Справа № 2-1013/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 листопада 2010 року                                                                                             м. Одеса

          Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

          головуючого судді – Виноградової Н.В.,

          при секретарі судового засідання – Славинській К.М.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку, -

ВСТАНОВИВ:

    18.08.09р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, після уточнення позовних вимог (а.с.30), про стягнення матеріального збитку з ОСОБА_2 у розмірі 80000гривень.

    У судове засідання позивач та представник позивача з’явилися, підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Відповідач, представник відповідача та третя особа в судове засідання з’явилися, заперечували проти задоволення позовних вимог, просили відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши сторони, свідків, розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку не підлягає задоволенню в повному обсязі на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

             Судом встановлено, що 01.08.2007року ОСОБА_2 було надано розписку, згідно якої він передав приналежний йому комп’ютерний клуб, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з усім устаткуванням та документами ОСОБА_4, за що отримав від останнього 5000доларів США. Вказану суму, рівними частинами, було передано ОСОБА_1 відповідачу в присутності свідків (а.с.6-7).

          Позивач посилався на введення його в оману відповідачем, оскільки після того, як по спливу 3 місяців, позивач був вимушений закрити комп’ютерний клуб, оскільки виявив, що приміщення не належить йому на підставі розписки. В зв’язку з цим позивач намагався повернути собі гроші запропонувавши повернути відповідачу комп’ютерне обладнання. Дану пропозицію відповідач відхилив обґрунтувавши відмову тим, що згідно розписки він передав обладнання та документацію комп’ютерного клубу, а також в розписці зазначалося щодо необхідності подальшого укладання договору оренди приміщення, в якому знаходився клуб, з власницею – ОСОБА_3.  

          Під час розгляду справи, судом було допитано свідків, які підтвердили намір та факт покупки комп’ютерного клубу ОСОБА_1 у відповідача - ОСОБА_2.

           ОСОБА_4 пояснив, що не знав про неприналежність приміщення, на праві приватної власності, відповідачу, але зазначив, що під час роботи в цьому клубі на посаді директора, декілька разів за дорученням відповідача передавав гроші в рахунок сплати орендної плати за приміщення. Одночасно з цим, пояснив, що власноруч підписану ним розписку навіть не читав, так як довіряв відповідачу.

         ОСОБА_1 пояснив, що навіть після остаточного розрахунку за розпискою з відповідачем не читав та не з’ясовував обставин, викладених у розписці, впевнено вважав, що під терміном «комп’ютерний клуб» розуміється й приміщення, в якому цей клуб знаходиться, а саме АДРЕСА_1. Однак, визнав, що декілька разів залишав  на довірених осіб для передачі власниці приміщення, гроші в рахунок сплати за оренду займаного приміщення.

         ОСОБА_2 пояснив, що і на момент укладання і на момент підписання розписки та на момент передачі грошей ОСОБА_4 та ОСОБА_1 знали і не мали сумнівів щодо неприналежності йому приміщення клубу, оскільки ОСОБА_4 до укладання розписки працював в цьому клубі на посаді директора і неодноразово передавав суму, яка на той час становила вартість орендної плати за приміщення, її власниці, а також в «кутку споживача» знаходилися відповідні документи про приналежність на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення (офіс, магазин) НОМЕР_1 ОСОБА_3  

         ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що дійсно й досі є власницею АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення (офіс, магазин) НОМЕР_1, відповідач лише поставив її до відома щодо бажання продати бізнес – комп’ютерний клуб, але про факт продажу вона дізналася лише після того, як клуб відкрився після ремонту новими власниками. Договір оренди з           ОСОБА_1 чи з  ОСОБА_4 нею не укладався.

         В матеріалах справи знаходяться листи Портофранківського ВМ Приморського райвідділу ОМУ УМВС України в Одеській області №№31/23-8807, 31/23-2262 в яких зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що в діях ОСОБА_2 немає ознак кримінального злочину в зв’язку з чим відмовлено у порушенні кримінальної справи (а.с.12, 16).        

         Суд не приймає за належне твердження позивача щодо необізнаності змісту розписки, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив добровільність її підписання, про що також свідчить належне виконання ним умов, обумовлених в цій розписці, а саме передачу грошей в зазначеній послідовності та розмірі. Посилання позивача на те, що він придбав приміщення разом з комп’ютерним клубом є хибним, так як в розписці навіть немає посилань на квадратні метри (площу), натомість чітко вказано про необхідність укладання договору оренди з власницею приміщення. Також, суд не вважає посилання позивача на не отримання документації на комп’ютерний клуб слушними, оскільки після підписання та виконання умов розписки, позивач зробив ремонт у приміщенні клубу та розпочав роботу комп’ютерного клубу, лише по спливу декількох місяців зачинив його в зв’язку з відсутністю відвідувачів та поганим рухом фінансових справ (відсутністю прибутку). З чого суд робить висновок, що всі належні документи у позивача були в наявності, оскільки в іншому випадку ОСОБА_1 не мав права розпочинати та продовжувати діяльність комп’ютерного клубу протягом декількох місяців.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо безпідставності позовних вимог.

    Керуючись ст. ст.  10, 11, 58, 64, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:    

    У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку - відмовити.

         Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

         Суддя: