АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-7193/2010 Головуючий по 1 інстанції

Категорія на ухвалу Середа Л.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

 Храпко В.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    «9» грудня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Василенко Л.І.

суддів

при секретарі Карпенко О.В., Храпка В.Д.

Бондаренко І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2010 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_6 на дії органу державної виконавчої служби, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до суду  із скаргою на дії  органу державної виконавчої служби. Зазначав, що 31.08.2010 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження . ОСОБА_6 вважає, що зазначена постанова винесена з порушенням норм ст. 50 та ст. 55  Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає до скасування.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2010 року скаргу ОСОБА_6 на дії органу державної виконавчої служби задоволено частково.

Визнано дії державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_7 щодо не зазначення у постанові про арешт майна боржника ОСОБА_6  та оголошення заборони на його відчуження від 31.08.2010 року розміру та обсягу майна , на яке накладається арешт та забороняється його відчуження , тобто в межах 188 709 грн. 29 коп., а також з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору, неправомірними.

В апеляційній скарзі  ВАТ КБ «Надра» просить ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2010 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_6, так як вважає, що ухвала є  необгрунтованою через  неправильність установлення обставин, які мають значення для справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення скарги, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем при виконанні судового рішення було порушено чинне законодавство. Але такі висновки суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 9 липня 2010 р. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 17 червня 2010 р. Золотоніським міськрайонним судом про стягнення із заявника на користь ВАТ КБ «Надра» боргу в сумі 190649 грн. 29 коп. Боржнику надано 5-денний строк для добровільного виконання. Заявник в добровільному порядку в установлений строк не виконав постанову державного виконавця.

31 серпня 2010 р. державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржникові та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна.

Відповідно до ст. 24 Закону України № 606-ХІУ від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження» (далі Закон) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи  днів. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження  вправі накласти арешт на  майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону про його відчуження.

Відповідно ст. 30 Закону, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Статтею 50 Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно.

Згідно ст. 55 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Арешт застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Державний виконавець діяв відповідно до вищевказаних вимог Закону.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування із постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ВАТ КБ «Надра» задоволити.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду від 8 жовтня 2010 р. скасувати.

В задоволенні скарги ОСОБА_6 на дії органу державної виконавчої служби – відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий         /підпис/

Судді             /підписи/

Згідно з оригіналом

Суддя                                         В.Д.Храпко