Справа № 11 - 601/10 Головуючий по І інстанції Ющук О.С.
Категорія: ч. 2 ст.307 КК України. Доповідач Оксентюк В.Н.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 10 грудня 2010 року.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Оксентюка В.Н.,
суддів: Силки Г.І., Пазюка О.С.,
з участю секретаря: Уманської Л.С.,
прокурора: Смолюка Б.С.,
засудженої: ОСОБА_1,
захисника засудженої – адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в міcті Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Луцька на вирок Луцького міськрайонного суду від 06 жовтня 2010 року, яким ,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України, освіта середня, незаміжньої, працюючої, жителька АДРЕСА_1, згідно ст.. 89 КК України несудима , -
засуджена за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві приватної власності майна.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено попередній – тримання під вартою.
Строк відбування покарання визначено з 16 червня 2010 року.
Вироком вирішена доля речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 632 гривні 83 копійок судових витрат за проведення судових експертиз.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати ,-
в с т а н о в и л а:
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнана винною і засуджена за те, що 06 січня 2010 року незаконно придбала у невстановленої досудовим слідством особи з метою збуту 0.12 гр. наркотичного засобу – опію ацетильованого обіг якого заборонений. Того ж дня, ОСОБА_1 вказаний наркотичний засіб незаконно зберігаючи при собі перенесла в під’їзд житлового будинку № 25 Б, що по проспекту Соборності у м. Луцьку, де біля 13-00 години незаконно збула його за 100 гривень. громадянину ОСОБА_4
Вона ж, 15 червня 2010 року, повторно, у невстановленої досудовим слідством особи незаконно придбала з метою збуту 0.021 гр. наркотичного засобу -опію ацетильованого. Того ж дня, вказаний наркотичний засіб ОСОБА_1, незаконно зберігаючи при собі перенесла на зупинку громадського транспортну по проспекту Відродження, 5 у м. Луцьку, де незаконно збула його за 100 гривень громадянину ОСОБА_4
Помічник прокурора м. Луцька, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції у поданій на вирок апеляції, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій засудженої вказує на безпідставне застосування судом першої інстанції ст.. 69 КК України, що призвело до призначення ОСОБА_1 надто м’якого покарання. Вказує на те, що суд не умотивував призначення засудженій покарання на підставі ст.. 69 КК України та не вказав, які саме обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів. Крім того, суд не врахував, що остання раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності в тому числі і у сфері незаконного обігу наркотиків. Прохає вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Засуджена ОСОБА_1 у поданому на апеляцію запереченні просить вирок суду залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, міркування прокурора, який апеляцію підтримав, просив вирок скасувати та постановити новий вирок, засуджену ОСОБА_1 та її захисника, які апеляції не визнали, просили залишити її без задоволення, а вирок суду без змін, провівши частково судове слідство, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів судової палати прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і цим обставинам дав правильну юридичну оцінку. Дії засудженої кваліфікував за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинених повторно і така кваліфікація дій є правильною. Винність ОСОБА_1 у вчиненому злочині стверджується зібраними і перевіреними у суді першої інстанції доказами і апелянтом не оспорюється.
При призначенні підсудній покарання суд врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу винної у їх сукупності.
Обтяжуючих покарання обставин суд не знайшов.
До пом’якшуючих обставин відніс щире каяття.
По відношенню до підсудної суд також врахував її молодий вік те, що вона вину визнала повністю, хворіє на важку хворобу. Вказані обставини суд відніс до виключних та таких, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. З врахуванням вказаних обставин прийшов до висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.. 69 КК України.
Колегія суддів судової палати вважає, що висновки суду першої інстанції щодо призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.. 69 КК України ґрунтуються на фактичних обставинах справи, підтверджуються наявними у справі доказами і є правильними.
Зокрема, з матеріалів кримінальної справи та пояснень, які дала ОСОБА_1 у суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що вона хворіє на тяжкі хвороби, неодноразово лікувалась у Волинській обласній клінічній лікарні та обласному протитуберкульозному медичному об’єднанні ( а.с. 88-1; 92; 93 ), перенесла ряд операцій і продовжує перебувати на диспансерному обліку з приводу хронічних захворювань (а.с. 94 ) та потребує подальшого лікування. Розмір незаконно-збутої ОСОБА_1 наркотичної речовини є незначний, остання не була ініціатором вчинення даних злочинів.
Хоча ОСОБА_1 раніше і притягувалась до кримінальної відповідальності, однак судимості за попередні злочини погашені, злочинів, пов’язаних зі збутом наркотичних засобів вона раніше не вчиняла З пояснень, які дала ОСОБА_1 у суді встановлено, що вину у вчинених злочинах вона визнала повністю та щиро розкаялась, що об’єктивно стверджується протоколами судових засідань ( а.с. 146-147 ).
Вказані обставини колегія суддів відносить до обставин, що пом’якшують її покарання. Щире каяття та повне визнання вини ОСОБА_1 у вчинених нею злочинах, а також те, що вона хворіє на важку хворобу, яка потребує постійного лікування істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчинених нею злочинів та її особу.
Колегія суддів також враховує, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 реальне покарання.
Тому доводи прокурора про призначення ОСОБА_1 надто м’якого покарання не відповідають фактичним обставинам справи.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.. 50,65 КК України, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирок суду першої інстанції є умотивованим. Підстав для його скасування і постановлення нового вироку з обставин, наведених у апеляції, колегія суддів судової палати не знаходить.
Керуючись ст.. 365,366 КПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а:
Вирок Луцького міськрайонного суду від 06 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції – без задоволення.
Головуючий
Судді ( підписи )
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області В.Н. Оксентюк.