Справа № 2-5434/2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

07  грудня 2010 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Бурда Б.В.

                        при секретарі -  Хілько Ю.А.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором, -

ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду з позовом, якій мотивує тим, що 25.01.2008 року між ним та ФОП ОСОБА_2, було укладено договір купівлі – продажу № 25/1, відповідно до якого він зобов’язався передавати, а ФОП ОСОБА_2 приймати та оплачувати товар з відстрочкою платежу в 7 календарних днів. У продовж 2008-2009 років він на підставі вказаного договору та видаткових накладних поставив ФОП ОСОБА_2 товару на суму 219 209,94 грн. Однак, ФОП ОСОБА_2 не належним чином виконала взяті на себе зобов’язання на не оплатила придбаний товар.  28.09.2009 року ФОП ОСОБА_2 було ліквідовано за рішенням власника, у тому просить стягнути заборгованість ФОП ОСОБА_2 за вказаним договором в розмірі 219 209,94 грн. з громадянки ОСОБА_2.

    Відповідач позов не визнала і пояснила, що вона зареєструвалася підприємцем за вимогою позивача з метою оптимізації його оподаткування. Фактично вона у нього працювала продавцем і отримувала за це заробітну плату. Вона дійсно підписувала договір № 25/1 та видаткові накладні надані позивачем, але робила це на вимогу позивача, оскільки ці документи йому були необхідні для надання контролюючім органам. Просить відмовити у задоволенні позову .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши фактичні обставини та перевіривши їх доказами наданими сторонами, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.01.2008 року позивач, як суб’єкт підприємницької діяльності, та фізична особа приватний підприємець ФОП ОСОБА_2 уклали договір, за яким позивач зобов’язувався здійснювати поставку товару (продукції тваринництва, птицю та напівфабрикати, ковбасні вроби та інше) в асортименті, кількості та за цінами визначеними накладними, що є невід’ємною частиною договору. ФОП ОСОБА_2, в свою чергу, взяла на себе зобов’язання приймати замовлений товар та здійснювати його оплату з відстрочкою платежу 7 календарних днів. Відповідно до умов договору розрахунок кредиторсько-дебіторської заборгованості мав здійснюватися згідно накладних та актів звірок. Вказані висновки суду підтверджуються копією договору  (а.с.7-8)

Відповідно до вимог ст.10, 11, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В той же час, позивачем не надані суду належні докази (визначені п. 3.1 договору між ним та ФОП ОСОБА_2.) на підтвердження розміру заборгованості ФОП ОСОБА_2 за договором. Надані суду копії видаткових накладних не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відсутні акти звірок передбачені договором.

Крім того, як встановлено судом 25.06.2009 року було зареєстроване рішення про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за рішенням власника (а.с. 47), а 28.09.2009 року була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за рішенням власника (а.с. 49)

Судом встановлено, що позивач під час процедуру ліквідації ФОП ОСОБА_2 не заявив у встановленому порядку про наявність у ФОП ОСОБА_2 невиконаних цивільних зобов’язань перед ним. Даний факт зазначений представником позивача у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 609 ЦК України, з урахуванням вимог ст. 51 ЦК України, зобов’язання припиняється ліквідцією фізичної особи приватного підприємця (боржника або кредитора).

Суд вважає, що при вирішення даного спору відсутні підстави для застосування положень ст. 52 ЦК України, оскільки зазначена норма закону регулює відносини у сфері виконання рішення компетентного органу щодо покладення зобов’язання на фізичну особу-підприємця права. На думку суду, для звернення стягнення на особисте майно фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю, необхідне рішення визначеного законом органу про проведення стягнення з фізичної особи-підприємця. Однак таке рішення у позивача відсутнє.

Враховуючи дані обставини, суд вважає що вимоги позивача не ґрунтуються на положеннях закону, є недоведеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю вимог.  

Керуючись ст. ст. 51, 52, 609, 526, 527, 530, 532, 533, 545  ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -    

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні прозову за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

суддя