ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
14 грудня 2010 року справа № 5020-11/234-063
Суддя господарського суду міста Севастополя Дмитрієв В.Є., розглянувши матеріали
позовної заяви: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до: Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації
(99011, м. Севастополь, вул.Леніна, 3)
про: визнання недійсним ордеру на здійснення земельних робіт, зобов’язання демонтувати з земельної ділянки незаконно прокладений кабель, зобов’язання відшкодувати орендну плату,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсним ордеру на здійснення земельних робіт, зобов’язання демонтувати з земельної ділянки незаконно прокладений кабель, зобов’язання відшкодувати орендну плату.
Згідно з пунктами 3, 31 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви, додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі, сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 № 7-93 встановлено, що із позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарського суду, розмір держмита складає 1% від суми позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (з урахуванням вимог Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”).
Відповідно до пункту „б” частини другої статті 3 декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 4393 від 30.04.93 зі змінами та доповненнями, ставки державного мита із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарського суду становлять 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 4.5 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 05.08.2009 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258” розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 236,00 грн.
Проте, до матеріалів позовної заяви позивачем доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не долучено.
Крім того, згідно з пунктом 2 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Тобто, до позовної заяви мають бути додані оригінали відповідного чеку та опису вкладення про відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Однак, позивач не представив суду належних доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів (оригінал відповідної квитанції та/або поштового повідомлення).
Відповідно до пунктів 4, 6, 10 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Таким чином, позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не відповідає вимогам пунктів 2, 3, 31 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України, і, як наслідок, підлягає поверненню без розгляду.
Частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Крім того, в позовній заяві об’єднані позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Так, друга та третя вимоги про зобов’язання демонтувати з земельної ділянки незаконно прокладений кабель, зобов’язання відшкодувати орендну плату відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Проте вимоги до Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсним ордеру на здійснення земельних робіт повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Головне управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб’єктом владних повноважень.
Аналіз суб’єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що спір в цій частині є адміністративним.
Згідно з частиною третьою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України суд повертає позовну заяву без розгляду, якщо порушено правило об’єднання вимог або об’єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.
Також, згідно з пунктами 3, 5 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що у відповідності до частини другої статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів повинні бути засвідчені належним чином, згідно з пунктом 5.27 Держстандарту України № 4163-2003 “Уніфікована Система організаційно–розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів”.
Проте, у порушення вимог частини другої статті 36 Господарського процесуального кодексу України позивач надав суду докази, які належним чином не засвідчені.
Відповідно до частини третьої статті 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.
На підставі викладеного, керуючись пунктами 4, 5, 6, 10 частини першої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Повернути позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсним ордеру на здійснення земельних робіт, зобов’язання демонтувати з земельної ділянки незаконно прокладений кабель, зобов’язання відшкодувати орендну плату - без розгляду.
Суддя В.Є. Дмитрієв