КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Ніколової Б.Ю.
при секретарі Товкан І.І.
з участю ОСОБА_1.і його представника ОСОБА_2 та прокурора – Ільчука Ю.Ф.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-5347 за апеляційною скаргою Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі органів державного управління та влади: інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області на рішення Шепетівського міськрайонного суду від 27 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання угоди укладеною та права власності на житловий будинок.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
11.01.2010 року позивач звернувся в суд. Він вказував, що 01 жовтня 2009 року купив у ОСОБА_3 нерухомість – житловий АДРЕСА_1 загальною площею 1250 м2. Було складено договір купівлі-продажу, будинок був йому переданий по акту, а він сплатив відповідачеві вартість будинку – 200 000 грн.. Відповідач ухиляється від оформлення договору купівлі-продажу в нотаріальному порядку. В зв’язку з цим, позивач просив визнати договір укладеним і визнати за ним право власності на даний будинок.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2010 року позов задоволено. Постановлено визнати таким, що відбувся договір від 01.10.2009 року купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 1250 м2, в тому числі 715 м2житлової площі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 18-ти квартирний житловий будинок загальною площею 1250 м2, житловою площею 715 м2, що знаходиться по АДРЕСА_1, вартістю 200 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням, Шепетівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, оскаржив його в апеляційному порядку. Прокурор просить рішення скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. При цьому, апелянт посилається на порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм ________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Борисов О.А. Справа № 22ц-5347
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 19, 20
матеріального і процесуального права і невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, апелянт вказує, що посилання суду, як на підставу виникнення права власності на вказаний будинок у ОСОБА_3, на договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, є неправомірним, оскільки за цим договором було придбано житловий будинок площею 52,2 м2 та дерев’яний сарай. На їх місці ОСОБА_3 самовільно спорудив 18-ти квартирний будинок, який і став предметом даної справи. Таким чином, даний будинок є самовільним будівництвом.
Колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
Згідно п.п.3 і 4 ЦПК України ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи і порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Колегією суддів встановлено, що як видно з нотаріально завіреного договору купівлі-продажу 06.08.2009 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 житловий будинок площею 52,2 м2 з дерев’яним сараєм, які розташовані в АДРЕСА_1. саме цей будинок зареєстрований в Державному реєстрі право чинів.
Що ж стосується 18-ти квартирного житлового будинку, розташованого за цією ж адресою, то він, так як видно з акту перевірки відповідності виконання будівельних робіт будівельним нормам і правилам, технічним умовам, затверджених рішенням від 01.10.2009 року, протоколу про адміністративне правопорушення (ст.97 КУпАП) від 15.10 2009 року, постанови про адміністративне правопорушення №365 від 20.10.2009 року є самовільно побудованим об’єктом.
Відповідно до ст. 331 ЦК України, особа, яка створила річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі та право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Разом з тим, у частині 2 цієї ж статті вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Відповідно до ч.З ст.18 Закону України „Про основи містобудування” закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.1 Порядку прийняття в експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 за №923 (далі порядок), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі — інспекція) за встановленою формою.
Відповідно до п.З Порядку, для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, письмову заяву за формою згідно з додатком 2. До заяви додаються: проектна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, коли об'єкт застрахований) за формою згідно з додатком 3.
За результатами розгляду заяви з документами, що додаються до неї, та підсумкової перевірки інспекція протягом двох робочих днів приймає рішення про видачу сертифіката відповідності або відмову (п.12 Порядку).
Відповідно до ст.24 Закону України „Про планування та забудову територій”, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону. Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи. Орган місцевого самоврядування визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки місцевим правилам забудови населеного пункту, містобудівній документації.
Статтею 27 Закону України „Про планування та забудову територій”, фізична чи юридична особа, яка подала заяву (клопотання) про намір забудови на земельній ділянці, що перебуває у її власності або користуванні, має право на одержання вихідних даних для проектування об'єкта містобудування.
Статтею 28 Закону України „Про планування та забудову територій”, проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації на будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.
Відповідно до ст.29 Закону України „Про планування та забудову територій”, дозвіл на виконання будівельних робіт — документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Частиною 16 зазначеної статті визначено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції суперечить закону, а позов не ґрунтується на вимогах закону і має на меті ухилення від виконання встановлених законом і підзаконними актами правил в житловому будівництві.
В зв’язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне рішення скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ч.1 п.п.3, 4, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу прокурора задоволити.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання угоди укладеною та права власності на житловий будинок скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання угоди укладеною та права власності на житловий будинок відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун