Справа № 22-ц-31177/2010 рік. Головуючий 1-ї інстанції: - Єлізаров І.Є.
Категорія: стягнення боргу. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 грудня 2010 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Бобровського В.В.,
суддів: - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.,
при секретарі: - Назаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника автогаражного кооперативу «Московський» -ОСОБА_6 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2010 року по справі за ОСОБА_7 до автогаражного кооперативу «Московський» - про стягнення заборгованості за договором позики,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2010 року ОСОБА_7 звернулася в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимого зазначала, що 11 квітня 2006 року вона та автогаражний кооператив «Московський» уклали договір позики, згідно з яким вона передала відповідачу в борг 83 758 грн. 51 коп., а останній зобов’язався повернути їх 13 квітня 2006 року.
Пунктом 6 вказаного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником повернення позики вона мала право на повернення від нього подвійної суми від позики, а також вправі нараховувати пеню у розмірі 30% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
З метою забезпечення виконання договору позики, 11 квітня 2006 року вона та автогаражний кооператив «Московський» уклали договір застави нерухомого майна, згідно з яким відповідач передав їй у заставу двоповерхове службове приміщення, тимчасову стоянку, оглядовий бокс з підвалом, ремонтний бокс з підвалом, складські приміщення, змішувальний бетонний вузол, будівлю охорони, КТП №2282-1, склад ГММ, гаражні боки №№ АДРЕСА_1 загальною вартість 50 000 грн., розташовані по АДРЕСА_1.
Пунктом 10 вказаного договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення суми позики, вона мала право звернути стягнення на майно позичальника для погашення суми позики, або отримати у власність заставлене майно.
Оскільки відповідач не повернув грошовий борг в обумовлений договором строк, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2006 року визнано дійсними договори позики та застави, укладені між нею та автогаражним кооперативом «Московський» 11 квітня 2006 року, а також за нею визнано право власності на двоповерхове службове приміщення літ. А-2, оглядовий бокс з підвалом літ. ІV-133, ремонтний бокс з підвалом пл. 45,1 кв. м., складські приміщення пл. 403,9 кв. м., змішувальний бетонний вузол літ. Д-1, будівлю охорони літ. Г-1, КТП №2282-1 літ. В-1, склад ГММ літ. Б-1, гаражні бокси №№ АДРЕСА_1 площею 24.3 кв. м. кожний, загальною вартістю 50 000 грн., розташовані по АДРЕСА_1.
Таким чином, за рішенням суду автогаражний кооператив «Московський» повернув їй борг у сумі 50 000 грн., а залишок грошового боргу становить 33 758 грн. 51 коп.
Згідно п. 6 договору позики подвійна суми неповернутої позики становить 678 517 грн. 02 коп., пеня у розмірі 30 % неповернутої суми позики за кожний день прострочення зобов’язання з 14 квітня 2006 року по 23 серпня 2010 року становить 16 133 187 грн. 15 коп., а всього 16 200 704 грн. 17 коп.
Добровільно повернути їй остаток позики, подвійну суму від неповернутої суми позики, пеню автогаражний кооператив «Московський» відмовився.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 625, 1048, 1049 ЦК України, ОСОБА_7 просила суд стягнути з автогаражного кооперативу «Московський» на її користь заборгованість за договором позики у сумі 16 200 704 грн. 17 коп.
Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав.
При цьому посилався на те, що за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2006 року з автогаражного кооперативу «Московський» на користь ОСОБА_7 стягнута вся сума позики за рахунок заставленого майна.
В поданих до суду заявах автогаражний кооператив «Московський» просив застосувати позовну давність до вимог заявлених ОСОБА_7
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з автогаражного кооперативу «Московський» на користь ОСОБА_7 борг за договором позики у розмірі 16 200 704 грн. 17 коп., державне мито у сумі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., а всього 16 202 524 грн. 17 коп.
В апеляційні скарзі представник автогаражного кооперативу «Московський» -ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що автогаражний кооператив «Московський» не виконав умови договору позики та не повернув ОСОБА_7 частину грошового боргу, подвійну суму неповернутої позики, пеню, у зв’язку з чим вони підлягають стягненню з відповідача на її користь за рішенням суду.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 11 квітня 2006 року ОСОБА_7 та автогаражний кооператив «Московський» уклади між собою договір позики, згідно з яким позивачка передала відповідачу грошові кошти у сумі 83 758 грн. 51 коп., які останній зобов’язався повернути в строк до 13 квітня 2006 року.
Пунктом 6 зазначеного договору передбачено, що у разі прострочення повернення позики, ОСОБА_7 має право на повернення від позичальника подвійної суми від самої позики та вправі нараховувати пеню у розмірі 30% від несплаченої суми за кожний день прострочення ( а. с. 9).
Для забезпечення договору позики, 11 квітня 2006 року ОСОБА_7 та автогаражний кооператив «Московський» уклади між собою нотаріально не посвідчений договір застави нерухомого майна, згідно з яким відповідач передав у заставу позивачці двоповерхове службове приміщення, тимчасову стоянку, оглядовий бокс з підвалом, ремонтний бокс з підвалом, складські приміщення, змішувальний бетонний вузол, будівлю охорони, КТП №2282-1, склад ГММ, гаражні боки №№ АДРЕСА_1, загальною вартість 50 000 грн., які розташовані по АДРЕСА_1.
Пунктом 10 цього договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення суми позики, ОСОБА_7 має право звернути стягнення на заставлене майно для погашення позики, або отримати це майно у власність (а. с.14, 15).
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2006 року та ухвалою апеляційного суду Луганської області від 8 січня 2008 року як судом касаційної інстанції, визнано дійсними договори позики та застави нерухомого майна, укладені між ОСОБА_7 та автогаражним кооперативом «Московський» 11 квітня 2006 року, а також визнано за ОСОБА_7 право власності на двоповерхове службове приміщення літ. А-2, оглядовий бокс з підвалом літ. ІV-133, ремонтний бокс з підвалом пл. 45,1 кв. м., складські приміщення пл. 403,9 кв. м., змішувальний бетонний вузол літ. Д-1, будівлю охорони літ. Г-1, КТП №2282-1 літ. В-1, склад ГММ літ. Б-1, гаражні бокси АДРЕСА_1, площею 24.3 кв. м. кожний, загальною вартістю 50 000 грн., розташовані по АДРЕСА_1.
Вказаним рішенням визнано за ОСОБА_7 право на користування прилеглою територією (тимчасова стоянка) до будівель літ. Б-1, В-1, Г-1, Д-1 розміром півтора гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 16-18,19, 52-53).
Таким чином, на день звернення ОСОБА_7 з позовом в суд, сума грошового боргу автогаражного кооперативу «Московський» перед позивачкою за договором позики від 11 квітня 2006 року становила 33 758 грн. 51 коп.
Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що перебіг позовної давності для ОСОБА_7 почався 14 квітня 2006 року, тобто з наступного дня, коли автогаражний кооператив «Московський» не повернув грошовий борг за договором позики.
З позовом в суд про стягнення боргу ОСОБА_7 звернулася 25 серпня 2010 року, тобто після сплину 3-х років (а. с. 3).
Заяву про поновлення строку на звернення в суд з позовом до автогаражного кооперативу «Московський», позивачкою ОСОБА_7 не подано.
Наведене свідчить, що позивачка пропустила строк позовної давності на звернення в суд з вимогою про захист свого порушеного цивільного права.
Під час розгляду справи відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності до вимог заявлених ОСОБА_7
Вирішуючи спір, суд не звернув увагу на вказані обставини та безпідставно дійшов висновку про те, що порушене право ОСОБА_7 підлягає захисту в судовому порядку.
Оскільки сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, яким відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до автогаражного кооперативу «Московський» про стягнення заборгованості за договором позики.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судовою колегією не вирішується, оскільки суд відмовляє ОСОБА_7 у задоволення позову у зв’язку з пропуском нею строку позовної давності.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ст. 313, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника автогаражного кооперативу «Московський»-ОСОБА_6 - задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2010 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_7 до автогаражного кооперативу «Московський» про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді :