Справа № 11-741/2010 р. Головуючий у І інстанції Киреєв О.В.
Категорія ст. 185 ч. 3 КК Доповідач Зенченко Т.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого – судді Зенченко Т.С.-
суддів - Карнауха А.С., Миронцова В.М.
при секретарі - Терешко В.В.
з участю прокурора - Хомазюка О.В.
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 10 вересня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець м. Носівка, Чернігівської області, громадянин України, освіта загальна повна середня, одружений, не працює, на утриманні має двох малолітніх дітей, раніше неодноразово засуджений, останній раз 24 квітня 2006 року Носівським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 3 років шести місяців позбавлення волі, 04 березня 2008 р. Полтавським районним судом Полтавської області звільнений умовно-достроково від відбуття невідбутої частини покарання у виді 1 року 7 місяців 17 днів,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
ОСОБА_3 виправданий за ч. 2 ст. 307 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України – за відсутністю в його діях складу злочину.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець м. Носівка, Чернігівської області, громадянин України, освіта повна загальна середня, одружений, працівник ТОВ «Земля і Воля», на утриманні має двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий,
засуджений: за ч. 3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально–виконавчої системи.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави по 859,20 грн. судових витрат за проведення експертиз.
Долю речових доказів вирішено у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.
Як встановив суд, 12 травня 2010 р. близько 21 години в м. Носівка Чернігівської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою з єдиним умислом направленим на таємне викрадення чужого майна двічі проникали в приміщення будинку культури, розташованого за адресою вулиця 40 років Перемоги № 1, звідки таємно викрали: тумбочку з деревостружкової плити, личковану шпоном деревини під горіх, вартістю 320 грн.; 3 полиці з деревостружкової плити, личковані шпоном деревини під бук, вартістю 892 грн. 32 коп.; офісний гардероб, з деревостружкової плити, личкований шпоном деревини під горіх, вартістю 675 грн.; офісну шафу, з деревостружкової плити, личковану шпоном деревини під горіх, вартістю 746 грн. 25 коп.; офісний гардероб, з деревостружкової плити, личкований шпоном деревини під бук, вартістю 701 грн. 25 коп.; офісну шафу, з деревостружкової плити, личковану шпоном деревини під бук, вартістю 746 грн. 25 коп.; тумбочку, з деревостружкової плити, личковану шпоном деревини під горіх, вартістю 371 грн. 25 коп.; 3 столи, з деревостружкової плити, личковані шпоном деревини під бук, вартістю 821 грн. 25 коп.; стіл, з деревостружкової плити, личкований шпоном деревини під бук, вартістю 1057 грн. 50 коп.; стіл для комп’ютера, з деревостружкової плити, личкований шпоном деревини під бук, вартістю 444 грн.; тумбу, з деревостружкової плити, личковану шпоном деревини під бук, вартістю 326 грн. 25 коп.; тумбу, з деревостружкової плити, личковану шпоном деревини під бук, вартістю 326 грн. 25 коп.; стіл, з деревостружкової плити, личкований шпоном деревини під горіх, вартістю 993 грн. 75 коп.; стіл, з деревостружкової плити, личкований шпоном деревини під горіх, вартістю 144 грн.; 2 дверей дубових, вартістю 1139 грн.; двері двостулкові соснові, вартістю 960 грн.; 2 дверей до пеналу, з деревостружкової плити, личкований шпоном деревини під бук, вартістю 121 грн.; тумбочку з деревостружкової плити, личкованому шпоном деревини під бук, 303 грн. 60 коп., а всього таємно викрали майна, яке належить ОСОБА_6 на загальну вартість 11088 гривень 92 копійок.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 було пред’явлено обвинувачення в тому, що він в період невідбутої частини покарання, у березні місяці 2008 року за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, незаконно виготовив, а потім незаконно зберігав без мети збуту, для особистого вживання небезпечний наркотичний засіб – концентрат макової соломи (екстракційний опій), маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,302 г, який в подальшому незаконно безоплатно збув ОСОБА_4, який незаконно зберігав його у власному господарстві АДРЕСА_2, до вилучення працівниками міліції.
Дії ОСОБА_3 органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, як такі, що виразилися у незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненого собою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляцію, в якій вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав. ОСОБА_3, як особа, що тривалий час вживала наркотичні засоби, передаючи ОСОБА_4 „зеленку” знав, що з неї виготовлявся та використовувався наркотичний засіб, тобто в його діях є збут наркотичних засобів. ОСОБА_4 також є особою, яка вживає наркотичні засоби, що вказує на передачу ОСОБА_3 йому розчинника не в якості засобу для розпалювання, а в якості сировини для виготовлення наркотичного засобу – ширки. Вважає, що вирок в частині виправдання ОСОБА_3 за ст. 307 ч. 2 КК Україні підлягає скасуванню. Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок.
Оскільки а апеляції прокурора ставилося питання про погіршення становища засуджених, апеляційним судом було прийнято рішення про проведення часткового судового слідства.
У суді апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_3 пояснив, що він у 2008 році дав пляшку з розчинником об’ємом 200 мл. ОСОБА_4 для паління сміття. Після цього йому нічого не було відомо, що сталося з пляшкою з розчинником.
ОСОБА_4 дав аналогічні пояснення щодо пляшки, яку йому дав ОСОБА_3 Крім того, вказуючи, що після паління сміття, пляшку поставив в коридорі і про неї забув, а лише у 2010 році після крадіжки прийшли працівники міліції, які зробили обшук та виявили пляшку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених та їх захисників, які вважали вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, думку прокурора, який підтримав апеляцію, просив вирок суду скасувати та постановити новий вирок, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.
Засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, допитані як під час досудового слідства так і в судовому засіданні, вину у пред'явленому обвинуваченні за ст. 185 ч. 3 КК України визнали повністю та докладно розповідали про обставини вчинення злочину.
Дії засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, судом правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.
Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції виправдав ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого статтею 307 ч.2 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.
Перевіркою судового рішення апеляційним судом встановлено, що доводи апеляції прокурора про незаконність та необґрунтованість виправдувального вироку щодо ОСОБА_3 є безпідставними.
Засуджений ОСОБА_3, як на стадії досудового слідства, так і в судовому засіданні свою вину по ч. 2 ст. 307 КК України не визнав.
У судовому засіданні першої інстанції ОСОБА_3 показав, що він з березня місяця 2008 року не вживає наркотиків, дав показання про те, що у березні місяці 2008 року, після звільнення з місць позбавлення волі, у власному будинку він виявив розчинник, за допомогою якого в 2006 році виготовляв наркотичний засіб. Ту «зеленку» ємкістю близько 200 г він передав ОСОБА_4 для розпалу, як легкозаймисту речовину. Переданий ОСОБА_4 розчинник був переробкою, яку не можна використати для вживання, як наркотичний засіб.
На досудовому слідстві ОСОБА_3 дав показання про те, що у березні місяці 2008 року до нього приходив ОСОБА_4, який просив рідину для розпалювання. У нього (ОСОБА_3) був розчинник, який використовувався для виготовлення «ширки», який є легкозаймистим, а тому він безоплатно віддав розчинник ОСОБА_4
У судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив показання ОСОБА_3 в тій частині, що розчинник він брав для розпалювання багаття.
Крім того, ОСОБА_4 показав, що він використав частину отриманого у ОСОБА_3 розчинника для розпалювання. Інша частина розчинника зберігалася в його господарстві.
ОСОБА_4 на досудовому слідстві дав показання, що 17 травня 2010 року близько 19 години працівники міліції прийшли для проведення обшуку в його господарстві, запропонували видати предмети здобуті злочинним шляхом, вогнепальну зброю та наркотичні засоби. Він (ОСОБА_4) повідомив, що таких речей у нього немає. Під час проведення обшуку, у літній кухні за диваном, працівники міліції виявили пластикову пляшку з розчинником, яку 2 роки тому дав ОСОБА_3 Даний розчинник він сприймав , як легкозаймисту рідину, яку використають для розпалювання (том справи № 1 а.с. 167).
Згідно висновку судово-хімічної експертизи № 476(х) від 27 травня 2010 року вбачається, що наданий на дослідження нижній шар двошарової рідини коричневого кольору, містить особливо небезпечний засіб – концентрат з макової соломи (екстракційний опій). Маса концентрату з макової соломи (екстракційного опію) в перерахунку на суху речовину, становить 0,302 г. У верхньому шарі двошарової речовини темно-коричневого кольору, масою 333,4 г, наркотично-активних алкалоїдів опію та їх ацетильованих похідних, у межах чутливості використаних методів, не виявлено.
У судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 передав розчинник в кількості близько 200 г.
З матеріалів справи вбачається, що в господарстві АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_4, виявлено пластикову пляшку з рідиною з запахом розчинника в кількості 450 г.
Органи досудового слідства не пред’явили засудженому ОСОБА_3 виявлений у господарстві ОСОБА_4 розчинник для впізнання, не усунули протиріччя в показаннях ОСОБА_3, щодо кількості збутого розчинника.
У судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 реалізував ОСОБА_4 розчинник, який не вилучений з товарного обігу, може вільно купуватися, передаватися.
Органи досудового слідства не надали доказів про те, що розчинник виключений з товарного обігу.
Органи досудового слідства не надали доказів того, що наркотичний засіб (екстракційний опій), масою в перерахунку на суху речовину 0,302 г, був відокремлений від розчинника та придатний для використання, як наркотична речовина, що екстракційний опій переданий з розчинником ОСОБА_4 може бути добутий з розчинника у побутових умовах.
Слідство не надало доказів того, що ОСОБА_3 виготовляє та зберігає наркотичні засоби, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була домовленість на збут та придбання наркотичного засобу.
Колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_3 в зазначеному злочині є не доведеною, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_3, оскільки в його діях відсутня суб’єктивна сторона складу злочину, а саме умисел на збут наркотичного засобу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку суду щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за доводами апеляції немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 10 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без зміни.
Судді:
Зенченко Т.С. Карнауха В.С. Миронцов В.М.