Справа № 4с-60/10/16
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2010р. Київський районний суд м.Харкова
у складі головуючого – судді Колесник С.А.,
за участю секретаря Хомінської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові клопотання ОСОБА_1 про скасування заборони Київському Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції проведення виконавчих дій на виконання виконавчого листа №2-23/09/02,-
ВСТАНОВИВ:
01.10.2010р. представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подала до суду скаргу на дії державного виконавця Київського ВДВС Харківського МУЮ Циплицького Д.О., посилаючись на порушення останнім Закону України „Про виконавче провадження” при виконанні виконавчого листа № 2-23/09/02, стягувачем за яким є ОСОБА_1, а боржником ОСОБА_2, що, на її погляд, унеможливлює проведення виконання рішення.
12.10.2010р. до суду надійшла заява ОСОБА_3 про заборону виконавчих дій до вирішення скарги по суті.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 14.10.2010 року заяву представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 задоволено, заборонено Київському ВДВС Харківського МУЮ проведення виконавчих дій на виконання виконавчого листа № 2-23/09/02, до вирішення скарги по суті.
03.12.2010р. до суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення – клопотання про скасування заборони Київському Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції проведення виконавчих дій на виконання виконавчого листа №2-23/09/02, яке обґрунтовувалося тим, що ОСОБА_2 навмисно затягує виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 02.12.2009 року, яке ухвалою Верховного Суду України від 24.03.2010 року набуло чинності.
Заінтересована особа ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судовому засіданні клопотання про скасування заходів забезпечення позову підтримали. При цьому ОСОБА_6 також надала письмове клопотання про скасування заборони суду Київському ВДВС проводити виконавчі дії на виконання виконавчого листа №2-23/09/02, обґрунтовуючи його тим, що накладення штрафу на ОСОБА_2 та відсутність її при проведенні виконавчих дій не є підставою для накладення судом заборони на проведення виконавчих дій. ОСОБА_2 відомо про відкриття виконавчого провадження та вона має представника ОСОБА_3, повноваження якої включають участь в проведенні виконавчих дій.
Представник заявника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 14.10.2010р.
Суд, вислухавши сторони, розглянувши матеріали скарги вважає клопотання ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їх права чи свободи.
Частинами 1, 3 ст. 151 ЦПК України встановлено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Таким чином, забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Як роз’яснив у п. 4 Постанови №9 від 22.12.2006 р. Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи таку заяву, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з ч.3 ст.154 ЦПК України, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
Враховуючи вищевикладене, та те, що судом розглядається не позовна заява, а скарга на дії державного виконавця, суд вважає за необхідне клопотання ОСОБА_1 задовольнити та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 14.10.2010 року.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 5 ст. 154 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. суд, -
УХВАЛИВ:
Скасувати вжиті ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2010 року заходи забезпечення позову щодо заборони Київському ВДВС Харківського МУЮ проведення виконавчих дій на виконання виконавчого листа № 2-23/09/02.
Копію ухвали для виконання направити до Київського ВДВС Харківського МУЮ
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п»яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя –