Справа № 2-548/2010р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 року     смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судці Міщенка Г.В., при секретарі Михалюк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики. Позивач зазначив, що 17 листопада 2006 року позичив 4000 доларів США відповідачу під 2,5 % на місяць, а той зобов'язався повернути суму позики та проценти від неї до 01 листопада 2007 року, про що написав розписку. Однак умови договору не виконав.

Оскільки відповідач узяті на себе за договором зобов'язання не виконав, позивач просить стягнути з нього 31646 грн., що становить еквівалент суми позики, 37184 грн. процентів від суми позики та судові витрати.

Позивач до суду не з'явився. Його представник - адвокат ОСОБА_3 (за довіреністю) надала заяву, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, згодна на заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, причини неявки суду не повідомив. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положення ст.224 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

17 листопада 2006 року сторони уклали договір, за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 4000 доларів США під 2,5 % на місяць. Згідно умов договору останній зобов'язався повернути вказані гроші до 01 листопада 2007 року. Укладення договору позики сторони оформили письмовою розпискою ( а. с. 6).

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики сторона ( позикодавець ) передає у власність стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Сума позики була передана відповідачу в іноземній валюті - 4000 доларів США, що за курсом ВАТ «Державний ощадний банк України» становить еквівалент 31646 грн. (4000 х 7,9116) (а. с. 8).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до розписки відповідач повинен сплатити позивачеві за користування грошима по 2,5 % за місяць, що становить еквівалент 37184 грн. (791,16 х 47 міс.)

Однак п.5 розділу VIII «Прикінцевих положень» закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон) передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п.6 ст.4 Закону надання коштів (грошових ) у позику є фінансовою послугою. Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п.5 ч. 1 ст.1 Закону).

Фінансова послуга надається фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено Законом (ч.1 ст.5 Закону ).

Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

З урахуванням викладених положень Закону вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення процентів за користування грошима є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності з цією статтею суд стягує на користь позивача 316,46 грн. витрат по сплаті судового збору, 55,2 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 138 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31646 (тридцять одну тисячу шістсот сорок шість) грн. боргу за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 316,46 грн. витрат судового збору, 55,2 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 138 грн. витрат на правову допомогу, а всього 509,66 ( п'ятсот дев'ять гривень 66 коп.) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

     Суддя                                                     Міщенко Г.В.