Справа № 2-919/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2010 року                                                                                                м.Одеса    

Суворовський  районний суд  міста Одеси в складі:

головуючого             -         Виноградової Н.В.

при секретарі             -         Славинській К.М.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської районної державної адміністрації про вселення та не перешкоджання користування житлом та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -

                    ВСТАНОВИВ:

           04.08.2009року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про вселення та не перешкоджання користування житлом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.05.2003року, з того часу позивачка разом з малолітнім сином вселилася в житловий будинок АДРЕСА_1 і постійно в ньому проживала. 14 січня 2009року ОСОБА_3 змінив замки в будівлі, чим унеможливив мешкання позивачки разом з неповнолітнім сином у зазначеному будинку.

            08.06.2010року ухвалою суду прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

    В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

            Відповідач, представник відповідача в судове засідання з’явилися, позовні вимоги ОСОБА_2 не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у зустрічній позовній заяві.

             Представник третьої особи, Органу опіки та піклування Суворовської районної державної адміністрації в засідання не з’явився, але надали заяву в якій просили розглядати справу з урахуванням прав та інтересів дитини(а.с.42).

    Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3слід відмовити на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

    Судом встановлено, що 16.05.2003року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 у Другому відділі РАЦС Суворовського районного управління юстиції м.Одеси, а/з №46 (а.с.6). З цього часу за спільною згодою позивачка вселилася разом з дитиною до будинку відповідача, який розташований за адресою АДРЕСА_1. З 04.06.2003року позивачка зареєстрована за даною адресою (а.с.5). Із зазначеного часу подружжя стало вести спільне господарство зі спільним бюджетом.

    В судовому засіданні встановлено, що згодом у подружжя зіпсувалися відносини, відповідач став влаштовувати скандали та фізично погрожував, виганяв з будинку, про що в матеріалах справи є відповідні заяви позивачки до органів міліції, талони-корінці, талони повідомлення та листи від Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ (а.с.7, 19-36).

          14 січня 2009року відповідач скориставшись відсутністю ОСОБА_2 та неповнолітньої дитини в будинку змінив замки, чим унеможливив потрапляння та мешкання позивачки разом з неповнолітнім сином у зазначеному будинку, що підтверджується довідкою Одеської загальноосвітньої школи-інтернату №1 І-ІІІ ступенів гуманітарно-естетичного профілю Одеської міської ради Одеської області від 08.11.2009року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 дійсно проживає тимчасово у зазначеному навчальному закладі з 14.01.2009року по теперішній час разом із неповнолітнім сином в зв’язку з тим, що її чоловік ОСОБА_3 вигнав їх з дому.  

           22.01.2010року шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується свідоцтвом Серія НОМЕР_1 (а.с.89). 11.10.2010року ОСОБА_3 одружився на ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом Серія НОМЕР_2 (а.с.146).

        Статтею 64 ЖК України встановлено, що члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї  наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права  і обов’язки, як наймач і члени його сім’ї.

           Згідно ст.156 ЖК України члени сім’ї  власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

           В судовому засіданні ОСОБА_3 неодноразово наполягав на тому, що він не хоче визнавати позовні вимоги, оскільки вже одружився на жінці, яка мешкає разом з ним, він потребує догляду як людина похилого віку, натомість він не бажає отримувати будь-яку допомогу від колишньої дружини, а також в зв’язку з тим, що площа житлового будинку замала для спільного мешкання чотирьох осіб.

           Одночасно з тим, позивачка заявила позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача не перешкоджати їй у користуванні зокрема й комунальними послугами, але відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Даної угоди між сторонами не було укладено, домовленості не було досягнуто, отже в задоволенні даних позовних вимог суд відмовляє.

            ОСОБА_3 в своїх позовних вимогах просить суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування будинком за адресою: АДРЕСА_1, за частиною 1 ст.71 ЖК України.

            Частиною 1 статті 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Посилання позивача за зустрічним позовом на цю норму статті не є слушним, оскільки під час розгляду справи було достеменно встановлено, що ОСОБА_2 не мешкає за цією адресою з поважних причин, а саме неможливістю потрапити до оселі, в зв’язку з перешкоджанням у цьому ОСОБА_3 Протягом розгляду справи позивач за зустрічним позовом неодноразово обумовлювався, що дійсно вижинув ОСОБА_2 в зв’язку з виниклими неприязними відносинами між подружжям, фінансовими непорозуміннями (претензіями) з боку ОСОБА_3

            Посилання ОСОБА_3 на введення його в оману в зв’язку з необхідністю отримання ОСОБА_2 реєстрації, фальсифікації фото фіксації обставин викидання речей з будинку на подвір’я ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина (а.с.115), суд до уваги не приймає, оскільки документально ці посилання не підтвердженні.

            Акт від 04.06.2010року, підписаний ОСОБА_5, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_6, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 щодо не проживання ОСОБА_2 за адресою реєстрації, а саме: АДРЕСА_1, від 04.06.2010року, але завірені підписи начальником дільниці №4 КП «ЖКС «Пересипський» були лише 07.06.2010року складений зі слів ОСОБА_3     Однак, добровільність залишення оселі ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина з боку ОСОБА_3 не доведена, оскільки судом встановлено, та позивачкою підтверджено, що іншого житла вона не має, мешкає тимчасово на роботі, де деякий час працювала на посаді нічного вихователя, що підтверджено довідкою ОЗШІ №1 №520 від 08.12.2010року та на теперішній час з 01.09.2010року працює на посаді вчителя та, відповідно, втратила право тимчасового мешкання в приміщенні інтернату. Особисті речі та документи ОСОБА_2 ОСОБА_3 відмовився віддавати та вони залишилися за місцем її реєстрації, що також не спростовувалося ОСОБА_3

            Також, в підтвердження примусового виселення ОСОБА_3 своєї дружини з оселі, ОСОБА_2 посилалася на отримання за своїм місцем реєстрації послуг та перебування на обліку дільничного лікаря, отримання пошти в тому числі й запрошення на вибори, в яких приймала участь в якості заступника голови цієї виборчої дільниці.

            В судових засіданнях були допитані свідки з боку ОСОБА_3 – його син, дружина сина, які з моменту взяття шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_3 негативно поставилися до ОСОБА_2 посилаючись на велику різницю у віці подружжя, які засвідчили те, що подружжя дійсно мешкало разом, але в зв’язку з непорозуміннями та сварками, ОСОБА_3 пересилив дружину разом з її неповнолітнім сином до літньої кухні. Факт добровільного виїзду ОСОБА_2 з сином зі своїми речами, свідки не змогли описати та посилалися на необізнаність в цьому. Також, в якості свідків суд заслухав сусідів, які не змогли впевнено підтвердити факт добровільного залишення місця мешкання ОСОБА_2

           Натомість, свідки з боку ОСОБА_2 підтвердили наявність поганих стосунків та небажання спільного мешкання ОСОБА_3 зі своєю дружиною ОСОБА_2, що підтверджується одруженням ОСОБА_3 з ОСОБА_4 Під час розгляду справи ОСОБА_3 та його представник - ОСОБА_4, яка одночасно є його дружиною. неодноразово висловлювали небажання мешкати з ОСОБА_2 та її сином.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, ч. 4 ст. 156, ст. 162 ЖК України, ст.ст.  10, 11, 58, 64, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

            1.  Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської районної державної адміністрації м.Одеси про вселення та не перешкоджання користування житлом  – задовольнити частково.

2.  Вселити ОСОБА_2 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловий будинок АДРЕСА_1 .

3.    В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.  

4.  В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом – відмовити.                        

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

      Суддя