1
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7304/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 30, 34 Журба С.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Скіць М.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І,
суддів Сіренка Ю.В., Скіця М.І.,
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Жеріко Україна» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 товариства з обмеженою відповідальністю «Жеріко Україна», третя особа: закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -
в с т а н о в и л а :
В серпні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, посилаючись на те, що 8 лютого 2010 року о 08. год. 00 хв. на перехресті вулиць Хрещатик та О.Дашковича в м.Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участю позивача, який керував належним йому на праві приватної власності транспортним засобом «Фольксваген Туарег», д.н. НОМЕР_1 та автомобілем НОМЕР_2, яким керував відповідач ОСОБА_7 Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2010 року у даній справі залучено в якості третьої особи ЗАТ «СК «Провідна», ухвалою судді від 3 серпня 2010 року в якості співвідповідача залучено ТОВ «Жеріко Україна».
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Жеріко Україна» на користь ОСОБА_6 16 058 грн. 99 коп. матеріальної шкоди, 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 1 500 грн. витрат на правову допомогу, 822 грн. витрат на проведення товарознавчої експертизи, 391 грн. 04 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 28 892 грн. 03 коп.
В задоволені решти позоних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням ТОВ «Жеріко Україна» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зокрема зазначає, що висновки експертного автотоварознавчого дослідження є вкрай сумнівними і по справі необхідно призначити повторну автотоварознавчу експертизу.
Також зазначає, що судові витрати позивачем нічим не підтверджені, а позовні вимоги в частині наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачем не доведені.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підставах:
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом, ухваливши його на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і доказах, досліджених у судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам відповідає.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу при ухваленні рішення суд приймає рішення щодо:
1) наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються;
2) наявності інших фактичних даних (пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, а також доказів на їх підтвердження.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини сторін виникли в зв'язку із заподіянням шкоди джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Спеціальними нормами, які визначають поняття джерела підвищеної небезпеки, підстави виникнення зобов'язання по відшкодуванню шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки та порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, є статті 1187 та 1188 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності зі ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 р. N 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Таким чином, підставами виникнення цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки є наявність шкоди, протиправна дія заподіювача шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.
Судом першої інстанції було встановлено, що 8 лютого 2010 року о 08. год. 00 хв. на перехресті вулиць Хрещатик та О.Дашковича в м.Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участю позивача, який керував належним йому на праві приватної власності транспортним засобом «Фольксваген Туарег», д.н. НОМЕР_1 та автомобілем НОМЕР_2, яким керував відповідач ОСОБА_7 Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2010 року, у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_7 до адмінвідповідальності по ст. 124 КУпАП встановлено наявність вини в його діях внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху, зокрема п.2.3 Правил ( а.с.5).
Рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
В результаті ДТП автомобіль «Фольксваген Туарег», д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 отримав значні механічні пошкодження і матеріальні збитки складають 37 403 грн.99 коп., що підтверджується висновками авто товарознавчих досліджень ( а.с. 6-42).
Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що вимога апелянта про призначення по справі повторної автотоварознавчої експертизи не ґрунтується на положеннях процесуального законодавства, т.я. в суді першої інстанції дана вимога відповідачем не заявлялась і представник ТОВ «Жеріко Україна» позов в частині права на відшкодування матеріальної шкоди так і її суму не заперечував (а.с. 105).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції зазначив, що позивачу дійсно була завдана моральна шкода, що полягає в моральних стражданнях в зв»язку з пошкодженням майна і визначив компенсацію на відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 гривень.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 від 31.03. 1995 р. N 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з винними діями відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, позивачу, окрім матеріальної шкоди, заподіяна моральна шкода, викликана тим, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди зі значними пошкодженнями його автомобіля уже спричинив підвищене психологічне навантаження. Окрім того, позивач був позбавлений можливості користування автомобілем, у нього порушились звичні життєві зв'язки, спілкування з близькими, він змушений займатися питаннями ремонту автомобіля.
Колегія суддів вважає, що районний суд при визначенні суми на відшкодування моральної шкоди правильно застосував положення чинного законодавства, зокрема ст. ст. 23, 1167 ЦК України та роз”яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995 р. N 4 і виважено визначив розмір суми на відшкодування моральної шкоди, навівши в рішенні відповідні мотиви з урахуванням суті позовних вимог та обсягу спричинених позивачу моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Також з матеріалів справи вбачається, що судові витрати, понесені позивачем, які складаються з сплаченого державного мита в сумі 391 гривень 04 копійок, витрат на ІТЗ - 120 гривень, вартості експертних досліджень в сумі 822 гривні підтверджуються відповідними копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів та квитанціями про здійснення касових операцій (а.с. 1, 2, 41, 42).
Доводи апеляційної скарги з приводу відсутності даних про понесені позивачем витрати на правову допомогу спростовуються наявним в матеріалах справи договором про надання правової допомоги де зазначено суму 1500 гривень, а відповідно і в цій частині апеляційна скарга також не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 79, 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
Відповідно до положень ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи, зокрема на правову допомогу і явку до суду.
Колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційній скарзі витрати, що пов»язані з оплатою юридичної допомоги в сумі 1500 гривень пов»язані з розглядом даної цивільної справи і доведені належними і допустимими доказами ураховуючи, що п равовідносини між адвокатом або фахівцем у галузі права та клієнтом визначаються цивільно-правовою угодою. Права та обов'язки адвоката визначені Законом України "Про адвокатуру", зокрема ч.1ст. 12 цього закону визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом, а в ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори або утримуватися від їх укладання, а також визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої згоди з контрагентом домовленості.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином , судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, обґрунтоване наявними в справі доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і носять суб”єктивний характер та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Жеріко Україна» відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2010 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя М.І.Скіць