АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10-535/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст. ст.2367,2368 КПК України Орел С.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Суходольський М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Суходольського М.І.
суддів Лиги М.П., Пальонного В.С.
за участю прокурора Танцюри В.Ю.
адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4
скаржника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на постанову Золотоніського міськрайонного суду від 03 листопада 2010 року, якою скаргу адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 на постанову Золотоніського міжрайонного прокурора про порушення кримінальної справи по факту складання та видачі посадовими особами ПП "Форвард" завідомо неправдивого документу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, залишено без задоволення
в с т а н о в и л а :
Адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернулися до суду зі скаргою на постанову Золотоніського міжрайонного прокурора про порушення кримінальної справи від 08.11.2002 року по факту складання та видачі посадовими особами ПП "Форвард" завідомо неправдивого документа за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
В обґрунтування своїх вимог скаржники спираються на те, що на час порушення справи в прокурора не було достатніх приводів і підстав для її порушення, оскільки акт виконаних робіт № 20 від 30.08.2001 року не являється офіційним документом та звернення до правоохоронних органів вчинено неуповноваженою на те особою, так як ОСОБА_7 на той час не був працівником вказаного підприємства.
Крім цього, ОСОБА_5 був єдиною на той час посадовою особою і справа повинна бути порушена відносно особи, а не по факту.
Суд відмовив скаржникам в задоволенні їх скарги, посилаючись на те, що в прокурора були приводи та підстави для порушення даної кримінальної справи.
На постанову суду адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просять постанову Золотоніського міськрайонного суду скасувати, постановити нову постанову (ухвалу), якою задоволити їх скаргу в повному об’ємі, посилаючись на те, що суд належним чином не дослідив матеріали дослідчої перевірки які слугували підставою для порушення кримінальної справи і прийшов до помилкового рішення.
В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що ОСОБА_7 незаконно використав бланк підприємства та присвоїв собі повноваження директора, хоч ніякого відношення до цього не мав і звернувся до правоохоронних органів з неправдивою заявою, тим самим сам вчинив злочин, передбачений ст.ст.358, 353 КК України, однак ні прокурор, ні суд не дав цим обставинам належної правової оцінки.
Крім цього, акт виконання робіт від 30.08.2001 року не може вважатися офіційним документом, оскільки він є лише додатком до договору, про що в своєму рішенні вказав господарський суд, яке набрало законної сили, і не був предметом розгляду.
Скаржники також вважають, що прокурором не дотримані вимоги ч.2 ст.98 КПК України і справу порушено за фактом, а не щодо особи, оскільки на момент порушення справи особа була відома.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4 і скаржника ОСОБА_5 в підтримку апеляції, думку прокурора про залишення апеляції скаржників без задоволення, а постанови суду без змін, перевіривши наявні матеріали, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених в статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону за ознаками якої порушено справу, а також дальше її спрямування.
Оглянута постанова про порушення кримінальної справи від 8 листопада 2002 року винесена з порушенням вимог ст.98 КПК України.
Так, в постанові про порушення кримінальної справи не вказано привід до порушення справи.
За поясненнями ОСОБА_5 та його адвокатів, приводом до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_7, який незаконно використав бланк підприємства, вказав, що він є його директором, хоч він не був директором і ніякого відношення до цього підприємства не мав на час звернення та повідомив, що нібито ОСОБА_5 підробив його підпис.
За вказаних обставин не можна вважати звернення ОСОБА_7 належним приводом, оскільки якщо він звернувся як громадянин, то повинен був бути попередженим про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку, а якщо він самовільно привласнив звання службової особи та незаконно використав бланк підприємства до якого він ніякого відношення не мав, тоді прокурор повинен дати його діям правову оцінку, так як в його діях вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст.ст.358 та 353 КК України.
Постанова про порушення кримінальної справи свідчить про те, що її описуюча частина не відповідає резолютивній.
В описуючій частині постанови вказано, що посадові особи ПП "Форвард", підробивши підпис директора державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод" ОСОБА_7 склали та видали завідомо неправдивий документ – акт про виконання робіт за договором № 20 від 30.11.1999 рок, представивши його в господарський суд.
Будь-яких даних про те, що вказаний акт є неправдивим немає. Вказаний акт ОСОБА_5, як позивачем, в господарський суд не подавався, а подавався відповідачем і був відхилений судом, про що зазначено в рішенні господарського суду, яке набрало законної сили.
Вказані обставини свідчать, що прокурором неналежним чином проведена перевірка звернення ОСОБА_7, не встановлено ознаки злочину, за якими порушено справу та не з’ясовані обставини, які б давали підстави для порушення кримінальної справи.
Про наявність судового рішення прокурору було відомо до порушення кримінальної справи.
Злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України, може бути вчинений з декількох альтернативних дій:
а) внесення до документів неправдивих відомостей;
б) інше підроблення документів;
в) складання неправдивих документів;
г) видача неправдивих документів.
Зазначивши в описуючій частині про підроблення підпису директора ОСОБА_7, прокурор в резолютивній частині постанови порушив справу по факту складання та видачі неправдивого документа, що є суттєвою невідповідністю описуючої та резолютивної частини постанови.
Перевіривши матеріали дослідчої перевірки встановлено, що мова іде за підроблений підпис ОСОБА_7 ОСОБА_5 в апеляційному суді пояснив, що він складав акт про виконані роботи від 30.08.2001 року, суму відшкодування поставив за даними бухгалтерії і залишив акт в бухгалтерії підприємства для підпису його директором і завірення його печаткою. Хто поставив підпис за ОСОБА_7 і поставив печатку його підприємства він не знає, оскільки доступу до підприємства ОСОБА_7 він не мав. Слід зауважити, що дійсність печатки підприємства ніхто не оспорює.
Дана обставина ще є одним доказом про неналежну перевірку звернення ОСОБА_7 З цих питань навіть не відібрано пояснення у ОСОБА_5, ОСОБА_7 чи інших осіб, які могли мати до цього відношення.
Суб’єктом службового підроблення може бути тільки службова особа. Встановлення суб’єкту злочину відноситься до встановлення ознак злочину в діях тої чи іншої особи. Якщо такі дії вчиняє приватна особа, то справа порушується за ознаками злочину, передбаченого ст.358 КК України.
В своєму зверненні до прокурора Жуковський А.П. прямо вказав на ОСОБА_5, як на особу, яка на його думку, вчинила службове підроблення.
Крім цього, відповідно до положень ст.366 КК України службове підроблення стосується офіційного документа, який повинен відповідати певним ознакам: зокрема мати певні реквізити (бланк, печатку, штамп, голограму тощо), які передбачені законом чи іншим нормативним актом.
Акт про виконання робіт є внутрішнім документом підприємства, він складається в довільній формі і є лише проміжним придатком до офіційного документу, оскільки ні законом ні іншим нормативним актом не передбачений.
Таким чином, вказаний акт не може вважатися офіційним документом.
Не виконавши вимоги ст.ст.95, 97, 98 КПК України, прокурор порушив кримінальну справу за фактом вчинення злочину, а не проти особи, чим грубо порушив норми кримінально-процесуального закону.
Розглядаючи скаргу по суті суд 1 інстанції належним чином не перевірив приводи та підстави до порушення кримінальної справи, однобоко підійшов до оцінки матеріалів дослідчої перевірки, які не містять даних про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, і прийшов до помилкового висновку про фактичну законність постанови прокурора про порушення кримінальної справи та відмовив скаржникам у їх вимогах, тому така постанова суду підлягає скасуванню.
Оскільки постанова прокурора про порушення кримінальної справи не відповідає закону, тому така постанова також підлягає безумовному скасуванню.
З метою недопущення волокіти в даній справі (понад 8 років), керуючись ч.2 п.2 ст.366 КПК України, колегія суддів вважає постановити свою ухвалу, скасувавши повністю постанову суду та постанову прокурора про порушення кримінальної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366, 382 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляцію адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_3 задоволити.
Постанову Золотоніського міськрайонного суду від 03.11.2010 року, якою відмовлено в задоволенні скарги адвокатам про скасування постанови прокурора про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ПП "Форвард" за ознаками злочину, передбаченого ст.366 ч.1 КК України, – скасувати.
Скасувати постанову прокурора від 08.11.2002 року про порушення кримінальної справи по факту складання та видачі посадовими особами ПП "Форвард" завідомо неправдивого документу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
З оригіналом згідно
Суддя М.І.Суходольський