справа  №2-а-760 /10  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    8 грудня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                  Бусик О.Л.,

за участю секретаря -                Карпюку А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Інспектора ДПС ВДАІ по обслуговуванню Печерського району старшого прапорщика Яременка Миколи Івановича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 8 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2010 року.  

в с т а н о в и в:

1 грудня 2010 року ОСОБА_3. звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 26 листопада                    2010 року, згідно якої Інспектор ДПС ВДАІ по обслуговуванню Печерського району                Яременко М.І. притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та піддав адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі  260 грн.

На обґрунтування позовних вимог вказав, що 26 листопада 2010 року близько 0 год. 55 хв. керуючи автомобілем марки «Пежо», номерний знак НОМЕР_1, рухався в м. Києві по бул Дружби Народів із швидкістю, приблизно 70-75 км/год, в транспортному потоці разом з іншими автомобілями, де, при з’їзді з мосту Патона його було зупинено працівником ДАІ, який наказав передати йому посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль, зазначивши, що ним було перевищено дозволену швидкість на 31 км/год. Зауважив, що свої заперечення щодо ознак вчиненого, виклав у протоколі про адміністративне правопорушення. Після цього, йому було вручено постанову про адміністративне правопорушення, якою накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. Вважає дану постанову протиправною та такою, що не відповідає нормам КУпАП та порушує його права, оскільки викладені в ній обставини не відповідають дійсним, швидкість руху його транспортного засобу не перевищувала межі дозволеної, фіксація швидкості руху здійснювалась за допомогою приладу без фотофіксації. Таким чином, підтвердження, що швидкість, виміряна приладом «Радіс», належить саме його транспортному засобу немає, та не виключає належності показання приладу будь-якому іншому автомобілю з тих, що рухались попереду від нього, крім того, в постанові відсутні інші докази, на підставі яких її було винесено, крім показань вищезгаданого вимірювального приладу. В зв’язку з наведеним вважає, що в його діях відсутні ознаки адміністративного правопорушення, через що просив визнати дії інспектора неправомірними та скасувати вищевказану постанову.      

Позивач в судове засідання не з’явився, подав суду заяву з якої вбачається, що справу просить слухати у його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.      

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

   Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належних чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши письмові докази у справі та вислухавши пояснення позивача, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

   В ході судового засідання встановлено, що 26 листопада 2010 року Інспектором ДПС ВДАІ по обслуговуванню Печерського району Яременком М.І. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА1 № 349151, відповідно до якого ОСОБА_3,                  о 0 годин 55 хвилин в м. Києві по бул. Дружби Народів, керуючи автомобілем марки «Пежо», номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 91 км/год, чим порушив п. 12.4. ПДР України, перевищивши максимально дозволену швидкість на більш ніж 29 км/год, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалась приладом «Радіс» №м 2017 /а.с. 4/.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 548554 від                      26 листопада 2010 року, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.  /а.с. 5/.  

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь – які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністативного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Так, всупереч вищевказаним нормам, відповідачем не з'ясовано всіх обставин відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення ОСОБА_3, і які б дозволили вказати на достовірність фіксації швидкості саме автомобіля на якому рухався позивач, а тому спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, оскільки наявні у справі докази, зокрема постанова й протокол не дають підстав для висновку про скоєння ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому, незважаючи на заперечення ОСОБА_3 своєї вини на місці події, відповідачем, маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому останній заперечував проти порушення п. 12.4. ПДР України , відповідач як суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати свідчення позивача, тобто не тільки зафіксувати його за даними вимірювального засобу та шляхом складання протоколу, однак такі докази відсутні. Разом з тим, Інспектором ДПС ВДАІ по обслуговуванню Печерського району Яременком М.І. навіть не було вжито заходів для встановлення свідків, які б могли підтвердити обставини викладені у протоколі про вчинення правопорушення, хоча, об’єктивно, останнній мав таку можливість з урахуванням місця та часу даної події.

      Крім того, не надано суду і сертифікату про підтвердження допуску визначення швидкості транспортного засобу вимірювальним приладом «Радіс» за № 2017, не представлено свідоцтво повірку щодо придатності його до застосування, не вказано про похибки при вимірюваннях, оскільки позивачем стверджено, що він рухався в потоці інших автомобілів.

Таким чином, судом не встановлено яким чином давав оцінку та досліджував докази Інспекторо ДПС ВДАІ по обслуговуванню Печерського району Яременко М.І., на підставі яких прийшов до висновку і виніс постанову  по справі про адміністративне правопорушення та піддав позивача адміністративному стягненню  за перевищення встановленого обмеження швидкості більш як на двадцять кілометрів на годину, при цьому у відповідності до вимог чинного адміністративного судочинства, зокрема ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, тобто на відповідача, відсутність якого без поважних причин та неподання суду жодних заперечень проти адміністративного позову,  дає суду підстави вважати, що відповідач не бажає підтверджувати свої дії у відкритому судовому засіданні, а тому суд вирішує справу на основі наявних у справі доказів та показів .

Тому, суд вважає, що відповідачем не проведено всебічного, повного та об’єктивного дослідження та зібрання фактичних даних по справі, а тому враховуючи вищевикладені обставини та порушення допущені відповідачем при винесенні постанови, суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача та про безпідставність винесеної відносно нього постанови і накладення адміністративного стягнення в зв’язку із недоведеністю його вини та відсутністю складу зазначено в постанові адміністративного правопорушення.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв’язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

       На підставі  ст. ст. 7-14, 18, 19, 24, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  ст. 33, ч. 1 ст. 122, ст.ст. 251, 258, 280, 283, 284 КпАП України, суд,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Інспектора ДПС ВДАІ по обслуговуванню Печерського району старшого прапорщика Яременка Миколи Івановича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову серії АА № 548554 Інспектора ДПС ВДАІ по обслуговуванню Печерського району старшого прапорщика Яременка Миколи Івановича від               26 листопада 2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. на ОСОБА_3.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя