Справа № 22ц-6527/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Непочатих В.О.
Категорія – цивільна Доповідач – Скрипка А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 грудня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого-судді Лакізи Г.П.
Суддів: Скрипки А.А., Шевченка В.М.
при секретарі Костюк Ю.Г.
за участю: представника позивача – ОСОБА_5,
представника відповідача – ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, двором загального користування , відшкодування моральної шкоди , -
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким обмежити проїзд ОСОБА_8 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 до незаконно збудованої будівлі.
Оскаржуваним рішенням Козелецького районного суду від 26 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено . Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 1776 грн . в рахунок відшкодування понесених судових витрат.
Доводи апеляційної скарги зазначають , що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що при винесенні рішення судом першої інстанції не були враховані його пояснення по справі. Апелянт посилається на те, що висновки рішення суду першої інстанції не узгоджуються з положеннями ч.2статті 83, ч. 2 статті 152 Земельного кодексу України, ч.8 статті 22 Закону України ’’ Про планування та забудову територій ’’, статтею 5 Закону України ’’ Про основи містобудування ’’, ч. 1 статті 376 Цивільного кодексу України . Апелянт зазначає, що будівництво гаражу відповідачем здійснено самовільно, без відповідних дозволів, тому відповідач не може користуватися проїздом до самочинно збудованого гаражу. Також апелянт вказує, що відмовляючи в задоволенні вимог позову про стягнення моральної шкоди, суд послався на статтю 277 Цивільного кодексу України, яка не регулює правовідносини, яки виникли між сторонами .
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду , дослідивши матеріали справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін , оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В ході судового розгляду даної справи встановлено та підтверджується її матеріалами , що позивач ОСОБА_7 є власником квартири № 1, відповідач ОСОБА_8 власником квартир № 2 та 3, третя особа ОСОБА_9 власником квартири № 4 в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1
Відповідно до статті 10 Закону України ’’ Про приватизацію державного житлового фонду ’’, користування закріпленою за приватизованим багатоквартирним житловим будинком прибудинковою територією ( земельною ділянкою) здійснюється у порядку та на умовах , визначених Земельним кодексом України .
Згідно положень статті 42 Земельного кодексу України у разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об’єднанню власників , створеному відповідно до Закону України ’’ Про приватизацію державного житлового фонду ’’, Закону України ’’ Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку ’’, інших нормативних актів для спільного сумісного користування земельною ділянкою всіх мешканців будинку.
Згідно довідки від 17 грудня 2009 року виконавчого комітету Остерської міської ради ( а. с. 6), за вказаним домоволодінням АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 0,0930 га. Дана земельна ділянка відноситься до земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків і перебуває в користуванні співвласників житлового будинку АДРЕСА_1
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що на даний час судом не встановлено порядок користування власниками квартир земельною ділянкою вказаного багатоквартирного житлового будинку . І в ході судового розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача відносно того , що відповідач ОСОБА_8 створює йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, двором загального користування . Тому суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, двором загального користування , відшкодування моральної шкоди .
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів ч. 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 4 статті 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заявляючи позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, двором загального користування , відшкодування моральної шкоди та ставлячи питання в апеляційній скарзі про обмеження проїзду відповідача земельною ділянкою по АДРЕСА_1 до незаконно збудованої будівлі , позивач не довів порушення своїх прав діями відповідача.
Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь – які висновки компетентних органів щодо порушення відповідачем прав землекористування ( зокрема, державних будівельних норм) , на які посилається ОСОБА_7 в позовній заяві та доводах апеляційної скарги .
За даних обставин доводи апеляційної скарги щодо невідповідності оскаржуваного рішення суду першої інстанції нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції , ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до приписів статті 88 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 731 ( сімсот тридцять одну ) грн. 60 коп. в рахунок відшкодування судових витрат ( витрат на правову допомогу ) , понесених в зв'язку з апеляційним розглядом справи .
Розрахунок проведено з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 ’’Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ , і порядок їх компенсації за рахунок держави ’’ . Зокрема , одна година ( підготовка та складання заперечення на апеляційну скаргу адвокатом ) складає 362 грн. 80 коп. ( 907 грн. розмір мінімальної заробітної плати х 40%) + одна година ( участь адвоката в судовому засіданні апеляційного суду ) складає 368 грн. 80 коп. ( 922 грн. розмір мінімальної заробітної плати х 40 % ) = 731 грн. 60 коп.
Керуючись статтями : 88, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити .
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 731 ( сімсот тридцять одну ) грн. 60 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених в зв'язку з апеляційним розглядом справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: