Справа № 2а-250/2010 року.

П О С Т А Н О В А

                                        іменем України

    01 грудня  2010 року               Шаргородський районний суд  Вінницької області

                         в складі:

                            головуючого    –    судді  Дубчака А.Г.

                            при секретарі                    Рошак К.В.

                         розглянувши письмовому провадженні в місті Шаргороді в залі суду  справу за  адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі про визнання дій УПФ України у Шаргородському районі незаконними та про зобов’язання провести перерахунок пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та сплати боргу,-

                                                                  В С Т А Н О В И В:

                         03.11.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаним адміністративним позовом, вказуючи про те, що вони являються дітьми війни і мешкають в с. Джурині та знаходяться на пенсійному обліку. Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» вони мають пільги як діти війни та надбавку до пенсії, про те надбавка у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком їм, як дітям війни не на виплачувалася і відповідач допустив борг по її виплаті, а тому просить суд позов задоволити.  

               В судове засідання  позивачка та представник відповідач не з’явилися і просили справу розглянути в їхній відсутності, в зв’язку з чим суд вважає те, що справу відповідно до ст.. 128 КАС України, слід розглянути в порядку письмового провадження.

                         З письмових заперечень начальника УПФУ в Шаргородському районі Мельника О.Г., слідує те, що відповідач позов не визнав і просить залишити його без задоволення як безпідставний,  посилаючись на те, що фінансування виплат дітям війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і саме Законом про Державний бюджет на відповідний рік визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Пенсійному фонду заборонено, відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», використовувати кошти на цілі, не передбачені в Законі про Державний бюджет. Оскільки   Законами України про Державний бюджет на 2006-2007 роки не було виділено коштів з держбюджету на фінансування виплат дітям війни, то в Управління не було законних підстав для таких виплат. Постановою Кабміну від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» врегульовано виплати дітям війни і з того часу позивач отримує вказану надбавку до пенсії, як дитина війни, в розмірі, визначеному даною Постановою – 49,80 грн. Також, вважає хибним твердження позивача про те, що Управління повинно нарахувати і виплатити йому недоплачену соціальну допомогу, як дитині війни, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої в ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч. 3 ст. 28 цього Закону встановлено, що розмір мінімальної пенсії за віком, визначений в ч. 1 ст. 28 цього Закону, не може застосуватися для розрахунку підвищень до пенсії. Так як фінансування виплат дітям війни здійснюється з Держбюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду, і УПФУ у Шаргородському районі ніяким чином не порушило права позивача, як дитини війни, оскільки проводило виплати в розмірах, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідний рік та   постановою Кабміну і в межах тих асигнувань, які надходили з Державного бюджету, то вважає, що в позові слід відмовити.

                Вирішуючи спір суд виходить з того, що дані правовідносини є адміністративно-правовими відносинами, що виникають з приводу захисту прав фізичної особи у сфері публічно-правових відносин від порушень органу державної влади, які регулюються  Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України,   Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та іншими.

               Так, відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

               Статтею 46 Конституції України встановлено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист.

               Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

               Виходячи із положень ст.ст. 8, 22, 46 Конституції України, виплати підвищення до пенсії дітям війни, передбачені ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», є соціальною гарантією і не можуть бути скасованими, а також не можуть бути звужені за їх змістом і обсягом при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

               Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» чи іншими Законами України не було зупинено, змінено чи скасовано дію положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

               Однак, в судовому засіданні було встановлено те, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ярова Сорокського району Молдови, а ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Сапіжанці Шаргородського району Вінницької області, є громадянами України, їм на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року)  було менше 18 років і вони мають статус дітей війни, як його визначено в ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та отримує пенсію за віком що підтверджується довідкою  та іншими (а.с. 2-5).

               Згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», діти війни мають право на державну соціальну підтримку, зокрема, на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

               Ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актам.

               Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

               Як, слідує з матеріалів пенсійних справ позивачів та довідок щодо надання інформації щодо виплати пенсій №№ 2663, 2664 від 26.10.2010 року, №№ 2942, 2943, вони в 2010 році отримували від відповідача доплату до пенсії, як діти війни, але не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як встановлено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а  в меншому розмірі,  зокрема:  по 49,80 грн. щомісячно, тобто в розмірі, встановленому постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (а.с. 6, 7, 13, 14).  

               Даною постановою звужуються та обмежуються державні соціальні гарантії дітям війни, що є неприпустимим та не законним. А тому, при вирішенні даного спору слід керуватися не тимчасовим Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та постановою КМУ від 28.05.2008 року за № 530, а постійним Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції станом на 1.01.2006 року, оскільки він, як Закон постійної дії, має прерогативу над тимчасовим Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та над підзаконним нормативним актом - постановою КМУ від 28.05.2008 року за № 530, які мають обмежений термін дії, тобто являються законодавчими актами тимчасової дії – на період певного бюджетного  періоду (п. 20 ст. 2 Бюджетного кодексу України), який становить один календарний рік, що починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України), а тому дані законодавчі акти не можуть скасовувати або звужувати чи встановлювати нові розміри щомісячного підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,  котрий є Законом постійної дії. В протилежному випадку порушується конституційний принцип верховенства права, оскільки,  відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані і при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

               Крім того,  при розрахунку щомісячного підвищення дітям війни, яке, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», становить 30% мінімальної пенсії за віком,  відповідачу слід виходити з положення ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого, крім передбаченого ст. 28 цього Закону, мінімального розміру пенсії за віком.

               Разом з тим, відповідно до ст.. 99 КАС України, в редакції ЗУ від 07.07.2010 року № 2453-VІ, встановлено шестимісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

               Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України. В зв’язку з чим, на органи Пенсійного фонду в Україні покладено повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, в тому числі, і підвищення до пенсії дітям війни. Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, затвердженого начальником головного управління ПФУ у Вінницькій області 1.04.2008 року, є  органом, на який покладено завдання забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, відповідачу також було делеговано повноваження щодо призначення і здійснення виплат дітям війни, а тому вирішення питання в цій частині не може бути делегованим іншому органу, в тому числі і суду (а.с. 15, 16).

                         Суд оцінює критично і не приймає до уваги доводи відповідача, викладенні в письмових запереченнях на позовну заяву, щодо правомірності нарахувань та виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, з посиланням на відсутність фінансування з бюджету для виплати підвищення в розмірах, які вказані позивачем,   оскільки питання фінансування цих видатків на підвищення до пенсії дітям війни не є предметом спору і питання надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах даної категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

             До того ж, відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на Управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане із отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Проте, з письмових заперечень відповідача вбачається, що виплати відповідачем підвищення до пенсії дітям війни з Держбюджету  фінансувалися протягом 2010 року.        

               Керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96  Конституції України, ст.ст. 2, 4, 6, 8, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 128, 159, 160, 161, 162, 256 КАС України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,     суд, -                                                                                                                                          

                                        п о с т а н о в и в:

               Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі про визнання незаконною бездіяльність Пенсійного фонду та стягнення заборгованості з виплати пенсії –   задовільнити повністю.

               Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області провести перерахунок державної соціальної надбавки до пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як дітям війни, передбаченої ст.. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» та виплатити заборгованість по державній соціальну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03 травня 2010 року по 01 грудня 2010 року включно.

               Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання її копії,  а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України з дня складення її у повному обсязі.                

                                    Головуючий: