КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Ніколової Б.Ю.
при секретарі Товкан І.І.
з участю ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, представника
ОСОБА_3 – ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-5424 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна в натурі.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
27.11.2009 року позивачка звернулась до суду. Вона вказувала, що з 30.12.1999 року перебувала у шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_5. За час шлюбу вони з чоловіком побудували житловий будинок АДРЕСА_1, вартістю 432 621 грн., розташований на земельній ділянці площею 660 м2 оформленій на ім’я чоловіка. Позивачка просила визнати за нею право власності на Ѕ частини будинковолодіння і земельної ділянки і розділити їх в натурі.
11.03.2010 року позивачка збільшила свої позовні вимоги. Вона вказала, що за час спільного проживання нею з чоловіком придбано рухоме майно на загальну суму 255090 грн., а тому просила розділити це майно, виділивши їй майна на суму 91 690 грн. та стягнувши з відповідача компенсацію в сумі 35 855 грн. решту майна – виділити відповідачу.
В ході розгляду справи позивачка збільшила свої вимоги – до 2/3 частини будинку з врахуванням інтересів її двох неповнолітніх дітей (одна дитина від попереднього шлюбу), які просила виділити її в натурі разом з 2/3 частини земельної ділянки, або стягнути з відповідача на її користь компенсацію за цю частину майна в сумі 923 145 грн., а також 165 480 грн. – 2/3 вартості проданих відповідачем автомобілів і стягнути з відповідача 2/3 частини вартості побутової техніки та речей домашнього вжитку на суму 53 393 грн..
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Постановлено виділити в натурі ОСОБА_1 транспортний засіб марки RENOULT F, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Виділити в натурі ОСОБА_3 транспортний засіб марки УАЗ 3151, 1986 року випуску, номерний знак НОМЕР_2. Стягнути з ОСОБА_3 на користь
_____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Палінчак О.М. Справа № 22ц-5424
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 46
ОСОБА_1 850 грн. сплаченого судового збору та 60 грн. витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що хоча майно в розподілі якого відмовлено і придбано в період шлюбу, однак воно набуте ОСОБА_3 під час окремого проживання, а тому суд визнав це майно особистою приватною власністю чоловіка – ОСОБА_3
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вона просила рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким повністю задоволити її позовні вимоги. При цьому апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вона вказує, що суд штучно затягнув розгляд справи про розподіл майна аж до розгляду справи про розірвання шлюбу, а посилання на те, що вони припинили спільне життя в 2005 році штучне і вона ознайомилась з ним лише в серпні 2010 року. Крім того, це рішення в справі відсутнє. В зв’язку з цим, апелянтка вказує, що все майно, яке є предметом спору є їх спільною сумісною власністю, з якої на її користь слід виділити 2/3 частини, оскільки на її утриманні 2 дітей, а її заробітна плата вкрай низька. Незаконним вважає апелянтка і не включення в розподіл вартості трьох вантажних автомобілів, які, як вказує ОСОБА_1 були реалізовані ОСОБА_3, а кошти від реалізації звернуті на свою користь. Порушенням закону вважає позивачка і не залучення судом до участі у справі службу у справах дітей, оскільки, на її думку, спір стосується їх інтересів.
Колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлено фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Так, судом правильно встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 30.12.1999 року, оскільки цей факт підтверджено свідоцтвом про шлюб.
Суд також правильно встановив, що у сторін є спільна дитина – син ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_1, одночасно обґрунтовано не взявши до уваги наявність у позивачки дитини від першого шлюбу, оскільки ОСОБА_3 не усиновив його і не зобов’язаний утримувати.
Суд також обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в позові в частині розподілу земельної ділянки, оскільки, як видно з державного акту на право власності Серія НОМЕР_9, виданого 19 січня 2006 року, спірна ділянка виділена ОСОБА_3 в порядку приватизації на підставі рішення ХХV сесії міської ради №36 від 05.07.2005 року, а відповідно положень ст.ст.81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду, як це вказано в п.18 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”
Судом першої інстанції також встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 травня 2010 року шлюб між сторонами розірвано. При цьому, суд встановив, що сторони не проживають разом з 2005 року, спільне господарство не ведуть, подружжя по відношенню один до одного веде себе агресивно і сторони не мають наміру миритись.
Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В зв’язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що сторони з 2005 року спільно не проживають і не ведуть спільне господарство.
Посилання апелянта на протиправність розгляду своїх справ одним і тим же суддею, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки ці твердження не ґрунтуються на законі, як не підтверджуються і посилання ОСОБА_1 на те, що суд спеціально затягнув розгляд цивільної справи про розподіл майна, оскільки, як видно з матеріалів справи, вона систематично відкладалась в зв’язку з клопотанням саме апелянтки, змінами нею позовних вимог, клопотаннями про витребування доказів, тощо.
Рішення від 17 травня 2010 року вступило в законну силу і ніким не оскаржене. Посилання апелянтки на те, що вона взнала про нього лише в серпні 2010 року, не відповідають дійсності, оскільки, як видно з самого рішення, а також з журналу судового засідання, ОСОБА_1 була присутня при розгляді справи.
Як видно з інвентаризаційної справи 26.04.2007 року виконком Хмельницької міської ради надав ОСОБА_3 дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських споруд на земельній ділянці по вул. Цегельній, 10/1, а акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію будинку датований 30 травням 2008 року (затверджений виконкомом міської ради 12.06.2008 року). Враховуючи, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, на якій розташований даний будинок датований 19 січням 2006 року, колегія суддів вважає за необхідне погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що будинок АДРЕСА_1 побудований ОСОБА_3 під час окремого проживання ОСОБА_1, у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин і з визнанням судом першої інстанції названого будинку особистою приватною власністю ОСОБА_3, а отже і з відмовою в позові ОСОБА_1 в цій частині.
Обґрунтованим є, на думку колегії суддів і рішення суду в частині відмови в розподілі рухомого майна.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в цій частині, посилаючись на те, що позивачкою не надано доказів придбання вищезазначеного майна та його вартості.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
До матеріалів справи в підтвердження придбання побутових речей додані наступні документи: Інструкція до цифрового фотоапарату; товарний чек від 24 травня 2009 року на суму 1 140 грн. за купівлю стільців, що не є предметом спору по справі, товарний чек від 24 квітня 2009 року на суму 1 580 грн. за купівлю стола „Соло”, яний також не є предметом спору по справі; товарний чек від 6 лютого 2009 року на суму 11 790 грн. на товар під назвою Васкес, який також не є предметом спору. В зв’язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги наведені докази, оскільки вони не підтверджують придбання речей домашнього вжитку за час шлюбу. Також до справи додано накладну на посудомийку від 11 червня 2008 року в сумі 2 590 грн., тобто придбану, як уже вказано вище в період окремого проживання сторін, а тому суд першої інстанції обґрунтовано не взяв і цей доказ до уваги. Доказів в підтвердження придбання інших предметів та їх вартості позивачкою не надано, а відповідачем заперечується факт їх придбання за спільні кошти подружжя та час спільного проживання, тому суд прийшов до правильного висновку про те, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити, за недоведеністю відповідно до ст. 60 ЦПК України.
ОСОБА_1 просить також розподілити транспортні засоби, що були придбані за час шлюбу, а саме: МАЗ, номерний знак НОМЕР_3, вартістю 40 000 грн., МАЗ, номерний знак НОМЕР_4, вартістю 40 000 грн., МАЗ, номерний знак НОМЕР_5, вартістю 40000 грн., УАЗ, номерний знак НОМЕР_2, вартістю 20000 грн., та RENOLT F, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. вартістю 35 000 грн., стягнувши з відповідача на її користь 2/3 їх вартості в розмірі 165 480 грн., або еквівалент 21 000 доларів США на момент стягнення.
Як видно з листа УДАІ УМВС України в Хмельницькій області від 11 червня 2010 року за №5/8502 відомості про транспортний засіб марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_5 у базі даних „Автомобіль” відсутні, доказів існування вищезазначеного транспортного засобу позивачем суду не надано, за таких обставин неіснуючий транспортний засіб не може бути предметом спору. Також, як видно з вищезазначеного листа транспортні засоби марки: МАЗ, номерний знак НОМЕР_3, МАЗ, номерний знак НОМЕР_4 належать ОСОБА_7, яка придбала їх в торгівельний організації та не є стороною по справі, а отже в цій частині позову слід також відмовити. За ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марки RENOLT F, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, за ОСОБА_3 зареєстровано транспортний засіб марки УАЗ, номерний знак НОМЕР_2. З урахуванням обставин справи, вартості транспортних засобів, а також позиції сторін, суд прийшов до правильного висновку про те, що дані транспортні засоби слід залишити їх власникам.
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що суд зобов’язаний був залучити до участі у справі орган опіки та піклування для захисту інтересів дітей не ґрунтуються на законі, оскільки спір йде про розподіл майна подружжя, а діти будь-яких прав на майно батьків не мають.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна в натурі, залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун