Справа № 22ц/7743                                                  Головуючий в 1 інст. Лешко

Категорія 52                                                                Доповідач  Микитюк                                                        

РІШЕННЯ

                                 Іменем України

06 грудня 2010 року        Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:    

                    головуючого                    Микитюк О.Ю.          

                            суддів                    Товянської О.В.,                                                 Котік Т.С.                                    

        при секретарі                   Сапінській Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом Коростенського транспортного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ДТГО ”Південно-західна залізниця” (третя особа ОСОБА_2) про визнання незаконним звільнення та відмови в поворотному прийнятті на роботу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

за апеляційними скаргами Коростенського транспортного прокурора та ОСОБА_1

на рішення Коростенського міськрайонного суду від 04 жовтня 2010 року,

                    встановила:

В листопаді 2009 року Коростенський транспортний прокурор звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою про захист трудових прав останнього. Під час розгляду справи неодноразово уточнював позовні вимоги і остаточно просив (а.с.171-173) визнати незаконними звільнення ОСОБА_1 та відмову у поворотному прийнятті на роботу, скасувати наказ про звільнення, поновити ОСОБА_1 на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 45119грн.68 коп. В обґрунтування позову зазначив, що оператор котельні Коростенського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №4 ДТГО ”Південно-західна залізниця” ОСОБА_1 звільнений з роботи 12.08.2008 року за скороченням штату (п.1 ст.40 КЗпП України) із порушенням ст.42 КЗпП України. Крім того, ОСОБА_1 безпідставно відмовлено у поворотному прийнятті на роботу у вересні 2008 року. Внаслідок істотного порушення його трудових прав ОСОБА_1 зазнав значної моральної шкоди, строк звернення до суду пропущений ним з поважних причин – через збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 04 жовтня 2010 року в позові відмовлено за пропуском строку звернення до суду.

     В апеляційних  скаргах  Коростенський транспортний прокурор та ОСОБА_1 просять скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянти посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 1989 року по 12.08.2008 року працював у Коростенському будівельно-монтажного експлуатаційному управлінні №4 ДТГО ”Південно-західна залізниця” (яке є відокремленим підрозділом ДТГО ”Південно-західна залізниця”), остання займана посада – оператор котельні. Наказом начальника Коростенського БМЕУ №4 №125-а від 12 серпня 2008 року він   звільнений з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві. ОСОБА_1 мав стаж роботи 19 років та 4 розряд. Проте, на роботі були залишені працівники, які мають менший стаж роботи та нижчий розряд (а.с.70-75,131).

Частиною 1 ст.42-1 КЗпП України передбачено, що працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

30.09.2008 року ОСОБА_1, звернувся до Коростенського БМЕУ №4 із заявою про прийняття на роботу, але його заява розглянута не була, а на посади операторів котельні 14.10.2008 року були прийняті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.19, 24-33,36-37,39), які раніше в управлінні не працювали.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що ОСОБА_1 звільнений із порушенням вимог ст.42 КЗпП України, і що його незаконно позбавлено права на поворотне прийняття на роботу.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою у справі про звільнення у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Строк для звернення щодо решти вимог – три місяці. У разі пропуску цього строку з поважних причин, суд може поновити його (ст.234 КЗпП України).

ОСОБА_1 був вчасно ознайомлений із наказом про звільнення. Останнім днем строку для звернення до суду із позовом про поновлення на роботі було 14 вересня 2008 року.

З відповіді територіальної інспекції праці №1222 від 17.04.2009 року на скаргу ОСОБА_1 вбачається, що станом на 02.12.2008 року йому було відомо про порушення його права на поворотне прийняття на роботу, строк звернення до суду із відповідним позовом закінчився 03 березня 2009 року.

ОСОБА_1 до суду із позовом не звернувся. Із позовом в його інтересах 19 листопада 2009 року звернувся прокурор на підставі заяви ОСОБА_1 від 03 листопада 2009 року (а.с.6).

Як зазначено у ч.1 ст.45 ЦПК України у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб.

Прокурор звернувся до суду у встановлений законом строк, рахуючи від дня, коли працівник просив здійснити таке представництво на захист його порушених  трудових прав.

ОСОБА_1 не мав можливості вчасно звернутись до суду з поважних причин - через збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин (відсутність роботи та заробітку, постійний догляд за батьками-інвалідами, що проживають разом з ним).

За таких обставин та із урахуванням положень статей 34, 35, 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, апеляційний суд вважає доцільним поновити строк звернення до суду.

Рішення належить скасувати на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України та ухвалити нове рішення про визнання незаконними звільнення та відмови в поворотному прийнятті на роботу, а також про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Крім того, на підставі ст.235 КЗпП підлягає задоволенню вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а на підставі ст.237-1 КЗпП України – частковому задоволенню вимога про відшкодування моральної шкоди.

Вимушений прогул тривав з 13 серпня 2008 року по 06 грудня 2010 року – 588 робочих днів. Останні повні відпрацьовані місяці травень та липень 2008 року (а.с.47). Середньоденна заробітна плата складає 77грн.17коп. ((1742 грн.23коп. + 1823 грн.77коп.)/(20 днів +23 дні)). Середній заробіток за час вимушеного прогулу дорівнює 45375грн.96коп.(77грн.17коп. х 588 днів) і має бути зменшений на суму отриманої позивачем вихідної допомоги при звільненні - 1744грн.72 коп.(а.с.48) та суму допомоги по безробіттю – 12320 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_1  31311грн.24коп.    

Істотні порушення трудових прав позивача тривають більше двох років. В грудні 2008 року Держнаглядпраці повідомив відповідача про наявність таких порушень (а.с.24-34), але останній не вжив заходів до поновлення ОСОБА_1 на роботі, а також незаконно відмовив йому у поворотному прийнятті на роботу. З урахуванням наведеного апеляційний суд визначає грошовий еквівалент моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

    Керуючись   ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

              вирішила:

    Апеляційні скарги Коростенського транспортного прокурора та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду від 04 жовтня 2010 року і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 і поновити його на роботі на посаді оператора котельні Коростенського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №4 ДТГО ”Південно-західна залізниця” з 13 серпня 2008 року.

Стягнути з ДТГО ”Південно-західна залізниця” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 31311грн.24коп.    без урахування обов’язкових щомісячних утримань.

Допустити негайне виконання рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу – 1787грн.50 коп.

Визнати незаконною відмову у поворотному прийнятті ОСОБА_1 на роботу.  

Стягнути з ДТГО ”Південно-західна залізниця” на користь ОСОБА_1 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті вимог відмовити.

Стягнути з ДТГО ”Південно-західна залізниця” витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а також судовий збір на користь держави в розмірі 321грн.61коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Головуюча:                 Судді: