УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем   України

14 грудня 2010 року                   Апеляційний суд Житомирської області    

в складі:                     суддів:             Фоміна Ю.В. - головуючого,

                                 Шеніна П.О. та Широкопояса Ю.В.,

з участю:             прокурора              Філя С.В.,

 засуджених              ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією з доповненнями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 жовтня 2010 року, -  

Справа № 11- 820/10                    Головуючий у суді 1-ї інстанції: Покатілов О.Б.

Категорія: ст.ст. 15 ч.3, 190 ч.4, 358 КК України   Суддя-доповідач: Фомін Ю.В.

в с т а н о в и в:

Цим вироком

ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Житомира,  непрацюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, -

засуджено: - за ст.ст. 15 ч. 3, 190 ч. 4 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, що належить засудженому;

- за ст. 358 ч. 2 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ст. 358 ч. 3 КК України на 1 рік обмеження волі.

   В силу ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_3 призначено остаточне покарання 5 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, що належить засудженому.

   На підставі ст.ст. 75, 76 п.п. 3, 4, 77 КК України, його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком         3 роки та на нього покладені певні обов’язки. Конфіскація майна не застосована.

   Запобіжний захід щодо нього змінений з взяття під варту на підписку про невиїзд з місця постійного проживання.

ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя м. Житомира, непрацюючого, раніше не судимого, -                  

засуджено: - за ст.ст. 15 ч. 3, 190 ч. 4 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, що належить засудженому;

- за ст. 358 ч. 2 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ст. 358 ч. 3 КК України на 1 рік обмеження волі.

   В силу ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_4 призначено остаточне покарання 5 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, що належить засудженому.

   На підставі ст.ст. 75, 76 п.п. 3, 4, 77 КК України, його звільнено від відбування призначеного покарання з випробувальним з іспитовим строком        2 роки та на нього покладені певні обов’язки. Конфіскація майна не застосована.

   Запобіжний захід щодо нього залишений попередній - підписку про невиїзд з місця постійного проживання.

   Згідно вироку, ОСОБА_3 у травні 2007 року в невстановлений слідством час, знаходився на території автомийки, що розташована по вул. Слобідський, 29 в м. Житомирі, маючи на меті заволодіти чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вступив з ОСОБА_4 в попередню змову, розподіливши між собою злочинні ролі. Згідно розподілених злочинних ролей, ОСОБА_3 виготовляє паспорт громадянина Росії, а саме вклеює в наявний в нього фотокартку ОСОБА_4, після чого ОСОБА_4, використовуючи підроблений в такий спосіб паспорт вводить в оману громадян, які мають на меті придбати квартиру АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_8 і незаконним шляхом отримує гроші від продажу вказаної квартири на загальну суму 35700 доларів США.

     Маючи на меті довести свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_3 у вересні 2007 року в невстановлений слідством час, за попередньою домовленістю, зустрівся із ОСОБА_4 на території автомийки, що по вул. Слобідський, 29 в м. Житомирі, де ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 фотокартку з зображенням свого обличчя з метою виготовлення ОСОБА_3  підробленого паспорту, шляхом вклеювання її в паспорт громадянина Росії, який належить ОСОБА_8 і цей паспорт перебував в незаконному володінні ОСОБА_3

     Після цього, ОСОБА_3, з метою реалізувати свій злочинний умисел, направлений заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, за попередньою мовою групою осіб, згідно розподілених злочинних ролей, в невстановлений слідством час за місцем свого проживання, шляхом вклеювання фотокартки з зображенням ОСОБА_4 в паспорт гр-на Росії на ім’я ОСОБА_8  підробив у такий спосіб паспорт на ім'я ОСОБА_8, який видається спеціально уповноваженою установою - органом внутрішніх справ.

     Після цього ОСОБА_3, з метою реалізувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, за попередньою змовою групою осіб, згідно розподілених злочинних ролей, зустрівся з ОСОБА_4 на території автомийки, що розташована по вул. Слобідський, 29 в м. Житомирі, де ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 підроблений паспорт громадянина Росії на ім'я ОСОБА_8, в якому вже була вклеєна фотокартка ОСОБА_4 Тобто, ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб підробив паспорт на ім'я ОСОБА_8, який видається спеціально уповноваженою установою - органом внутрішніх справ.

     Після цього, наприкінці вересня 2007 року ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, згідно раніше розподілених злочинних ролей, з підробленим паспортом громадянина Росії на ім’я ОСОБА_8, договором купівлі-продажу квартири серії  НОМЕР_1 від 05 серпня 2003 року, що зареєстрований в реєстрі за №1148 та витягом з реєстру права власності на нерухоме майно серії ССГ №504726, з метою отримання довідки, для подальшого заволодіння чужим майном шляхом оману  та  зловживанням довірою, прибув до приміщення Комунального підприємства Житомирського обласного міжміського бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради, де з метою введення в оману для незаконного отримання довідки ОСОБА_4 використав завідомо підроблений паспорт, після чого діючи згідно раніше розподілених злочинних ролей за попередньою змовою з ОСОБА_3 , шляхом обману та зловживання довірою заволодів довідкою від 11.10.2007 року, а саме заявою № 10194.

    Таким чином ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, тобто групою осіб, використав завідомо підроблений документ - паспорт гр-на Росії, за допомогою якого повторно, шляхом обману та зловживання довірою працівників КП Житомирського обласного міжміського бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради заволодів вищевказаною довідкою.

     Після цього, 24 листопада 2007 року ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, згідно раніше розподілених злочинних ролей, з підробленим паспортом гр-на Росії на ім’я ОСОБА_8, договором купівлі-продажу квартири серії  НОМЕР_1 від 05 серпня 2003 року, що зареєстрований в реєстрі за №1148 та витягом з реєстру права власності на нерухоме майно серії ССГ №504726, з метою відшукання майбутніх покупців квартири АДРЕСА_1 для подальшого заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, прибув до приміщення офісу приватного підприємця ОСОБА_9, де з метою введення в обману для незаконного укладення договору інформаційно-консультаційних послуг на продаж квартири ОСОБА_4 повторно, використав завідомо підроблений паспорт та документи на право власності на квартиру, після чого, діючи згідно раніше розподілених злочинних ролей за попередньою змовою з ОСОБА_3, шляхом обману та зловживання довірою уклав вищевказаний договір.  

    Таким чином ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, тобто групою осіб, повторно використав завідомо підроблений документ - паспорт  гр-на Росії, за допомогою якого шляхом обману та зловживанням довірою приватного підприємця ОСОБА_9 уклав вищевказаний договір.

     Після цього, 27 листопада 2007 року ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, згідно раніше розподілених злочинних ролей, з підробленим паспортом гр-на Росії на ім’я ОСОБА_8, договором купівлі-продажу квартири серії  НОМЕР_1 від 05 серпня 2003 року, що зареєстрований в реєстрі за № 1148 та витягом з реєстру права власності на нерухоме майно серії ССГ № 504726, з метою отримання довідки за № 1764 від 27.11.2007 року про склад сім’ї  мешканців квартири АДРЕСА_1 та погашення заборгованості за комунальні послуги, для подальшого заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, прибув до приміщення КВЖРЕП АДРЕСА_2, де з метою введення в оману для отримання вказаної довідки ОСОБА_4  повторно використав завідомо підроблений паспорт та документи на право власності квартири, після чого діючи згідно раніше розподілених злочинних ролей за попередньою змовою з ОСОБА_3,  повторно,  шляхом обману та зловживання довірою отримав вказану довідку.  

      Таким чином, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, тобто групою осіб, повторно використав завідомо підроблений документ - паспорт гр-на Росії, за допомогою якого шляхом обману та зловживанням довірою працівників КВЖРЕП № 13 м. Житомира отримав вказану довідку.

      Після цього, 29 листопада 2007 року близько 20 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою доведення злочинних дій до кінця, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, згідно раніше розподілених злочинних ролей, з вищевказаними документами, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, прибув до будинку АДРЕСА_1  де маючи на меті заволодіти чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, ОСОБА_4 з працівниками міліції, які представилися покупцями, прибув до квартири № 14, де почав пропонувати купити квартиру, однак ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причини того, що був затриманий працівниками міліції на місці скоєння злочину.

     Таким чином, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, групою   осіб,   повторно   використав   завідомо   підроблений  паспорт,   за допомогою якого вчинив незакінчений замах на заволодіння шляхом обману та зловживанням довірою чужим майном в особливо великих розмірах, а саме, квартирою АДРЕСА_1 вартістю 203467 грн., яка на праві власності належить ОСОБА_8

     В апеляції з доповненнями прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невірне застосування судом ст. 75 КК України, оскільки не було враховано те, що злочин є особливо тяжким, вчинений ОСОБА_4 в стані алкогольного сп’яніння, та неможливості врахування ОСОБА_4 таку пом’якшуючу обставину, як щире каяття і визнання вини. ОСОБА_3 більше двох років ухилявся від суду за межами України. Апелянт вважає, що покарання та виправлення засуджених неможливе без ізоляції від суспільства. Невірно зазначено, що ОСОБА_3 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

 Заслухавши доповідача, висновок прокурора в підтримання частково апеляції, скасування вироку щодо ОСОБА_3 з мотивів зазначених в апеляції, а щодо ОСОБА_4 за порушення кримінального закону, пояснення засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які просили вирок суду залишити без зміни, обговоривши доводи апеляції, перевіривши справу в межах доводів апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція з доповненнями підлягає задоволенню частково з таких підстав.

           Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у незакінченому замаху на умисне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах,  вчиненого за попередньої змовою групою осіб; у підробленні документу (паспорту), який видається органами внутрішніх справ, вчиненого за попередньою змовою групою осіб; у використанні завідомо підробленого документу (паспорту), відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку, і в апеляції не оспорюється. Дії засуджених за ст.ст. 15 ч. 3, 190 ч. 4; 358 ч. 2; 358 ч. 3 КК України судом кваліфіковані  правильно.

 Покарання засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 судом призначене  у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених  злочинів, даних про їх особу та обставин справи, які пом’якшують та обтяжують покарання, і воно є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. Рішення в частині застосування ст.ст. 75, 76 КК України належним чином мотивоване.

        Як вбачається з вироку, суд першої інстанції  визнав   обставиною, яка пом'якшує  покарання обох засуджених   таку, як   визнання вини, щире розкаяння у скоєному; а обставиною, яка обтяжує покарання обох засуджених таку, як вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

     Суд також врахував, що засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися  та не судимі, на даний час не працюють,  характеризуються за місцем проживання позитивно,   що заподіяна ними шкода відшкодована повністю та думку  представника потерпілого, яка просила суд не позбавляти засуджених волі, а засуджений ОСОБА_3 є вдівцем, має на утриманні одну неповнолітню дитину.  

        Враховуючи вищенаведені обставини та дані, суд першої інстанції обґрунтовано визнав за можливе застосувати положення ст.ст. 75, 76 КК України, призначивши засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, та звільнив їх від відбування призначеного покарання з випробуванням.  

        Апелянт займає непослідовну позицію. Згідно протоколу судового засідання, він в судових дебатах просив визнати щодо обох засуджених обставиною, яка пом’якшує їх покарання - визнання ними вини та щире каяття; щодо засудженого ОСОБА_4 - застосувати ст. 75 КК України. Судом врахована така обставина щодо засудженого ОСОБА_4, як вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння, про що йдеться в апеляції.

        Тому доводи апеляції прокурора щодо скасування вироку, у зв’язку з призначенням засудженим занадто м’якого покарання, в яких акцент робиться лише на тяжкість одного із вчинених злочинів, та на ухиляння засудженого ОСОБА_3 від суду, який в засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що змушений був це зробити, у зв’язку з хворобою та смертю дружини, не є переконливими.

        В апеляції прокурора обгрунтовано зазначено, що суд невірно вказав про те, що засуджені вчинили злочин, який відноситься до тяжких злочинів, а вказаний злочин відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та невірно зазначено, що ОСОБА_3 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. С удом при винесенні вироку щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був неправильно застосований кримінальний закон, а саме положення                ст. 76 КК України - в резолютивній частині вироку слід замість назви „органи кримінально-виконавчої системи” зазначити назву „кримінальна-виконавча інспекція”. Вказане підлягає уточненню, в тому числі і на підставі ст. 365 КПК України.

           На підставі наведеного вирок щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягає зміні.

           Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляцію з доповненнями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_4  та  ОСОБА_3  змінити.

В мотивувальній частині вироку:

- вважати, що засуджені ОСОБА_4  та ОСОБА_3 вчинили особливо тяжкий злочин;

- виключити посилання суду на те, що засуджений ОСОБА_3 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

       На підставі ст. 365 КПК України в резолютивній частині вироку щодо ОСОБА_4  та ОСОБА_3  замість слів „повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця приживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи” слід зазначити „повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію”.

 В решті вказаний вирок залишити без зміни.

Судді: