Справа №2-6651/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Петуніна І.В.,

при секретарі – Альберті О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Бояр С.О.,

представника третьої особи Бабіч Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноарміськвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з травмою на виробництві в обґрунтування якого вказав, що  з 23.08.1978р. працював на ВП «Шахта Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» на різних професіях. 16.08.1993р. при виконанні своїх трудових обов’язків отримав травму та в той же день був направлений до Димитровської ЦМЛ, де йому був встановлений діагноз: відкрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м’яких тканин голови. На стаціонарному лікуванні позивач знаходився з 17.08.1993р. по 01.09.1993р., а з 01.09.1993р. був виписаний на амбулаторне лікування до лікаря невропатолога. За фактом травми був складений акт розслідування нещасного випадку на виробництві. 15.02.2005р. по даній трамі Міжрайонна МСЕК м.Красноармійська встановила позивачу 40% стійкої втрати працездатності та 3-ю групу інвалідності. 20.02.2007р. на черговому переосвідченні по даній травмі Міжрайонна МСЕК м.Красноармійська встановила йому 40% стійкої втрати працездатності та 3-ю групу інвалідності без строку. У зв’язку з цим він отримав моральну шкоду. Перебуваючи на лікуванні, позивач не міг вести повноцінний образ життя, протягом тривалого відчував фізичні страждання, фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, почуття страху перед смертю, психологічний дискомфорт і значне порушення щиросердечного спокою, яке випробовує до дійсного моменту. Втрата працездатності на 40% та безрезультатність лікування, викликають у нього додаткові переживання тому, що в ході лікування й по дійсний момент він випробовує негативні наслідки травми – постійні головні болі, запаморочення, нудота з позивами на блювоту, постійна слабкість, підвищений артеріальний тиск, що супроводжується відчуттям нехватки повітря.  Після травми він став обмежений у русі, тому що швидко стомлюється при незначних навантаженнях. До травми він самостійно виконував всю необхідну чоловічу роботу у побуті, однак зараз у зв’язку зі станом здоров’я він не може цього робити, йому доводиться за гроші наймати людей, що негативно позначається на його матеріальному становищі і жадає від нього додаткових, моральних і матеріальних зусиль. До одержання травми він зі своїми друзями регулярно займався спортом, підтримував себе в нормальній спортивній формі, захоплювався риболовлею. В результаті травми був змінений його життєвий уклад, він не може здійснювати свої захоплення, від чого він почуває постійний психологічний дискомфорт, став замкнутий, нетовариський, втратив інтерес до життя. У зв’язку з вищевикладеним просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 180000 грн.

Позивач до судового засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на позові наполягає.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача та пояснив суду, що згідно акту Н-1 вини позивача у нещасному випадку немає.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, де вказав, що з позовом не згоден з наступних підстав. Позивач, посилаючись на факт заподіяння йому моральної шкоди, окрім загальних висловлювань не підтверджує наведене жодними доказами. Тобто ніяких доказів, що підтверджують заподіяння моральної шкоди, які можна було дослідити у судовому засіданні, позивач не надав. Акт про нещасний випадок на виробництві Н-1 є документом, що підтверджує факт виникнення нещасного випадку в умовах виробництва під час виконання трудових обов’язків. Довідка МСЕК є підставою для розрахунку та відшкодування матеріальної шкоди – частини втраченого заробітку і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Позивач не надав медичного документу, який би підтверджував перенесення позивачем стресових, агресивних та інших негативних проявів стану свого здоров’я. Відсутність звернень позивача до лікаря-психіатра свідчить про те, що внутрішній душевний стан його здоров’я не має відхилень від норми та вказує на відсутність моральних переживань у зв’язку з ушкодженням здоров’я. Виходячи з тексту позовної заяви, залишається недоведеним сам факт протиправних дій з боку роботодавця, які пов’язані з ушкодженням здоров’я. Враховуючи наведене, вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Також у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що травма позивача отримана при виконанні ним трудових обов’язків. Він не може відповісти, чи отримав позивач моральну шкоду. Фізична біль, яку отримав позивач – це відноситься до моральної шкоди.

Представник третьої особи, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області, де вказала, що на цей час законодавством України не передбачено стягнення моральної шкоди з третьої особи. Рішенням КСУ від 08.10.2008р. роз’яснено, що право працівників на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Ніяких доказів, що підтверджують заподіяння моральної шкоди, які б можна було дослідити у судовому засіданні, позивач не надав. Крім того, згідно з наказом № 12 від 22.11.1995р. МОЗ України, МСЕК встановлює наявність спричинення моральної шкоди, на основі висновку медичних закладів, в тому числі лікаря-психіатра, про перенесений стрес чи депресію потерпілим на виробництві, але по даній справі такого висновку зроблено не було. Позивач не представив медичні документи, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоров’я. Відсутність звернень позивача до лікаря-психіатра говорить про те, що психічний стан його здоров’я не має відхилень від норми і не потребує психічної корекції лікаря.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 16.08.1993р. з позивачем у відповідача стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого позивач отримав ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40%, що підтверджується копією акту про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1 № 553 від 18.08.1993 року, довідками МСЕК, поясненнями представника позивача (а.с.11-12, 14-16).

Згідно епікризу ДЦМЛ та витягу з історії хвороби, позивач стаціонарно лікувався з приводу травми з 17.08.1993р. по 01.09.1993р. та з 06.10.2004р. по 23.10.2004р. (а.с.17-18).

Згідно ст.4401 ЦК України 1963р., моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або
організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду,  фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п’яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

          Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину, зазнаваних позивачем душевних страждань, тривалість негативних наслідків. Також суд враховує, що у майбутньому неможливо поновити фізичний стан позивача, оскільки інвалідність встановлена безстроково. Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 40000 грн. у відшкодування моральної шкоди.  

    В силу ст.88 ЦПК України, судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 8,22 грн.

На підставі ст.153 КЗпП України, ст.4401 ЦК України 1963р., ст.23, ч.2 ст.1168 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь ОСОБА_5 за отриману ним моральну шкоду у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь держави судовий збір у сумі 1,80 грн. та на користь Державного бюджету м.Димитров витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи у розмірі 8,22 грн.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 20 грудня 2010 року.

Суддя