АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7068/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 19, 25 Романенко В.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Скіць М.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І,
суддів Сіренка Ю.В., Скіця М.І.,
при секретарі
з участю адвоката Петренко С.П.
ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 вересня 2010 року по праві за позовом ОСОБА_7 до Акціонерного товариства «Українсько пожежно-страхова компанія», третя особа: ОСОБА_8 про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди по договору страхування, пені за прострочку платежу, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2009 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа: ОСОБА_8 про стягнення матеріальних та моральних збитків по договору страхування, пені за прострочку платежу.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 5 вересня 2007 року в 15 год. 45 хв. на автодорозі Драбів - Золотоноша Черкаської області водій ОСОБА_8, керуючи по дорученню № 8787 від 29 грудня 2006 року автомобілем HYNDAI MATRIX, не вибрав безпечної швидкості руху; з'їхав на узбіччя і пошкодив автомобіль на суму 58 285 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням проценту фізичного зносу), та яка на момент ДТП складала 69 310 грн. 89 коп. ринкової вартості.
Автомобіль належить належить йому на праві власності і 18 липня 2006 року між ним та АТ«Українська пожежно-страхова компанія» було укладено договір страхування № 0035040 даного транспортного засобу по програмі страхування «Класична», дія договору поширюється на ОСОБА_8, який мав право керувати вказаним автомобілем, проводити технічний огляд в органах ДАЇ, тощо. При укладенні договору страхування вартість застрахованого автомобіля складала 80500 гривень.
Зазначений договір страхування продовжувався укладеним між сторонами договором страхування № 0040994 від 18 липня 2007 року, термін дії якого продовжувався до 17 липня 2008 року.
В установлений законом термін він звернувся до страхової компанії з письмовою заявою про настання страхового випадку і просив виплатити страхову компенсацію.
Не зважаючи на те, що ним страховій компанії були надані всі необхідні документи для проведення розрахунків та виплати страхової суми до часу звернення до суду ніяких дій страховиком не вчинено, що і змусило його звернутися з даним позовом до суду.
Просив суд визнати недійсним п. 6.3 Договору страхування № 0035040 від 18 липня 2006 року між ним та АТ «Українська пожежно-страхова компанія» який на його думку суттєво обмежує його права як споживача послуги з страхування.
Зобов'язавши відповідача прийняти на свій баланс пошкоджений автомобіль.
Стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 176 353 грн. 05 коп., з яких: основна сума боргу (страхового відшкодування) з урахуванням індексу інфляції та з рахуванням часткового погашення страхового відшкодування в сумі 107572 грн. 21 коп.; плата за стоянку пошкодженого автомобіля - 6000 грн. 00 коп.; 3% річних - 4051 грн. 65 коп.; пеня у розмірі 0,1% за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням часткового погашення пені, що загалом становить 21700 грн. 24 коп.; плата за користування чужими грошовими коштами - 14903 грн. 95 коп.; судові витрати: (ІТЗ - 120 грн., банківські послуги 5 грн., юридичні послуги - 2000 грн.) разом 2264 грн.
Також вказував, що автомобіль ним був придбаний в кредит і на момент ДТП кредит виплачений не був і тому перед ним стала проблема виплати кредиту. Однак він не може користуватися автомобілем, також повинен платити за стоянку, нести інші витрати. Це все спричинило йому незручності, а саме: здійснення облаштування прибудинкової території, де він проводить ремонтні роботи за місцем свого проживання; не має можливості використовувати транспорт для поїздки в магазини будматеріалів; використовувати транспортний засіб для сімейних потреб; для здійснення термінових відряджень за місцем роботи, у яких він як засновник суб'єкта господарювання, вирішує основні питання його діяльності та відповідно автомобіль є незамінним видом пересування та інше. Тобто йому спричинені моральні збитки, які він оцінює в 20 000 грн.
В судовому засіданні позовні вимоги були змінені та збільшена сума сума боргу до 162 592 грн. 40 коп.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 вересня 2010 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким стягнути з АТ «Українська пожежно-страхова компанія» грошові кошти в розмірі 191 856 грн. 40 коп., з яких: 162 592 грн. 40 коп. – сума боргу з урахування індексу інфляції та урахуванням часткового погашення страхового відшкодування та штрафних санкцій, 20 000 грн. – моральна шкода, 6 000 грн. – плата за стоянку пошкодженого автомобіля 3 264 грн. – судових витрат.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав:
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 4 ст. 60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом, 18 липня 2007 року на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 0040994, укладеного між позивачем як страхувальником та відповідачем як страховиком склалися цивільні правовідносини у сфері страхування, а саме ОСОБА_7 застрахував свій автомобіль HYNDAI MATRIX, д.н.з.НОМЕР_1 у АТ «Українська пожежно-страхова компанія». Термін дії договору встановлено з 18 липня 2007 року по 17 липня 2008 року (а. с. 19).
Також судом вірно встановлено, що під час терміну дії договору, а саме 5 вересня 2007 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований автомобіль.
Відповідно до умов договору страхування ДТП є застрахованим ризиком.
Також сторонами не заперечується і вважається доведеним фактом, що страхова компанія 27 травня 2009 року платіжним дорученням № 7265 перерахувала 33 330 грн. 88 коп. страхового відшкодування. Крім того страхова компанія платіжним дорученням № 7266 від 27 травня 2009 року перерахувала на користь позивача 8114 грн. 68 коп. пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, що було передбачено п.6.2 договору ( а.с. 101-102).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд виходив з того, що на час звернення позивача до суду страховик вже виконав усі умови договору добровільного страхування наземного транспортного засобу щодо виплати страхового відшкодування та пені за прострочення виконання зобов'язання та зважаючи, що між сторонами існували договірні правовідносини застосування Закону України «Про захист прав споживачів» в даному випадку є неправомірним.
Щодо вимог ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди, то суд першої інстанції правильно виходив із того, що між сторонами виникли договірні відносини і положення Закону України "Про захист прав споживачів" на них не поширюється.
Крім того, судом вірно встановлено, що на виконання вимог ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування з позивачем було укладено у відповідності до Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту (автокаско) АТ "Українська пожежно-страхова компанія". Позивач при укладенні договору страхування був ознайомлений із вказаними Правилами, про що свідчить його підпис на договорі страхування, а в ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори або утримуватися від їх укладання, а також визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої згоди з контрагентом домовленості.
Таким чином підстави для визнання недійсним п.6.3 договору, котрим передбачено, що страховик не відшкодовує моральну шкоду, упущену вигоду, витрати пов»язані з інфляційними процесами та інші можливі фінансові санкції, відсутні.
Крім того, згідно зі ст. 2 Закону від 3 липня 1991 р. N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають лише ті виплати, які не мають разового характеру (заробітна плата, стипендії, пенсії). Суд першої інстанції врахував, що виплата страхової суми має разовий характер, а тому індексації не підлягає.
Щодо вимог ОСОБА_7 про покладення обов»язку на страховика по взяттю на свій баланс пошкодженого автомобіля, вони також не ґрунтуються на положеннях договору страхування оскільки відповідно до п.12.7 Правил страхування в разі повної конструктивної загибелі ТЗ страховик на власний розсуд проводить виплату страхувальнику страхового відшкодування і прийняття на баланс пошкодженого ТЗ можливе лише за згоди страховика та на підставі письмової заяви страхувальника про відмову від своїх прав на застрахований ТЗ, а ОСОБА_7 в своїй заяві до страховика про виплату страхового відшкодування про свою відмову від пошкодженого ТЗ заявив лише 01.06.2009 р., тобто після отримання ним від страховика 27.05.2009 р. суми відшкодування ( а.с. 29, 1-1, 102).
Наведене свідчить, що судове рішення є законним і обґрунтованим, а тому не може бути скасоване за наведеними в апеляційній скарзі доводами, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та на підставі закону, що регулює їх.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином , судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, обґрунтоване наявними в справі доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і носять суб”єктивний характер та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 вересня 2010 року по праві за позовом ОСОБА_7 до Акціонерного товариства «Українсько пожежно-страхова компанія», третя особа: ОСОБА_8 про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди по договору страхування, пені за прострочку платежу залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя М.І.Скіць