Апеляційний суд Кіровоградської області
-----------------------------------------------------------------------------------------------
Справа №22-6536/2010 Головуючий у першій інстанції Андріянов О.В.
Категорія 51,52 Доповідач Черниш Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого- судді Полежая В.Д.,
суддів Черниш Т.В.,
Кривохижі В.І.,
при секретарі Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Українські аграрні інвестиції» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, стягнення коштів, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Світловодського міськрайонного суду від 27 травня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
21 липня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Українські аграрні інвестиції» про зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги мотивував тим, що з 23 квітня 2008 року перебував в трудових відносинах з ТОВ, працював агентом з земельних питань, а наказом № 56-к від 25 червня 2009 року його звільнено з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників, однак про звільнення з роботи він не був попереджений, дізнався про це лише 25 червня 2009р.
До розгляду справи по суті позивач неодноразово змінював та доповнював позов, який врешті зводився до вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 16521 грн., стягнення 12706,36 грн. витрат, пов’язаних з виконанням обов’язків по оформленню договорів оренди земельних ділянок, 4097 грн.- витрат на утримання службового автомобіля та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням його трудових прав.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 27 травня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Постановлено про поновлення ОСОБА_3 на посаді агента з земельних питань ТОВ «Українські аграрні інвестиції», стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 11753 грн.40 коп. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставив питання про скасування рішення суду і відмову в позові про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Зазначав, зокрема, що висновок суду про порушення порядку звільнення позивача за скороченням чисельності працівників не ґрунтується на доказах; наявність вакансії заперечував, стверджував, що про зміну місця проживання ОСОБА_3 не повідомляв, однак про отримання ним попередження від 22 квітня свідчить той факт, що він з’явився в ТОВ в день звільнення, тоді ж був ознайомлений з наказом, отримав трудову книжку. На такі ж обставини представник відповідача посилався і при розгляді справи в суді першої інстанції.
В судове засідання апеляційної інстанції позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення представника відповідача, який доводи апеляційної скарги повністю підтримав, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, підлягає скасуванню з таких підстав.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідації, організації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 23 квітня 2008 року ОСОБА_3 був прийнятий на посаду агента з земельних питань ТОВ «Українські аграрні інвестиції», з ним було укладено відповідний трудовий договір( а.с.6, 21-28, 63).
Відповідно до наказу про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників від 20 квітня 2009 року №17/2 та наказу від 22 квітня 2009 року №36-к попередження про наступне звільнення з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП ОСОБА_3 було направлено 22 квітня 2009р. за адресою, зазначеною ним в заяві про прийняття на роботу, трудовому договорі, особистому листку обліку кадрів: АДРЕСА_1(а.с.53,58,64,66, 55,56).
Наказом від 25 червня 2009 року №56-К ОСОБА_3 звільнено з роботи у зв’язку зі скороченням чисельності працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП, про що в його трудову книжку внесено відповідний запис (а.с.54, 6). Про заплановане та фактичне вивільнення працівника доведено до відому державної служби зайнятості (а.с.87,88)
Задовольняючи позовні вимоги в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та частково-відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_3 проведено з порушенням вимог ст. 49-2 КЗпП, оскільки про наступне вивільнення його не було персонально попереджено, не було запропоновано іншу посаду за наявності вакансій.
Однак з таким висновком не можна погодитись.
Суд залишив поза увагою, що відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992р. №9 (з подальшими змінами) встановлені ст. 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити й обговорити причини пропуску цих строків, а також навести в рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Якщо місячний або тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Як підтверджено матеріалами справи, з наказом про звільнення ОСОБА_3 був ознайомлений 25 червня 2009р., того ж дня він отримав трудову книжку (а.с.54,51-52).
З первинним позовом про зміну дати звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу позивач звернувся 21 липня 2009р.
18 вересня 2009 року він змінив позовні вимоги, просив поновити його на роботі і стягнути 12000 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу(а.с.19), а про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням з роботи, заявив лише 16 листопада 2009р.(а.с.72).
В попередньому судовому засіданні 22 січня 2010 року суд за усною заявою позивача постановив ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12 січня 2010 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК(а.с.89,90-91). Ця ухвала є чинною.
4 березня 2010 року ОСОБА_3 повторно пред’явив позов до ТОВ про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на ті ж обставини, якими обґрунтовував ці ж вимоги в заяві від 18 вересня 2009р.(неналежне повідомлення про наступне вивільнення та наявність вакантної посади, заявленої на Інтернет -сайті, яку йому не було запропоновано). (а.с.96).
Колегія суддів вважає, що наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеними позовними вимогами з пропуском встановленого ст. 233 КЗпП строку. Підстави для поновлення цього строку в порядку ст. 234 КЗпП відсутні, оскільки будь-яких доказів на підтвердження поважності причин його пропуску позивач не надав, не містять їх і матеріали справи.
За таких обставин в позові про поновлення на роботі, а, отже, і про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та моральної шкоди слід відмовити саме з підстав пропуску без поважних причин строків звернення за вирішенням даного трудового спору, скасувавши рішення в цій частин та в частині стягнення з відповідача судових витрат.
В решті рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується.
На підставі наведеного та керуючись ст. 303, п.2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» задовольнити частково.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 травня 2010 року в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та судових витрат скасувати.
ОСОБА_3 в задоволенні позову до ТОВ «Українські аграрні інвестиції» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді