Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 грудня 2010 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Ковальчук Н.М., Мельника Ю.М.
з участю секретаря судового засідання Сеньків Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 31 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Радивилівського відділення Всеукраїнської кредитної спілки, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання договору поруки неукладеним,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 31 серпня 2010 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Радивилівського відділення Всеукраїнської кредитної спілки, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання договору поруки неукладеним.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач посилався на те, що місцевий суд неповно з’ясував дійсні обставини справи та допустив інші порушення процесуального законодавства.
Покликаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Частиною 3 ст. 303 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
За положеннями ч. 2 ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем у цивільній справі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Проте незважаючи на це, місцевий суд розглянув спір і ухвалив рішення у даній справі відносно Радивилівського відділення Всеукраїнської кредитної спілки, яка не є юридичною особою.
Крім того, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» N 9 від 06.11.2009 р. вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК .
Помимо цього, як убачається з матеріалів справи, змінивши первинні позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд про визнання неукладеним договору поруки. Проте суд, вирішуючи цей спір, в ухваленому рішенні неодноразово помилково посилався на первинні позовні вимоги ОСОБА_1, в яких йшлося про визнання неукладеним кредитного договору, які позивач змінив.
З урахуванням викладеного рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову з інших підстав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 30, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 31 серпня 2010 року скасувати.
ОСОБА_1 у задоволенні позову до Радивилівського відділення Всеукраїнської кредитної спілки про визнання договору поруки неукладеним відмовити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: