Справа № 22-ц-30334/2010 р. Головуючий 1-ї інстанції
Труханович В.В.
Категорія: стягнення суми Доповідач - Черкасов В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого судді - Кукліної Н.О.
суддів - Черкасова В.В., Пономаренко Ю.А.
при секретарі - Назаренко О.О., Каплоух Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом: ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про повернення авансового платежу
по апеляційній скарзі ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 вересня 2010 року, -
встановила:
30 березня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про повернення авансового платежу у солідарному порядку на його користь грошові кошти у сумі 15 400 грн., три відсотки річних у сумі 53,34 грн., індекс інфляції у сумі 323,40 грн., судові витрати у сумі 153 грн., та витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн., а всього 18929,74 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, 18.11.2008 року між ним та відповідачами у справі був укладений договір, яким він взяв на себе зобов’язання щодо укладення договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості 1/16 та 3/16 частини жилого будинку по АДРЕСА_1 На виконання умов взятих на себе по договору він під час укладання договору купівлі – продажу зобов’язався передати продавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 6000 грн., що еквівалентна 1000 доларів США, яка враховується у вартість суми, яка оплачується ним, як покупцем продавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за об’єкт нерухомості, який продається.
18.11.2008 року між ними була укладена додаткова угода, відповідно до якої він для виконання зобов’язань, передбачених п. 2.8 договору передав продавцям 6000 грн., що еквівалентна 1000 доларів США.
ОСОБА_2 вважає, що передав відповідачам 2000 доларів США, яка еквівалентна на день звернення до суду з позовом сумі у розмірі 15 400 грн.
У грудні 2008 року відповідачами була завищена сума нерухомості, яка продавалась, а саме 1/16 та 3/16 частин жилого будинку по АДРЕСА_1. Тому він не зміг оплатити дану суму, попросив відповідачів про розірвання договору про взяття на себе зобов’язань укладання договору купівлі-продажу від 18.11.2008 року та додаткової угоди з поверненням йому сплачених 2000 доларів США. Однак, відповідачі відмовилися повертати позивачу сплачену суму, у зв’язку з чим він вимушений був звернутися до суду з даним позовом.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що дійсно між нею ОСОБА_6, з одного боку, та ОСОБА_2 з другого боку, був укладений договір про взяття на себе зобов’язань щодо укладення договору купівлі-продажу щодо частин житлового АДРЕСА_1 У виконання умов даного договору позивач передав їм грошові кошти, які в подальшому повинні були зараховуватися у вартість будинку Однак, згодом позивач відмовився від укладання договору купівлі-продажу частини будинку, у зв’язку з чим вони вимушені були продати даний об’єкт нерухомого майна іншій особі та за меншу вартість.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 вересня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про повернення авансового платежу – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати ухвалити нове, яке у повному обсязі задовольнить його вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги його доводи, розглянув справу в порушення вимог матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, наданих заперечень на апеляційну скаргу, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою з адоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконані на себе зобов’язання, які були обумовлені попереднім договором, тобто угодою про наміри здійснити договір купівлі – продажу. Оскільки цією угодою було встановлено відповідальність сторін за невиконання умов договору у виді переходу переданої грошової суми, яка враховується у вартість суми, яка оплачувалася позивачем, як покупцем продавцям, а його невиконання сталося з вини позивача.
Проте повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, що за змістом договору про угоду сторін про взяття на себе зобов’язання щодо укладення договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості 1/16 та 3/16 частини жилого будинку по вул. Сухаревській, 17 у м.Харков від 18.11.2008 р. в ньому визначені істотні умови основного договору: об'єкт нерухомості, що має бути відчуженим; ціна основного договору - сума коштів, за яку має бути проданий житловий будинок; валюта виконання грошового зобов'язання; строк укладення основного договору - до 25.12.2008 р.; умови забезпечення виконання цього договору та відповідальність за його невиконання, а також зобов'язання сторін укласти в обумовлений строк основний договір на умовах, встановлених цим договором.
Крім того під час укладання договору купівлі – продажу позивач передав продавцям відповідачам грошову суму у розмірі 6000 грн., що еквівалентна 1000 доларів США, яка враховувалася у вартість суми, яка оплачується ним, як покупцем продавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за об’єкт нерухомості, який продається. В цей же день була укладена додаткова угода, відповідно до якої позивач для виконання зобов’язань, за згодою з відповідачами змінили передбачені п. 2.8 і 4.1.4.2 договору та передав продавцям грошову суму у розмір 6000 грн., яка еквівалентно всього склала до переданої грошової суми 2000 доларів США. (а.с. 6,7).
Проти цього факту сторони не заперечували.
Відповідно до умов вище зазначеного попереднього договору від 18.11.2008 року п.2.7 сторони зобов’язалися укласти основний договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості до 25.12.2008 року
Однак у вказаний термін договір між сторонами не укладено.
З матеріалів справи убачається, що до настання строку укладення основного договору (25 грудня 2008 року) позивач уже не був згідний з визначеним в попередньому договорі ціною нерухомого майна, оскільки в подальшому житловий будинок в ј частині був проданий відповідачами за меншою ціною іншій особі(а.с.45-46).
За таких обставин висновки суду про те, що основний договір не був укладений 25 грудня 2008 року з вини позивача, який навмисно ухилялася від укладання цього договору, є передчасними, не ґрунтується на матеріалах справи.
Крім того, згідно із ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Про те, що передана попередньо позивачем відповідачкам сума 12 000 грн. є авансом, сторони безпосередньо зазначили в попередньому договорі та додаткової угоді від 18 листопада 200 року.
Законом не передбачено, що якщо аванс був переданий і зобов`язання не виконано, то він залишається у сторони, яка його отримала. Зазначена умова попереднього договору суперечить вимогам законодавства.
За таких обставин судова колегія вважає, що примушування до угоди, яка ґрунтується на попередньому договорі, чи визнання її укладеною за відсутності згоди зустрічної сторони законом не передбачено, оскільки за порушення умов попереднього договору ч. 2 ст. 635 ЦК України передбачені інші правові наслідки - відшкодування збитків. Крім того, ч. 3 ст. 635 цього ж Кодексу передбачено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.
Договір купівлі-продажу житлового будинку у відповідності до вимог ст.657 ЦК України має бути укладений у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно, і попередній договір купівлі-продажу житлового будинку має бути нотаріально посвідчений.
Виходячи з наведеного у суду першої інстанції були законні підстав для задоволення позову частково.
За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково в частині стягнення з відповідачів, переданої їм грошової суми у розмірі 12 000 грн. у рахунок вартості суми, яка оплачувалася ним, як покупцем продавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за об’єкт нерухомості, а саме авансового платежу та сплачених ним судових витрат у розмірі 153 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 3, 4 ст. 309, 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів , -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 вересня 2010 року, - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 12 000(дванадцять тисяч) грн. та судові витрати у сумі 153(сто п’ятдесят три) грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого касаційного спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий, суддя –
Судді-