КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Ніколової Б.Ю.
при секретарі Гриньовій А.М.
з участю сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-5166 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу та зобов’язання до вчинення певних дій.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
16.03.2010 року позивач звернувся в суд. Він вказував, що 20 грудня 2007 року заключив кредитний договір з Публічним акціонерним товариством „УкрСиббанк” №11273091000 та договір застави. Згідно договору, банк надав йому йому 23 763 доларів США, що еквівалентно 120 000 грн. на термін до 19 грудня 2014 року під 14% річних. В забезпечення договору був укладений договір поруки зі ОСОБА_2, а також під заставу передано автомобіль Mitsubishi Lancer держномер НОМЕР_1. Позивач вказував, що кредитний договір є удаваним правочином, складений з метою приховати дійсний правочин – видачі йому кредиту у гривнях. Він вважає, що банк не мав права надавати кредит в іноземній валюті, а тому просив визнати цей договір недійсним і зобов’язати відповідача прийняти у нього різницю між сплаченою сумою та залишком кредиту в гривнях з розстрочкою платежів на 60 місяців.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2010 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить рішення скасувати і постановити нове рішення, яким, як випливає зі змісту апеляції, задовільнити його позовні вимоги. При цьому, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Він вважає, що кредит у валюті (доларах США) виданий з порушенням Конституції України, ЦК України, Законів України „Про національний банк України”, „Про захист прав споживачів”, Декретів Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, „Про банки і банківську діяльність”, „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та інших.
Колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Піндрак О.О. Справа № 22ц-5166
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 19, 27
Стаття 308 ЦПК України передбачає, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлено фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах. встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 20 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк” та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 11273091000, за умовами якого банк надав останньому кредит в сумі 23763 долари СІЛА, а ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання згідно з встановленим графіком до 19 грудня 2014 року повернути кредит та проценти за його користування в розмірі 14 % річних від суми кредиту (п.п. 1.1 - 1.3 договору).
Ці обставини підтверджуються: договором про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 11273091000 від 20 грудня 2007 року; квитанціями; статутом та свідоцтвом про державну реєстрацію ПАТ „УкрСиббанк”.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачем не надано доказів існування обставин, щодо яких він помилився на момент вчинення правочину, а також доказів, що помилка мала місце і вона має істотне значення. Не доведено позивачем і факту обману його відповідачем, а саме навмисного введення його в оману щодо обставин, які впливали на укладання договору дарування. В разі коли ті чи інші умови не влаштовували позивача, він не позбавлений був можливості відмовитись від укладення такої угоди.
Не заслуговують на увагу і посилання позивача та його представника на те, що банк не вправі видавати кредит в іноземній валюті (в доларах США) через відсутність індивідуальної ліценції, оскільки Національним Банком України 24 грудня 2001 року видано ПАТ „ УкрСиббанк ” банківську ліцензію № 75 на право здійснення банківських операції, визначених ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України „ Про банки і банківську діяльність ” та дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001 року на право здійснення операцій, визначених п.п. 1 – 4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України „ Про банки і банківську діяльність ” , згідно з додатком до цього дозволу.
Необхідність в індивідуальній ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті передбачено підпунктом „в” пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про систему валютного регулювання і валютного контролю ” у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Законодавство України не встановлює межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, а тому на теперішній час немає потреби в індивідуальній ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті.
Надання кредиту в іноземній валюті (в доларах США) не є використанням цієї валюти як засобу платежу.
Стаття 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня. Разом з тим, вказана стаття визначає правовий статус грошової одиниці України, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Згідно зі ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.
Таким чином, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак в той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про систему валютного регулювання і валютного контролю ” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Відповідно до ст. 47, 49 Закону України „ Про банки і банківську діяльність ” банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього ж Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Таким чином, законодавство України визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань. Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.
З огляду на викладене, суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що оспорювана позивачем угода відповідає вимогам Закону, моральним засадам суспільства і підстав, в межах заявлених позовних вимог, визнавати її недійсною немає.
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає нормам процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 травня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун