АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-749/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст.128 КПК Дудніченко В.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Суходольський М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Суходольського М.І.
суддів Лиги М.П., Ятченка М.О.
за участю прокурора Свищ Л.А.
потерпілого ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_7
виправданої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_3 на вирок Звенигородського районного суду від 15 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судима
виправдана за ст.128 КК України із-за відсутності в її діях складу злочину.
В задоволенні позову потерпілій ОСОБА_3 відмовлено.
Судові витрати вирішено в порядку ст.93 КПК України.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.81 КПК України.
в с т а н о в и л а :
Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувалась в тому, що 14 вересня 2007 року близько 12 год. в м. Жашків Черкаської області в дитячому садку № 6, надаючи першу медичну допомогу, необережно, внаслідок злочинної недбалості, не переконавшись у безпеці своїх дій, налила вихователю ОСОБА_3 "Розчин аміаку" в ротову порожнину, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку гортанно-глотки та стравоходу 2 ступеня, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1070/524 від 31.10.2007 року відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Суд виправдав ОСОБА_5 за ст.128 КК України, посилаючись на відсутність в її діях складу злочину.
На вирок суду потерпіла ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу з доповненням, в якій просить вирок суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, провести судове слідство та постановити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України.
В обґрунтування своїх вимог спирається на те, що суд не дав належної оцінки показанням ОСОБА_5, яка неодноразово пояснювала, що саме вона, з метою надати першу допомогу, влила нашатирний спирт в ротову порожнину ОСОБА_3 Дану обставину підтвердила в своїх показаннях єдиний свідок ОСОБА_6 – медсестра дитсадка.
Крім цього, про те, що вона, ОСОБА_3, отримала хімічний опік гортані, свідчать висновки судово-медичних експертиз та медичні картки, де вона проходила лікування.
На апеляцію потерпілої виправдана ОСОБА_5 подала заперечення, в якому просить апеляцію потерпілої залишити без задоволення, а вирок суду без змін, посилаючись на те, що досудовим слідством не встановлено від яких саме ліків ОСОБА_3 отримала опіки гортані, чи то від пігулок чи то від іншого лікарського препарату. На це питання немає відповіді і в заключеннях судово-медичних експертів, оскільки пляшечка з розчином не досліджувалась і не вилучалася з місця пригоди.
Виправдана вважає, що її вина в заподіянні шкоди потерпілій ОСОБА_3 належним чином не доведена, тому всі сумніви трактуються на її користь.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої ОСОБА_3 та її представника в підтримку апеляції, пояснення виправданої та її адвоката про залишення апеляції потерпілої без задоволення, думку прокурора про залишення апеляції потерпілої без задоволення, а вироку суду без змін, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілої задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
За змістом ст.128 КК України з об’єктивної сторони злочин характеризується:
1. дією або бездіяльністю у виді посягання на здоров’я іншої людини;
2. наслідками у виді спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень;
3. причинним зв’язком між вказаними діяннями та наслідками.
Матеріали справи свідчать, що в ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження середньої тяжкості, про що є висновок експерта.
В такому випадку слід встановити форму вини в діях особи, яка до цього причетна.
Суб’єктивна сторона злочину, за яким обвинувачувалась ОСОБА_5 може виявлятися у формі злочинної недбалості або злочинної самовпевненості.
Заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження внаслідок злочинної самовпевненості має місце тоді, коли винний передбачає можливість настання зазначеної шкоди, але легковажно розраховує на її відвернення. При цьому має бути розрахунок на конкретні обставини? які, на думку винного, перешкодять настанню злочинного наслідку.
Заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження внаслідок злочинної недбалості має місце тоді, коли винний не передбачає можливості настання зазначеної шкоди для здоров’я іншої людини, але повинен був і міг передбачити це, діючи з більшою обачністю.
Матеріали справи свідчать про те, що об’єктивних даних, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_5 діяла в стані злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, немає.
Встановлено, що коли ОСОБА_3 стало погано і вона впала на підлогу, ОСОБА_5, будучи непідготовленою для відвернення виниклої небезпеки, не маючи медичної освіти, перебуваючи в екстремальній ситуації внаслідок хвилювання викликаного небезпекою (щоб потерпіла не померла в установі), думаючи, що вона дає ліки від серця, які принесла медсестра, не могла і не повинна була передбачити настання негативних наслідків для здоров’я іншої людини.
Оскільки стався казус, то за таких обставин кримінальна відповідальність виключається.
Обґрунтовуючи свій висновок про відсутність складу злочину в діях ОСОБА_5, суд 1 інстанції зазначив, що надаючи першу медичну допомогу потерпілій, ОСОБА_5 не могла передбачити настання негативних наслідків. Всі сумніви щодо доведеності вини особи законом трактуються на її користь.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність в діях ОСОБА_5 суб’єктивної сторони злочину, а отже відсутній в її діях склад злочину, передбачений ст.128 КК України.
Колегія суддів не може погодитись з вимогою апелянтки про відновлення судового слідства з метою перевірки показань ОСОБА_5, де остання раніше давала визнавальні пояснення, що саме вона заподіяла потерпілій тілесні ушкодження, оскільки будувати обвинувачення на показаннях обвинуваченої особи законом заборонено. На час розгляду справи в суді 1 інстанції і при перевірці вироку в апеляційній інстанції ОСОБА_5 винною себе не визнала і це є її правом на захист. Інших даних, як зазначив місцевий суд, причетності ОСОБА_5 до вказаного злочину немає і на даний час добути їх неможливо.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції обґрунтовано виправдав ОСОБА_5 і підстав для зміни чи скасування виправдального вироку колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на вирок Звенигородського районного суду від 15 вересня 2010 року, яким виправдано ОСОБА_5 за ст.128 КК України, залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
З оригіналом згідно
Суддя М.І.Суходольський