справа  №2-8236 /10  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                   Бусик О.Л.

за участю  секретаря -                Борисенко А.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшин Груп», про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2010 року позивач  звернувся до суду із зазначеним позовом.  Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Платинум Банк» було укладено кредитний договір №189/98С123.

23 грудня 2009 року ВАТ «Платинум Банк» направило ОСОБА_1 повідомлення про те, що на підставі договору факторингу № 20091209-Г від                      9 грудня 2009 року, укладеного між ВАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Кредит Колекшин Груп», право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 відступлене ТОВ «Кредит Колекшин Груп».

З цього моменту на адресу ОСОБА_1 від ТОВ «Кредит Колекшин Груп» почали надходити систематичні листи з погрозами та залякуваннями.

Своїми листами ТОВ «Кредит Колекшин Груп» умисно завдавали ОСОБА_1 психологічного тиску, що є посяганням на його здоров’я, честь і гідність.

Вважає, що поширенням неправдивої інформації з боку відповідача порушуються його права та завдано йому моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 1 600 грн.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Суд визнав можливим слухати справу у відсутності представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення  представника позивача суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Платинум Банк» було укладено договір про надання споживчого кредиту.

  23 грудня 2009 року ВАТ «Платинум Банк» направило ОСОБА_1 повідомлення про те, що на підставі договору факторингу № 20091209-Г від                      9 грудня 2009 року, укладеного між ВАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Кредит Колекшин Груп», право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 відступлене ТОВ «Кредит Колекшин Груп».

З грудня 2009 року ТОВ «Кредит Колекшин Груп» направляло до позивача листи щодо необхідності  сплатити заборгованість за кредитом.

Позивач вказує на те, що вказана в листах інформація є неправдивою, при цьому не заперечуючи факт заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до роз’яснення Пленуму Верховного Суду України у п. 16 постанови №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

При цьому повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не заперечується факт існування заборгованості за кредитним договором, тобто інформація вказана в листах відповідача не є неправдивою. В листах, що направлялися позивачу зазначалися правові наслідки невиконання з його боку зобов’язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  

Відповідно до загальних підстав цивільно – правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.  

Враховуючи вищенаведене, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження підстави стягнення моральної шкоди, оскільки не доведено факту заподіяння зі сторони відповідача моральних страждань, втрат немайнового характеру позивачу.  

Крім того, умовою відповідальності за моральну шкоду є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов’язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності).  

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня  1995 року, заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.    

Враховуючи встановлені обставини та вимоги закону суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 23, 277, 1167 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 60, 88, 205, 209, 213 – 215, 224 ЦПК України, суд -

                                                     в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1  до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшин Груп», про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди  - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя: