Справа № 22-2073/2010 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Кучина Н.Г.
Рядок : 4 Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
при секретарі : Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду від 10 листопада 2010 року в справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Рівненської міської ради та визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Рівненського міського суду від 10 листопада 2010 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Рівненської міської ради та визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку закрито.
В поданій на ухвалу апеляційній скарзі позивач вказує на її незаконність, оскільки суд не врахував, що між ним та відповідачем ОСОБА_3 існує спір про право на земельну ділянку, так як оскаржуваним рішенням та Державним актом було передано у приватну власність останній частину земельної ділянки, яка перебувала в користуванні позивача.
Крім того, на час винесення оскаржуваної ухвали, є чинною ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 року за №8731/09/9104 про скасування постанови Рівненського міського суду від 22.04.2009 року по адміністративний справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Рівненської міської ради та визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку, якою встановленою, що між сторонами існує спір про право, що виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції не враховано вимоги ч. 3 ст. 61 ЦПК України.
Також, рішення Конституційного Суду України №10-рп/2010 від 01.04.2010 року стосується лише оскарження рішень органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів як суб’єкта владних повноважень, а не Державних актів про право власності на земельну ділянку, виданих на ім’я фізичної особи.
Просить ухвалу скасувати і направити справу на розгляд по суті до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд першої інстанції правильно виходив з того, що згідно ч.1 ст.17 КАС України, рішення Конституційного суду України від 01 квітня 2010 року №10-РП/2010, категорію справ, до якої входить даний позов, слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підтвердження такого висновку в ухвалі наведенні відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд.
Судом встановлено, що позивачем оскаржується Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №246351 та п. 26.1 рішення Рівненської міської ради, яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку по вул. Шевченка, 121 в м. Рівне, на підставі якого був виданий вищевказаний Державний акт.
Згідно п.п.1,3 ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 1 ч.1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно – правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Аналогічні роз’яснення містяться в рішенні Конституційного суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини 1 ст.143 Конституції України, пунктів "а","б","в","г" ст. 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України положень пунктів "а","б","в","г" ст. 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень; положення п.1 ч.1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Така ж позиція висловлена у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 "Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", яким внесено зміни до п.2 вказаної постанови і зазначено, що не розглядаються у порядку цивільного судочинства спори, зокрема, щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з п.п.1,3 ч.1 ст. 17 КАС віднесено до компетенції адміністративного суду.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів.
Отже враховуючи, що заявлені позивачем вимоги про визнання рішення Рівненської міської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними пов’язані з виконанням органом місцевого самоврядування управлінських функцій у сфері земельних відносин, суд, керуючись рішенням № 10-рп/2010 та п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, прийшов до правильного висновку про необхідність закриття провадження у справі на тій підставі, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а віднесена до юрисдикції адміністративного суду.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307,312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Рівненського міського суду від 10 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий :
Судді :