Машівський районний суд Полтавської області
Справа № 2-1137/2010року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого – судді Кравець С.В.
за участю: секретаря Кульчицької І.М.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Карацюпи Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
в с т а н о в и в :
у листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1. у м. Вітебськ Республіки Білорусь померла його тітка ОСОБА_3, яка за життя заповіла йому земельну частку (пай) розміром 7.17 умовних кадастрових гектарів та все інше майно. Він є єдиним спадкоємцем за заповітом, спадкоємцем першої черги за законом є син померлої ОСОБА_4, який проживає в м. Вітебськ Республіки Білорусь. У встановлений законом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини через те, що в останнє тітка гостила у нього у 2001 році, коли і залишила заповітне розпорядження, з тих пір родинних стосунків вони не підтримували, про смерть тітки йому не повідомляли, про що дізнався влітку цього року, коли 11.06.2010 року син померлої направив офіційну заяву. У зв’язку з наведеним позивач просить поновити строк звернення до суду та визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 строком два місяці.
У судовому засіданні позивач позов підтримує з підстав викладених у позовній заяві, наполягає на його задоволенні, при цьому зазначив, що про смерть тітки дізнався лише у квітні 2010р., після чого у травні 2010р. з’їздив до неї на могилу. Оскільки оформлення документів з іншої держави потребує певного часу, його братом, а сином померлої, лише в кінці червня були направлені всі документи, які необхідні для подання в нотаріальну контору. В послідуючому по вказаному питанню звернувся до адвоката, але через ряд причин не мав змоги подати заяву до нотаріальної контори, оскільки нотаріус перебувала у відпустці, а пізніше і він захворів та перебував на лікарняному майже 2 місяці.
Представник відповідача позов визнає, не заперечує проти його задоволення.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вітебськ Республіки Білорусь померла ОСОБА_3, яка була громадянкою України та з 1997р. була зареєстрована та проживала у м. Вітебську ( а.с. 12-14 ). За життя ОСОБА_3 була власником земельної частки ( паю ) розміром 7, 17 умовних кадастрових гектарів, що посвідчується сертифікатом серії ПЛ № 0141240 від 26.06.1997р. ( а.с. 9 ).
Її спадкоємцем за заповітом на підставі ст. 1235 ЦК України на все майно, в т.ч. на земельну частку ( пай ) є ОСОБА_1, позивач у справі ( а.с. 11 ).
Спадкоємцем за законом на підставі ст. 1261 ЦК України після померлої є її син ОСОБА_4, житель м. Вітебська, який в адресованій компетентним органам України заяві від 11.06.2010р. повідомив, що він не заперечує проти визнання за позивачем права на пай, оскільки це є волевиявлення його матері, та зазначив, що спадкова справа на території республіки Білорусь після смерті матері не заводилася ( а.с. 8 ).
Згідно довідки заступника завідуючого державною нотаріальною конторою Первомайського району м. Вітебська № 1 Республіки Білорусь, в провадженні вказаної нотаріальної контори спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилася ( а.с. 10 ).
Відповідно до ч.2 ст. 51 Конвенції про правову допомогу та правові відносини по цивільним, сімейним та кримінальним справам, провадження по справам про спадкування нерухомого майна компетентні вести установи Договірної сторони, на території якої знаходиться майно.
Статтею 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», передбачено, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.
Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Частиною 1 статті 1270 цього Кодексу передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як убачається з повідомлення Машівської державної нотаріальної контори № 599 від 10.11.2010р. ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за майном померлої ОСОБА_3 відмовлено у зв’язку з пропуском строку для подачі заяви про прийняття спадщини, у зв’язку з чим рекомендовано звернутися з відповідною заявою до суду ( а.с.5 ).
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як на підставу пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини позивач посилається на те, що він був необізнаний про смерть тітки до моменту повідомлення її сином, також був відсутній документ про її смерть та були певні труднощі пов’язані з його хворобою, а також юридична необізнаність щодо порядку оформлення спадщини після смерті тітки, яка померла на території іншої держави.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 1997 року проживала на території іншої держави, а саме в Республіці Білорусь, де і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років.
Як убачається з пояснень позивача про смерть тітки він дізнався у квітні 2010 року, після чого за сприяння його брата, а сина померлої, у кінці червня отримав документи необхідні для подання до нотаріальної контори, в т.ч. і повідомлення нотаріальної контори Республіки Білорусь про відсутність спадкової справи після померлої на території вказаної держави. В послідуючому при зверненні до нотаріальної контори з’ясувалося, що нотаріус перебуває у відпустці, а потім він з 13 вересня по 16 жовтня 2010 року перебував на стаціонарному лікуванні у Машівській ЦРЛ.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що оскільки позивач лише у квітні 2010 року дізнався про смерть тітки ОСОБА_3, яка тривалий час проживала та померла в республіці Білорусь, що утруднювало збирання ряду документів, необхідний пакет документів для подання в нотаріальну контору отримав лише у червні 2010 року, в послідуючому у листопаді 2010 року звернувся до нотаріальної контори, але в прийнятті документів було відмовлено, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що наведені ним підстави пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини є поважними, а тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конвенції про правову допомогу та правові відносини по цивільним, сімейним та кримінальним справам, ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. ст. 1235, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – задоволити.
Визначити ОСОБА_1, спадкоємцю за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вітебськ Республіки Білорусь ОСОБА_3 додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, який рахувати з дня набрання чинності рішенням суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.
Суддя: ( підпис)
Копія вірна:
Суддя Машівського районного суду С.В. Кравець