АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-770/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст.186 ч.2 КК України Сухомудренко В.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Суходольський М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Суходольського М.І.
суддів Лиги М.П., Ятченка М.О.
за участю прокурора Свищ Л.А.
засудженої ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 на вирок Смілянського міськрайонного суду від 06 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3., раніше неодноразово
судимий
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, і йому призначено покарання у вигляді 4 років і 3 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду від 04.04.2007 року і остаточно визначено до відбування ОСОБА_4 4 роки і 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судима
визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, і їй призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 135 гривень матеріальної шкоди.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_6 та ОСОБА_3 засуджені за те, що 17 липня 2010 року близько 2 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою і ще однією особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, у сквері, поблизу Південного вокзалу залізничної станції ім. Т.Г.Шевченка в м. Сміла, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу і виразилось у нанесенні ударів руками по голові і тулубу потерпілому ОСОБА_5, відкрито викрали у нього мобільний телефон "Самсунг Е-370" із сім-карткою вартістю 255 грн., гаманець, два ключі та гроші в сумі 135 грн., чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 422 грн.
На вирок суду засуджена ОСОБА_3 подала апеляцію, в якій просить пом’якшити їй покарання, застосувати вимоги ст.69 КК України та зменшити розмір покарання, посилаючись на те, що вона вину свою як в період досудового слідства так і в суді визнала повністю.
Апеляції від засудженого ОСОБА_4 не надходило.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої в підтримку апеляції, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку суду без змін, перевіривши та обговоривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні ними злочині, ґрунтується на зібраних у справі матеріалах, які досліджені в судовому засіданні і їм дана вірна юридична оцінка.
Ні обставини справи, ні доведеність вини, ні кваліфікація дій засуджених ніким із учасників процесу не оспорюється. Засудженим ОСОБА_4 взагалі вирок суду не оскаржувався.
Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину особи обох засуджених, пом’якшуючі і обтяжуючі обставини покарання і дійшов вірного висновку про можливість перевиховання обох засуджених лише за умови позбавлення волі, оскільки обоє раніше судимі, на шлях виправлення не стали і знову вчинили тяжкий злочин та ще в стані алкогольного сп’яніння.
Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, знаходиться в межах санкції статті Особливої частини Кодексу за даний вид злочину і є достатнім для перевиховання засуджених та недопущення вчинення ними нових злочинів.
Колегія суддів не може погодитись з вимогами апелянтки ОСОБА_3 про застосування до неї положень ст.69 КК України, оскільки для її застосування необхідно мати кілька обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.
Наявні матеріали справи не містять обставин, які б дали підстави для застосування вимог ст.69 КК.
Суд врахував в якості пом’якшуючих обставин покарання щире каяття та молодий вік засудженої ОСОБА_3 і призначив мінімальне покарання, яке передбачено санкцією статті 186 ч.2 КК України.
Підстав для пом’якшення покарання із застосуванням ст.69 КК України колегія суддів не вбачає.
За таких обставин апеляцію засудженої ОСОБА_3 слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженої ОСОБА_3 на вирок Смілянського міськрайонного суду від 06 жовтня 2010 року щодо засудження ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Головуючий – підпис
Судді – підписи
З оригіналом згідно
Суддя М.І.Суходольський