УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -5458/10 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Якухно О.М.
Категорія 57 Доповідач: Рафальська І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
8 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого Рафальської І.М..
суддів Зарицької Г.В., Кашапової Л.М.,
при секретарі Назаренко К.С.,
з участю представників позивача, відповідачів: відділу державної виконавчої служби та кредитної спілки „Оберіг”,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” до відділу державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції, ОСОБА_3, КС „Оберіг” про звільнення майна з-під арешту за апеляційною скаргою кредитної спілки „Оберіг” на рішення Овруцького райсуду Житомирської області від 19 липня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2010 року ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” звернувся до суду з вищевказаним позовом до відділу державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції, у якому просив звільнити майно, яке є предметом іпотеки, з-під арешту, а саме: житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1382га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані у АДРЕСА_1 мотивуючи тим, що 8.06.2007р. між ним та ОСОБА_3 укладено кредитний договір на суму 12180 доларів США.
В рахунок забезпечення умов договору кредитоотримувачем вищевказане майно передано в іпотеку. Договір іпотеки укладений 11.06.2007р., внесений в Державний реєстр іпотек, а також в Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. . Державний виконавець винесла постанову про арешт майна боржника ОСОБА_3, не маючи на це права, чим порушила їх права.
Позивач просив звільнити майно, яке є предметом іпотеки, з-під арешту.
Ухвалами Овруцького райсуду від 29 червня 2010 року до участі у справі в якості співвідповідачів притягнуто кредитну спілку „Оберіг” та ОСОБА_3.
Рішенням Овруцького райсуду Житомирської області від 19 липня 2010 року позов задоволено частково.
Звільнено з-під арешту по постанові державного виконавця відділу державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції від 28.04.2010 року житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування вказаного жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1382га, які належать ОСОБА_3 і перебувають в іпотеці ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” за договором іпотеки від 11.06.2007р.
У задоволенні вимог до відділу державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції відмовлено за безпідставністю.
Стягнуто з ОСОБА_3 та КС „Оберіг” на користь ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” судові витрати в сумі 22,75 грн. з кожного.
У апеляційній скарзі кредитна спілка „Оберіг” просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; посилається на порушення райсудом норм матеріального та процесуального права; зазначає, що позивач не має ні права власності на предмет іпотеки, ні права володіння та користування предметом іпотеки, і не є особою, яка має право на подання даного позову; апелянт вважає, що оскільки кредитний договір розірвано, то припиняється і іпотека.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, 8.06.2007р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/1833/74/111379 про надання останньому кредиту в розмірі 12180 доларів США з кінцевим терміном погашення 8.06.2027 року /а.с.6-7/.
В забезпечення кредитного договору 11.06.2007р. між сторонами було укладено іпотечний договір/а.с.8-9/, згідно якого іпотекодавець ОСОБА_3 передав в іпотеку іпотекодержателю ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1382га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за цією ж адресою, які належать ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.05.2007р. приватним нотаріусом Овруцького районного нотаріального округу та Державного акту на право власності на земельну ділянку/а.с.10-11/.
Іпотечне майно внесено в Державний реєстр іпотек та в Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 11.06.2007р./а.с.16-17/.
З матеріалів справи видно, що на підставі виконавчого листа № 6-94/09, виданого Оболонським райсудом м.Києва 16.09.2009р./а.с.27-зворот/ /судом помилково вказано 16.03.09р ./ державним виконавцем відділу ДВС Овруцького РУЮ 28.10.2009р. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь КС „Оберіг” боргу в сумі 10878,05грн. і постановою від 28.04.2010р. накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, в межах суми 10878,05 грн./а.с.27, 28, 15/.
Згідно ч.4 ст.52 Закону України „Про виконавче провадження”, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз’яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Іпотека – це різновид застави нерухомого майна /головним чином землі і будівель/ з метою одержання позички. Іпотека надає право банку переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У випадку неплатоздатності боржника задоволення вимог кредитора здійснюється з виручки від реалізованого майна.
Відповідно до ст.33 Закону України „Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
-2-
Рішенням Овруцького райсуду Житомирської області від 15.03.2010р. розірвано кредитний договір № 014/1833/74/111379 від 8.06.2007р., укладений між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_3 та зобов’язано ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4. повернути ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” заборгованість за кредитним договором № 014/1833/74/111379 від 8.06.2007р. у розмірі 12573, 67доларів США, з них: залишок за кредитом 11030,37 доларів США, заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках 885,58 доларів США, пеня за кредитом та відсотками 657,72 доларів США.
У разі неможливості повернути вказану суму доларів США, стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” заборгованість за вищевказаним кредитним договором за офіційним курсом НБУ 797,8 грн. за 100доларів США станом на 15.03.2010р. в сумі 100312грн.73 коп., з них: залишок заборгованості за кредитом 88000,29 грн., заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках 7065,15грн., пеня за кредитом та відсотками 5247,29 грн.
За ч.1 ст.52 Закону України „Про виконавче провадження”, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
За ч.3 ст.52 вказаного Закону, для задоволення вимог стягувачів, яке не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів та коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Як видно зі справи, майно передано в іпотеку раніше, ніж постановлене судове рішення Оболонським райсудом м.Києва від 16.03.2009р./а.с.8,27/. Крім того, згідно іпотечного договору оцінка заставленого майна становить 77374,61грн., що менше заборгованості іпотекодержателю.
За таких обставин, коли права позивача ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” порушені і він звернувся до суду для захисту свого порушеного права, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, задовольнивши позов.
Суд першої інстанції, зазначив у рішенні про звільнення майна з-під арешту за постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби, і водночас помилково відмовив у задоволенні вимоги до відділу державної виконавчої служби, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню, в решті рішення залишається без зміни.
Посилання в апеляційній скарзі на неправильність притягнення КС „Оберіг” до участі у справі як відповідача, колегія суддів не бере до уваги, оскільки склад осіб, які брали участь у справі як відповідачі, визначається тими підставами, в зв’язку з якими проведено арешт майна.
Що стосується посилання апелянта на відсутність договору про задоволення вимог іпотекодержателя, то воно є безпідставним, так як згаданий договір повинен бути нотаріально посвідченим, однак, саме накладення арешту державною виконавчою службою на майно, яке перебуває в іпотеці, є перешкодою для нотаріального посвідчення цього договору.
Крім того, за ч.1 ст.17 Закону України „Про іпотеку”, однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов’язання, а тому посилання апелянта на те, що саме розірвання кредитного договору є підставою для припинення іпотеки, є помилковим.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу кредитної спілки „Оберіг” задовольнити частково.
Рішення Овруцького райсуду Житомирської області від 19 липня 2010 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги до відділу державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції.
В решті рішення райсуду залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: