АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7381/2010
Категорія 37 Головуючий по 1 інстанції
Савенко В.Г.
Доповідач в апеляційній
інстанції Ювшин В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2010 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі
головуючого: Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В., Скіця М.І.
при секретарі Петренко С.П.
адвоката ОСОБА_3
позивача ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на будинок з надвірними спорудами в порядку спадкування, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_6, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя ОСОБА_6 склала заповіт, згідно якого все майно заповіла на ім’я позивача. Після смерті матері відкрилася спадщина, яку позивач прийняв у встановлено законом порядку. Крім того спадкоємцем за законом на обов’язкову долю є також ОСОБА_5, його обов’язкова частка у спадковому майні становить 1/8 частину. Але померла ОСОБА_6 за життя не оформила права власності на належний їй будинок з надвірними спорудами і не отримала свідоцтво про право власності. З таких підстав просить суд визнати за ним право власності на вказане спірне будинковолодіння та виплатити ОСОБА_5 вартість належної йому 1/8 частини будинковолодіння.
ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання права власності на будинок з надвірними спорудами в порядку спадкування, посилаючись на те, що після смерті його батька ОСОБА_5 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, відкрилася спадщина на Ѕ частину будинковолодіння, яке розташоване в ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Крім того спадщину після смерті батька прийняла його мати ОСОБА_6 по ј частці вказаного будинковолодіння, але не оформили право власності на спадкове майно та не отримали свідоцтво про право власності. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_6, за життя вона склала заповіт на ОСОБА_4, відповідно якого мати заповіла все своє майно ОСОБА_4, а він являється спадкоємцем за законом на обов’язкову долю, і була подана ним заява до Золотоніської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідно до рішення апеляційного суду Черкаської області від 10.08.2007 року про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Обов’язкова доля в спадщині , яку повинен він успадкувати, складає 1/8 частину спадкового майна, що належало ОСОБА_6 Просить суд визнати за ним право власності на 11/32 частин спірного домоволодіння.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування - відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання спадкового майна спільним майном подружжя (батьків сторін) та про визнання права власності на частину будинковолодіння в порядку спадкування задоволено.
Визнано будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Визнано за ОСОБА_5 право власності на ј частину вказаного будинковолодіння в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька – ОСОБА_5 та право власності на 3/32 частини вказаного будинковолодіння в порядку спадкування за законом обов’язкової долі після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері – ОСОБА_6, а всього визнано за ОСОБА_5 право власності на 11/32 частин будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1 без номеру.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 21/32 частину будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1 без номеру.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, вважаючи що при постановленні рішення суд першої інстанції неповно та необ’єктивно з’ясував обставини справи, та порушив норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким повністю задоволити його позовні вимоги.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 УПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції повно відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на весь будинок з надвірними спорудами в порядку спадкування та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину будинку з надвірними спорудами в порядку спадкування, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_5 разом з матір’ю успадкували після смерті батька належну померлому батькові частку в будинковолодінні. На належну частину будинку матері вона видала заповіт ОСОБА_4 Але ОСОБА_5 як інвалід третьої групи має обов’язкову частку в спадковому майні, що визнано і позивачем за первісним позовом. З урахуванням зазначеного суд першої інстанції вірно визначив частки спадкоємців в спадковому майні.
Встановлено, що будинковолодіння в АДРЕСА_2 збудований батьками сторін по справі. Але в сільській місцевості нерухоме майно не підлягало інвентаризації та на нього не було відповідно видано батькам сторін правовстановлюючі документи. Відповідно до ст. 22 Кодексу Законів про шлюб та сім’ю, який діяв на момент створення нерухомого майна, майно, придбане в шлюбі є спільним майном подружжя.
08 травня 1994 року батько сторін по справі, ОСОБА_5 помер, після смерті якого відкрилася спадщини на Ѕ частину будинковолодіння в АДРЕСА_3 Після смерті ОСОБА_5 відповідно до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, який був чинний на момент виникнення правовідносин по спадкуванню, спадкове майно прийняли шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном дружина померлого ОСОБА_6 та його син, відповідач за первісним позовом ОСОБА_5 Після прийняття спадщини у власності ОСОБА_6 стало ѕ частин будинковолодіння, а у ОСОБА_5 ј частина будинковолодіння. Правовстановлюючі документи на прийняте спадкове майно спадкоємці не оформляли.
08 травня 2005 року померла мати сторін, ОСОБА_6, яка залишила заповіт на позивача за первісним позовом ОСОБА_4 Заяви про прийняття спадщини подали діти померлої, сторони по справі ОСОБА_4 за заповітом та ОСОБА_5 за законом як спадкоємець який має право на обов’язкову частку в спадщині відповідно до ст. 1241 ЦК України в редакції 2003 року. З урахуванням чотирьох спадкоємців першої черги обов’язкова частка в спадковому майні ОСОБА_5 після смерті матері буде становить 1/8 частину.
Так як в даній сільській місцевості об’єкти нерухомості не пройшли технічної інвентаризації, на спадкове майно документи які б посвідчували право власності відсутні, що унеможливлювало оформлення спадщини через нотаріальну контору, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, визначивши вірні частки спадкового майна сторін по справі та визнавши за ними право власності на дані частки спадкового майна.
Доводи апелянта про те, що на встановлення факту прийняття спадщини поширюється строк позовної давності, є необґрунтованим, так як на встановлення фактів, що мають юридичне значення строк позовної давності не поширюється. ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті батька в 1994 році шляхом вступу в володіння та управління спадковим майном, що відповідала на час відкриття спадщини чинному законодавству. Закон не визначає спадкоємцю строку на документальне оформлення прийнятої ним спадщини.
Спору між спадкоємцями в 1994 році відносно успадкування речей домашнього вжитку не було, тому за взаємною згодою дану частину спадкового майна вони визначили добровільно. Апелянтом також не спростовано та обставина, що після смерті батька в 1994 році ОСОБА_5 робив ремонт в будинковолодінні (спадкове майно) та обробляв присадибну ділянку.
Автомобіль «Запорожець» було успадковано ОСОБА_5, про що зазначено в технічному паспорті.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, для скасування чи зміни судового рішення. Рішення суду першої інстанції є правильним та відповідає встановленим правовідносинам та наданим сторонами доказам.
Керуючись ст. ст. 301, 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2010 року, - відхилити, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя В.І. Ювшин