Справа №2а –2581/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2010 року суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Зоріна Д.О., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука про визнання неправомірною бездіяльності та зобов»язання здійснити перерахунок пенсії дитині війни,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, згідно якого просив суд винести постанову, якою визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов»язати відповідача Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука здійснити перерахунок її пенсії та забезпечити її виплату відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та з урахування мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого статтею 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з 9 липня 2007 року до моменту винесення судового рішення з урахування зроблених виплат.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни. Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006 – 2007 роках така допомога йому не виплачувалась, а у 2008-2009 роках виплачувалась не в повному обсязі.
Верховна Рада України Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року статті 77, 110, та Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року статті 71 п.12, призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп визнано положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» п.12 ст.71, яким призупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», становить 30 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь – яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області заперечення на адміністративний позов у встановлений законом строк не надав, направивши на адресу суду довідку про нараховані та виплачені позивачу надбавки за період з січня 2006 року по листопад 2010 року.
Відповідно до вимог пункту 4 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ретельно дослідивши та проаналізувавши представлені докази, суддя приходить до наступних висновків.
Позивач ОСОБА_2 відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «Дитина війни», що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням № НОМЕР_1.
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука за вихідним номером 11925/02-21 від 23 листопада 2010 року, позивачу у 2006-2007 роках надбавка як дитині війни не виплачувалась, з січня 2008 року по березень 2008 року виплачувалась в розмірі 47 грн., з квітня 2008 року по червень 2008 року виплачувалась в розмірі 48 грн. 10 коп., з липня 2008 року по вересень 2008 року в розмірі 48 грн. 20 коп., з жовтня 2008 року по листопад 2010 року в розмірі 49 грн. 80 коп.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням вимог статті 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року номер 6-рп/2007, визнано такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Тобто відповідач саме з 9 липня 2007 року мав діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно нараховувати та здійснювати позивачу відповідну доплату.
Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення доплати до пенсії за 2008 рік, то суд вважає вказані позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Як встановлено судом, з 1 січня 2008 року позивачу відповідачем було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до розміру встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
22 травня 2008 року Конституційним Судом України в справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» було винесено рішення за номером 10-рп/2008, яким визнано таким, що не відповідає конституції України положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим для виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що починаючи з 22 травня 2008 року відповідач повинен був діяти у відповідності з приписами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, а саме нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, суд констатує, що до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення Рішення Конституційним судом України, відповідач здійснюючи позивачу доплати, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2008 року, з урахуванням підпункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» діяв у відповідності до діючої норми вказаних законів, а тому вимоги позивача щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення доплати до пенсії з 9 липня 2007 року по день винесення судового рішення, то суд приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2008 року втратила чинність, а тому з 22 травня 2008 року діє стаття 6 зазначеного Закону в редакції до 1 січня 2008 року ,яка передбачає виплату щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Тобто, починаючи з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука повинно було здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак, згідно довідки відповідача № 11925/02-21 від 23 листопада 2010 року порушення прав позивача тривало по листопад 2010 року.
Виходячи з викладеного, суддя приходить до висновку про необхідність зобов»язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної соціальної державної допомоги за 2009 рік за період з 1 січня 2009 року по 21 грудня 2009 року включно та за 2010 рік з 1 січня 2010 року по 30 листопада 2010 року включно.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 2 статті 3 закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положеннями частини 3 статті 28 зазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Оскільки Закон України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов»язання взяті державою, навіть якщо такі зобов»язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, при врегулюванні спірних правовідносин, на думку суду, застосуванню підлягає саме частина 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а доводи відповідача щодо відсутності механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного закон.
Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 1 березня 2002 року за номером 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до вказаного вище Положення на Пенсійний фонд України покладено обов»язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за номером 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсій.
Згідно вимог Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов»язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука, за місцем проживання позивача.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як видно з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення своїх прав в межах строку, встановленого законодавством, а тому положення статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню не підлягають.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме вважає за необхідне зобов»язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за 2010 рік з 1 січня 2010 року по листопад 2010 року включно.
Керуючись статтями 64, 124, 152 Конституції України, статтями 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 6-14, 71, 159-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука про визнання неправомірною бездіяльності та зобов»язання здійснити перерахунок пенсії дитині війни – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за 2010 рік з 1 січня 2010 року по 30 листопада 2010 року включно.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в іншій частині – відмовити.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Оскарження постанови не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: