаріальної контори Барановський С.Ф. відмовив у видачі свідоцтва про права на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, що підтверджується листом №329 від 18.05.2010р.
У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008р. „Про судову практику у справах про спадкування” розглядаючи спори, пов’язані із спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК України спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
В зв’язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, як доказ про добровільний поділ майна.
Відповідно ст.ст.1216, 1218 ЦК України( в редакції 2004 р) спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Посилання відповідачів про пропущення строків поділу спільного майна подружжя суд правильно не прийняв до уваги з наступних підстав.
Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішенням законної сили, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Відповідно до ст..392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Право позивача на успадкування та частку ОСОБА_5 в спільному майні подружжя відповідачем заперечується. Тому в позивача право на позов виникло з часу невизнання його прав ОСОБА_2 За таких обставин позивач не пропустив строки позовної давності.
За таких обставин, суд обґрунтовано не прийняв до уваги твердження апелянта про добровільний розподіл майна між нею і її чоловіком на момент розірвання шлюбу, оскільки письмово такий договір не оформлений (за виключенням договору про розподіл дачі, яка не є предметом спору).
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 має право на звернення до суду про визнання за нею права на частку майна яке відійшло до покійного за наявності до цього законних підстав.
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .
Рішення Кам”янець-Подільського міськрайонного суду від 01 червня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун