ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"20" червня 2006 р. | Справа № 28/488-05-10661А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Жукової А. М.
суддів : Величко Т.А.
Бойко Л.І.
при секретарі : Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача –не зявився
від відповідача –Драгонер А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління ПФУ в Приморському р-ні м. Одеси
на постанову господарського суду Одеської області
від 28.04.2006р.
по справі № 28/488-05-10661 А
за позовом: ДП „Одеська залізниця”
до відповідача : Управління ПФУ в Приморському р-ні м. Одеси
про визнання недійсним рішення №3981 від 22.11.2005 року та вимоги №ю-1058 від 16.11.2005 року
встановив:
Постановою господарського суду Одеської області від 28.04.2006 року (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено, визнано недійсними вимогу №ю-1058 від 16.11.2005 року в частині нарахування 2 685,43 грн. та рішення №3981 від 22.11.2005 року про застосування фінансових санкцій за приховування сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески, стягнуто з відповідача на користь Одеської залізниці судовий збір 3,40 грн.
УПФУ в Приморському р-ні, не погодившись із постановою місцевого суду, 12.05.06 звернулось із заявою про відновлення строку на подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову місцевого суду як таку, що не відповідає нормам матеріального права, зокрема ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 9.07.2003 р. (ст.14,15,19), ЗУ „Про оплату праці” №108/95-ВР, Інструкції „ Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України” затв. Постановою Правління ПФУ №21-1 від 19.12.03 р. зареєстр. МЮУ 16.01.04 р. за 364/8663; ЗУ „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” №400/97-ВР від 26.06.97 р.; ЗУ „ Про податок з доходів фізичних осіб” №889-І V від 22.05.03р. і пояснює , що обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за законодавчо встановленими ставками на підставі бухгалтерських та інших документів відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу). Базою для нарахування збору до ПФУ –є заробітна плата, яка виплачується у зв'язку з відносинами трудового найму. ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб” надається визначення термінів „ додаткові блага”, заробітна плата”, „дохід”. Отримані працівниками додаткові блага у вигляді безкоштовних квитків на проїзд залізничним транспортом для особистих потреб є доходом (нематеріальним майном), яке має вартість ціни квитка і надається цим працівникам у зв'язку з відносинами трудового найму з Одеською залізницею згідно із законодавством, на який нараховується податок з доходів фізичних осіб та страхові внески до ПФУ. Місцевий суд безпідставно посилається на ЗУ „Про залізничний транспорт” при вирішенні питання про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки, відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” . Дія інших нормативно –правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом або в частині, що не суперечить цьому закону.
Представник Одеської залізниці не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, незважаючи на те, що підприємство було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено таке.
Відповідно до ЗУ „Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування” №700-ІV від 21.05.99 р., ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 9.07.2003 р. Управлінням ПФУ в Приморському районі м. Одеси здійснено перевірку структурної одиниці Одеської залізниці –Служби сигналізації та зв'язку, в результаті якої встановлено заниження ФОП у 2004/05 р. на суму 7863,67 грн. у зв'язку із необчисленням вартості безкоштовних квитків для проїзду внаслідок чого нараховано страхових внесків за ставкою 32%; 32,3% - 2519,49 грн. та за ставкою 1-5% - 165,85 грн. про що складено акт №10/46 від 15.11.2005 року та на підставі ст.19,20,106 п.9.3 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до Служби сигналізації та зв'язку Одеської залізниці застосовано штраф у розмірі всієї суми прихованої заробітної плати, про що прийнято рішення №3981 від 22.11.2005 року про сплату 7863,67 грн.(а.с.10-17)
Одеська залізниця, вважаючи, що прийняте рішення суперечить чинному законодавству, звернулась 5.12.05 р. з позовом про визнання недійсним рішення №3981 від 25.11.05 р., обґрунтовуючи свої вимоги положенням ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб” п.4.4 ст.4), ЗУ „Про оплату праці” (ст.1) та зазначивши, що надання безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, що надається відповідно до ЗУ „Про залізничний транспорт” є додатковим благом згідно п.4.2.9 ст.4 ЗУ„Про податок з доходів фізичних осіб” . „Тимчасовим порядком обліку виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб” затв. Наказом Укрзалізниці від 13.04.04 №86-Ц передбачено, що при отриманні працівником залізничного транспорту додаткового блага у вигляді вартості безкоштовного проїзду на залізничному транспорті за разовими квитками для особистих потреб та приміськими квитками утримується податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати такого працівника. При цьому вартість такого безкоштовного проїзду не включається до складу фонду заробітної плати і не є базою для нарахування та утримання внесків до фондів обов'язкового пенсійного страхування. Згідно ст.4 п.п.4.4.1 ЗУ „Про погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено –у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника так і контролюючого органу –рішення приймається на користь платника податків, отже, оскаржуване рішення ПФУ є безпідставним.
Уточненням позовних вимог №ню-14/165 від 30.01.06 р. позивач просив також визнати недійсною вимогу №ю-1058 від 16.11.05 р .в сумі 2685,34 грн. (а.с.53)
Відповідач, заперечуючи доводи позивача у відзиві пояснив, що відповідно до ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”(ст.19) –страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсійних виплат, у тому числі у натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ЗУ „Про оплату праці”. Так, „Інструкцією зі статистики заробітної плати” затв. Наказом Держкомстату України №5 від 13.01.2004 року, зареєстр. МЮУ 27.04.2004 року за №114/8713 (яка розроблена відповідно до ЗУ „Про оплату праці”) у розділі 22 п.2.2.10 визначено, що до фонду додаткової заробітної плати включаються витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного та міського електротранспорту. На страхові внески до ПФУ не поширюється податкове законодавство, отже, посилання позивача на ЗУ „Про погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб” є безпідставним, оскільки Прикінцеві Положення ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюють, що до приведення законодавства України у відповідність із цим законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому закону. Пункт 2 ст.5 цього закону встановлює, що виключно цим законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд вмотивував постанову посиланням на матеріали справи, норми матеріального права, зокрема ЗУ „Про оплату праці”, ЗУ „Про залізничний транспорт”, та зазначив, що відповідно ст.1,2 ЗУ „Про оплату праці” заробітна плата –це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. До структури заробітної плати входить основна і додаткова заробітна плата. Згідно ст.16 ЗУ „Про залізничний транспорт”, передбачено, що працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно із приписами ч. 2 Постанови КМУ №160 від 23.02.2001 р. „Про реалізацію частин другої та третьої ст.16 ЗУ „Про залізничний транспорт” –витрати підприємства залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом –не включаються до складу валових витрат цих підприємств. Тоб-то, надання безкоштовного проїзду є пільгою, отримання якої законодавець пов’язує із перебуванням осіб у трудових відносинах з підприємством залізничного транспорту, вказана пільга не має ознак фактичних витрат на оплату праці. Зазначене свідчить про помилковість позиції відповідача щодо нарахування страхових внесків на вартість одержаного від роботодавця блага. Крім того, при здійсненні перевірки порушено приписи п.2.3.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування” затв. Постановою Правління ПФУ №6-5 від 21.03.03 р.
Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ст.14 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Служба сигналізації та зв'язку Одеської залізниці є страхувальником та набуло статусу платника страхових внесків з 14.10.1994 року. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (ст.18 закону) Статтею 19 цього закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця –на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ЗУ „Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт ( послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Згідно з „Інструкцією зі статистики заробітної плати” затв. Наказом Держкомстату України №5 від 13.01.2004 року, зареєстр. МЮУ 27.04.2004 року за №114/8713 (яка розроблена відповідно до ЗУ „Про оплату праці”) п.2.2.10 п.2.2 встановлено, що до фонду додаткової заробітної плати включаються витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного та міського електротранспорту.
Позивачем не оспорюється факт надання квитків на безоплатний проїзд своїм працівникам для особистих потреб за період з липня 2004 року по травень 2005 року. Заробітна плата основна та додаткова у формі доходу отриманого платником від його роботодавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих послуг складає загальний оподатковуваний дохід згідно ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб” (ст.4 п.п.4,2.9). Відповідно до ст.20 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” –страхові внески обчислюються з виплат у тому числі з доходу, що здійснюється у натуральній формі. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та /або не сплачені страхувальниками у законодавчо визначені строки вважається простроченою заборгованістю і стягується з урахуванням пені в розмірі 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу та застосуванням фінансових санкцій. Зокрема, за приховування страхувальником суми заробітної плати (доходу) на які нараховуються страхові внески, відповідно до ст.106 п.9 п.п.3 цього закону, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої заробітної плати (доходу).
Посилання Одеської залізниці на ст.16 ЗУ „Про залізничний транспорт”, яка регулює соціальний захист працівників залізничного транспорту; Тимчасовий порядок обліку виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб” №86-Ц від 13.04ю2004 р. не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ЗУ „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (яким визначено порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування) ст.2 передбачено, що об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно нормативно-правовими актами прийнятими відповідно до ЗУ „Про оплату праці”, а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт(послуг) за угодами цивільно-правового характеру. Постановою КМУ №1023 від 31.08.1996 року (із змінами від 27.12.2001 року) „ Про заходи щодо додаткового залучення коштів до Пенсійного Фонду” встановлено, що нарахування страхових внесків проводиться на всі види витрат на оплату праці, визначених Міністерством статистики відповідно до ЗУ „Про оплату праці”. Статтею 4 ЗУ„Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено ставки збору 32% від фонду заробітної плати для платників, визначених п.1,2 ст.1 цього закону та 1-5% - від сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб. Отже, суми виплат, що включаються до сукупного доходжу враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків на фонд оплати праці відповідно до законів України.
Відповідно до п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” додаткова заробітна плата відноситься до валових витрат підприємства (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування доходів фізичних осіб згідно закону, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком громадян) підприємство зобов’язане було включити витрати пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізниці у ФОП та нарахувати на них збір у розмірі 32%; 1-5%. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до ЗУ„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Пільги для працівників залізниці відповідно до ст.16 ЗУ „Про залізничний транспорт” встановлені для фізичних осіб, порядок та умови надання яких встановлюється Міністерством Транспорту України за погодженням з Мінфіном України. Проте, п.2 Постанови КМУ №160 від 21.02.01 р. суперечить п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”. Саме цією нормою закону визначено особливості складу витрат на оплату праці з урахуванням п.5.3 ст.5 цього закону. У випадку конкуренції норм, які регулюють специфічне коло відносин, але є різними за юридичною силою, застосуванню підлягає нормативний акт, який є вищим за юридичною силою.
З урахуванням викладеного,
Керуючись ст. ст. 102,198,202,205,207,212,254 КАСУ, суд
постановив:
1. Відновити УПФУ в Приморському районі м. Одеси строк на апеляційне оскарження.
2. Постанову господарського суду Одеської області від 28.04.2006 року у справі № 28/488-05-10661 А - скасувати, у позові –відмовити.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в місячний термін до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Суддя Т.А. Величко
Суддя Л.І. Бойко