Справа №2- 6/2010рік

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  09 грудня  2010 року                                                                м.Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

 головуючого: судді                   Головенко О.С.

при секретарі                               Латик В.Є

з участю позивача                      ОСОБА_1, її представника  ОСОБА_2.

відповідача                                  ОСОБА_3

третьої особи  на стороні відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Болехівської державної нотаріальної контори, Підберезької сільської ради, третьої особи на стороні відповідача  ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вимогами, в яких просить суд визнати недійсним заповіт,  складений її матір’ю ОСОБА_5, за яким вона заповіла все майно в користь  свого внука ОСОБА_3, посилаючись на те, що він не відповідає волевиявленню її матері.  Зокрема зазначає, що заповіт від імені матері підписала ОСОБА_6, так як мати незряча, що не відповідає дійсності, оскільки вона спілкувалася із матір’ю, яка самостійно пересувалася без будь-якої сторонньої допомоги і не потребувала догляду,  самостійно розписувалась у відомостях про отримання пенсії. Крім того,  мати завжди говорила, що все майно після смерті залишиться їй та брату в рівних долях, щоб не було суперечок.

На думку позивача, на сумнівність заповіту вказує той факт, що він складений 31.05.2002року, а в документі, що посвідчує особу ОСОБА_6 вказано дату видачі -  червень 2002року, що викликає, на її думку, сумнівність цього заповіту.

 Оскільки даним заповітом її було усунуто від спадкового майна, то вважає що такий  заповіт повинен бути визнаний судом недійсним, так як не відповідав дійсній волі  померлої і складений із порушеннями закону .

В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.  Додатково вказала, що її мати спочатку проживала із сестрою в с.Підбереж,  а після її смерті в 2002році стала проживати сама.  Вона часто приїжджала до матері з Коломиї та допомагала їй по господарству, мати на обліку  з приводу того, що не бачить, не перебувала. Особисто вона була на похоронах матері,  і після її смерті будинком став користуватися ОСОБА_4, хата була зачинена і брат їй говорив, що йде там жити. Після року смерті матері брат сина ОСОБА_3  став робити ремонт, поміняв вінка , оббив зовні хату  пластиком.

Вона нічого не взяла із спадкового майна після смерті матері, не користувалася  ділянкою біля будинку та не обробляла її.

Про наявність заповіту дізналася 2-3 місяці назад. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталася, тому що не думала, що можуть підробити заповіт, а мати завжди говорила, що половина хата належить їй.

Враховуючи те, що ОСОБА_4  скрив від неї  факт наявності заповіту з метою усунення її від спадкування і просив її зачекати, так як із зростанням цін зросте її частка, то під впливом цих обставин  вона не звернулась  у встановлений строк до нотаріальної контори і тому пропустила строк звернення до суду з поважних причин, про що зазначає у письмовій заяві ( а.с.83).

ЇЇ представник  стверджував, що між  його матір’ю, позивачкою по справі,   та її  братом ОСОБА_4  була усна розмова  про поділ спадкового майна і сплати відповідних коштів.  Але в нотаріальну конторі з приводу такого розподілу вони не зверталися. В березні 2009року  вони звернулись в Підберезьку сільську раду  і  дізнались про заповіт,  який був їм пред’явлений і не засвідчений печаткою.

Ні він, ні його мати не виясняли чому будинком користується ОСОБА_3.

Просить поновити строк звернення, він пропущений з поважних причин.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що він за життя бабусі доглядав її, копав картоплю,обробляв землю, приносив продукти, оскільки  її стан був важким: в неї погіршився зір,  вона перестала бачити, відчувала болі в ногах , не могла самостійно ходити. Тому вона склала заповіт на нього. Позивачка дізналася про заповіт, коли «віддавали» за бабусю 40днів і вона до цього спокійно віднеслася. Ніякої розмови між ними не було щодо сплати позивачці компенсації за будинок.  На даний час він зробив ремонт в будинку, оформив правовстановлюючі документи та проживає  там із своєю сім’єю.

В письмовому запереченні на позов просить відмовити ще й з тих підстав що позивачем пропущено строк звернення до суду ( а.с.20).

Відповідач ОСОБА_4, брат позивачки, заперечував її доводам та вказав, що  його сестра  ОСОБА_1 коли приїжджала до матері, то ночувала у нього, бо скаржилася, що у мами був неприємний запах, матері вона нічого не помагала.  А допомагав матері його син ОСОБА_3, якого мати любила за це і склала на нього заповіт, про наявність якого він повідомив сестру, на що вона сказала, що «їй не треба цієї розвалюхи».  Так як мати втратила зір, його дружина годувала матір їдою, яку сама готувала.  Ніякої розмови між ним та сестрою з приводу компенсації за хату не було.

Представник Підберезької сільської ради теж не визнала позовних вимог і вказувала, що оспорюваний заповіт відповідав волі ОСОБА_5, яка  дуже любила свого внука ОСОБА_3, оскільки він їй допомагав у веденні господарства, а тому просила, щоб прийшов секретар сільської ради  і склала заповіт в користь внука. Що до стану здоров’я померлої  ОСОБА_5, то підтвердила, що вона не бачила.

Ухвалою суду до участі в справі залучено ОСОБА_4, сина померлої  ОСОБА_5, з оголошених судом  його пояснень  на а.с.78,79 вбачається,  що  «його мати мала 8 онуків, але найкраще вона любила ОСОБА_3, який виріс у неї з пеленок і цей будинок вона заповіла  своєму найкращому внукові  ОСОБА_3.» Вважає, що спадкове майно після смерті його матері, повинно належати  ОСОБА_3 на підставі заповіту, як того хотіла його мати, просить в позові відмовити.

Заслухавши показання  сторін, свідків, вивчивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, суд не знаходить підстав для задоволення позову з наступних мотивів.

Відповідно до ст.ст. 534,541 ЦК (1963року), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.

Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений. У  населеному пункті, де немає нотаріуса, нотаріальні дії здійснюються посадовими особами виконкомів сільських, селищних рад згідно з Інструкцією.

Якщо  заповіт суперечить волі однієї із сторін,  то він може бути визнаний недійсним на підставах, передбачених статтями 56,57 ЦК 1963р.

Так,  в статті  56 Кодексу зазначено, що угода, укладена внаслідок помилки, що має  істотне  значення, може бути визнана недійсною за  позовом  сторони,  яка  діяла  під впливом помилки.

А статтею 57 кодексу передбачено про недійсність угоди, укладеної внаслідок   обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких обставин .

 Як установлено судом і вбачається з матеріалів справи, 31 травня 2002 року  секретарем виконкому  Підберезької сільської ради посвідчено заповіт, яким ОСОБА_5  заповіла усе своє майно своєму внукові  ОСОБА_3 (а.с.4).

З свідоцтва про смерть вбачається, шо ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 92 роки ( а.с.5).

Стаття 543 ЦК   (1963 року)  передбачає можливість підписання заповіту іншою особою лише в разі неможливості власноручно підписати заповіт.

  Відповідно до п.13 Інструкції  про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів  затвердженої наказом Міністерства юстиції від 25.08.94 № 22/5,  якщо громадянин внаслідок фізичної вади,  хвороби або з інших поважних причин не може  власноручно  підписати  угоду,  заяву  чи
інший документ,  за  його  дорученням  і  в  його присутності та в присутності нотаріуса  угоду,  заяву  чи   інший   документ   може підписати інший   громадянин.  Про  причини,  з  яких  громадянин, заінтересований у вчиненні  нотаріальної  дії,  не  міг  підписати документ, зазначається  у  посвідчувальному написі.  Угоду не може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.

  Із змісту оскаржуваного заповіту, який посвідчений на дому,  вбачається, що за незрячу ОСОБА_5 на її прохання в її присутності заповіт підписала ОСОБА_6

Судом  ретельно  перевірялися доводи позивача, що її мати добре бачила і могла самостійно  підписувати будь-які документи, пересувалася без будь-якої допомоги і встановлено, що  вони спростовуються сукупністю зібраних у справі доказам.

 Так, свідки ОСОБА_11,  ОСОБА_12, ОСОБА_13, які проживали поряд із ОСОБА_5,   часто бачились та спілкувалась із нею, підтвердили, що  у неї був поганий зір,  вона  не бачила і  впізнавала людей по голосу,  через це самостійно нікуди не виходила, її виводили на двір або син ОСОБА_4 чи внук ОСОБА_3, яких вона любила та говорила, що вони її годувальники  і вона  все їм заповість.

 А свідок ОСОБА_13 додатково вказала, що позивачка рідко приїжджала та навідувала свою матір.

   З пояснення свідка ОСОБА_7,  яка працювала фельдшером в с.Підбереж з 1998року, вбачається, що  вона часто  (2-3 рази на тиждень) приходила  по виклику до ОСОБА_5, контролювала її тиск і вказувала, що будучи в віці 90 років,  вона не  бачила, жалілася їй, що бачить тільки силует і не могла нікого впізнати. Всі ліки, які їй приносила, оплачував ОСОБА_3, і вона говорила, що все заповість йому за те, що її доглядає.

  Свідок ОСОБА_15,  пояснювала, що вона працює листоношею в с.Підбереж,  і коли приносила пенсію ОСОБА_5, то старенька просила, щоб хтось розписувався замість неї, бо вона не бачить.  Часто бачила в будинку ОСОБА_3., і бабуся говорила, що все залишить йому.

     З довідки Болехівської міської лікарні вбачається, що медична документація на ОСОБА_5  не збереглася ( а.с.80).

  Таким чином, судом встановлено, що заповідач у зв’язку  з хворобою ( сліпотою) не змогла підписати заповіт, а тому  за її проханням заповіт було підписано  ОСОБА_6 ( яку опитати як свідка виявилось неможливим в зв’язку з перебуванням за межами України).

  З пояснення ОСОБА_16,  яка посвідчувала заповіт, вбачається,  що  при складанні заповіту нею допущена помилка  в даті його складання, оскільки заповіт був складений 01 червня, а не 31 травня, як зазначено в ньому.  Також зазначила, що за проханням ОСОБА_5  прийшла до неї додому, щоб скласти заповіт. По дорозі зустріла ОСОБА_6, яку попросила  бути присутньою при складанні заповіту,  (особа її була встановлена), оскільки заповідач була незрячою.  Коли підходила до  її будинку, то на городі заповідача зустріла  ОСОБА_12, яка його обробляла.

   Факт приходу секретаря сільської ради разом із ОСОБА_6 до будинку ОСОБА_5 для складання заповіту підтвердила свідок  ОСОБА_12

      Позивач,  оспорюючи заповіт  з тих підстав, що він сфальсифікований і не відповідав волі померлої, не надала будь-яких доказів на їх підтвердження, чим  не виконала вимоги  ст.60 ЦПК, відповідно до якої кожна  сторона зобов’язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

   Навпаки,  свідки, які не є зацікавленими у розгляді даної справи :  листоноша, фельдшер, сусіди померлої  ствердили, що ще задовго до смерті  ОСОБА_5 озвучила своє  волевиявлення щодо свого майна і бажала передати його внукові – ОСОБА_3

    А з висновку двох  судово-технічних експертиз, проведених  судом з ініціативи позивача на предмет перевірки достовірності  складання заповіту  вбачається, що  заповіт виконаний одноковою пастою кулькових ручок і є первісним, шляхом видалення підчисткою, травлення та змивання змінам не піддавався (а.с. 100-102,  146-148).

   Посилання позивача на технічні недоліки при складанні заповіту посадовою особою сільської ради при написанні дня його складання, що мали місце,  можуть бути підставою для відповідного реагування щодо дій посадовця, але не можуть ставити під сумнів волевиявлення особи і не може бути підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки встановлено,  що заповідач вільно і свідомо на випадок своєї смерті розпорядився майном.

    При вирішенні даного спору суд вказує і на те, що  позивачка, претендуючи  на майно спадкодавця, могла дізнатися про наявність заповіту ще значно раніше.

    Так, в статі 548 ЦК  зазначено,  що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із  дня смерті  спадкодавця він вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі  заяву про прийняття спадщини (ст. 59 ЦК, статті 34,35, 38 Закону від 2 вересня 1993р. № про нотаріат).  

   Як встановлено судом, і про це не заперечувала позивач,  будучи присутньою на похоронах  матері  ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1,  вона особисто  після  її  смерті не  вчинила  ніякий дій для прийняття спадщини  : не подала у шестимісячний строк  заяву до нотаріальної контори  (а.с.47) і  не вступила в управління чи володіння спадковим майном.

Таким чином,  викладені  позивачем в позовній заяві підстави для скасування заповіту  не відповідають зібраним доказам, а тому її вимоги не підлягають до задоволення.

На підставі наведеного,  ст.ст. 54, 56,57, 59, 543  ЦК (1963 року ) статті 34,35, 38 Закону від 2 вересня 1993р. Про нотаріат, п.13 Інструкції  про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 25.08.94 № 22/5   керуючись ст.ст. 60, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

  В позові  ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Болехівської державної нотаріальної контори, Підберезької сільської ради, третьої особи на стороні відповідача  ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним

відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів  з дня його проголошення  до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд.

  Якщо особи, які брали участь  в справі , не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення,  то вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

  СУДДЯ                                                                   ГОЛОВЕНКО  О.С.