Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22 - 4414 2010                                              Головуючий у 1-й інстанції –  Широкоряд  Р.В.

Категорія – 20                                                                Доповідач – Сукач Т.О.

РІШЕННЯ

Іменем України

      17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

                                              головуючої судді – Бубличенко В.П.

                                              суддів                       Сукач Т.О.  

                                                                                Фомічова С.Є.                          

                                               при секретарі          Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за   позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунального підприємства «Кассіопея», Світловодської міської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6, ОСОБА_7, публічного акціонерного банку «УкрСиббанк»  про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсною   реєстрацію прав на нерухоме майно, визнання права власності, відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_8 в інтересах  ОСОБА_3, до якої приєднався ОСОБА_5, та публічного акціонерного банку «УкрСиббанк» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від  22 березня  2010 року і

в с т а н о в и л а  :

    В січні 2008 року ОСОБА_2 звернувся з  позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором купівлі – продажу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування вимог зазначав, що 6 серпня 2004 року укладено договір, за яким він продав відповідачам 9/20 частини приміщення магазину, що знаходиться у АДРЕСА_1. Продаж майна вчинено за 102 400 грн., із яких 63 600 грн. відповідачами  сплачено до підписання договору, а решту вони повинні були сплатити до 01.01.2005 року, що зазначено у п. 2.1 договору.

    Проте відповідачі сплатили йому лише 2 500 грн. боргу за договором.

    Невиконанням боргових зобов’язань відповідачі завдали йому  моральної шкоди, яку він визначив у розмірі 5 000 грн.

     Посилаючись на зазначені обставини  та статті 625,692,1166,1167 ЦК України просив стягнути з відповідачів  на його користь 36 300 грн. богу за договором купівлі-продажу; 14 737,80 грн. індексації; 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання  в сумі 3 267 грн.;  5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

    В квітні 2008 року позивач доповнив позов вимогами до комунального підприємства «Кассіопея», Світловодської міської державної нотаріальної контори та ОСОБА_5  про визнання недійсною реєстрацію права  на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі - продажу спірного майна, укладеного 4 лютого 2008 року між відповідачами і ОСОБА_5 та просив  визнати за ним (позивачем) право власності на  зазначене майно відповідно до п.5.8 договору купівлі-продажу від 06.08.2004 року.      

    За заявою ОСОБА_2 суд ухвалою від 12 листопада 2008 року залишив без розгляду його вимоги до ОСОБА_3, ОСОБА_4 в частині  стягнення заборгованості за договором в сумі 36 300 грн.,  14 737,80 грн. - індексу інфляції та  3%  річних від простроченої суми в розмірі 3 267 грн.

    Ухвалою  від 17 квітня  2009  року та протокольною ухвалою  від 16 грудня 2009 року   ОСОБА_6, ОСОБА_7, публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» залучені судом до участі в справі як відповідачі.  

    Справа в судах розглядалася неодноразово.

    Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 22 березня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Суд визнав недійсною державну реєстрацію права власності  на нерухоме майно, а саме: 9/20 частин приміщення  магазину, що по АДРЕСА_1, здійснену Світловодським КП «Кассіопея» відповідно з договором від 06.08.2004 року.

 Цим же рішення суд визнав недійсним договір купівлі-продажу зазначеного приміщення, укладений 4 лютого 2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та посвідчений державним нотаріусом Світловодської державної нотаріальної контори Москаленко Н.І. За ОСОБА_2 визнано право власності  на 9/20 частин приміщення  магазину, що по АДРЕСА_1 відповідно до п. 5.8 договору купівлі-продажу від 06 серпня 2004 року. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди стягнуто 5 000 грн.

Додатковим рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від  14 червня  2010 року судом вирішені питання щодо судових витрат.

Додаткове рішення сторонами не оскаржене.

    В апеляційних скаргах представник ОСОБА_3, ОСОБА_8, до якої приєднався ОСОБА_5,  та публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» ставлять питання про скасування  рішення суду як такого, що не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на законі і просять ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його вимог.

    Заслухавши доповідача, пояснення представника публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_10, яка підтримувала доводи апеляційних скарг, заперечення на скарги ОСОБА_2 та його представника,ОСОБА_11,  дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги  підлягають задоволенню з таких підстав.

    Задовольняючи позов суд виходив з того, що вимоги позивача про визнання недійсною державної реєстрації прав на  нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу частин приміщення  магазину та визнання за позивачем  права власності на спірне нерухоме майно і відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на законі та доказах.

    Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

    Із матеріалів справи вбачається, що 06 серпня 2004 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 купили 9/20 частини приміщення магазину, що знаходиться у АДРЕСА_1. Продаж майна було вчинено за 102 400 грн., із яких 63 600 грн. відповідачами було сплачено до підписання договору, а решту вони повинні були сплатити до 01.01.2005 року, що зазначено у п. 2.1 договору (а.с.5,т.1).

    Судом встановлено та не заперечується сторонами, що  у визначений  пунктом 2.1 договору строк покупці не сплатили продавцеві повну вартість придбаного ними майна.

    За змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін

    Згідно частини 4 статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

З огляду на вищезазначені положення законодавства, продавець має право на свій розсуд обирати спосіб захисту своїх прав, у тому числі вимагати розірвання договору.

Однак, позивач з вимогами про розірвання договору купівлі-продажу  від 06 серпня 2004 року і повернення йому майна до суду не звертався. Позов про стягнення заборгованості за цим договором суд залишив без розгляду за заявою позивача  (а.с.145, 149,  т.1).

За таких обставин не можна визнати законним і обґрунтованим оскаржуване  рішення, яким суд  визнав за  позивачем право власності на 9/20 частин приміщення магазину, що по АДРЕСА_1, прославшись як на підставу для визнання права власності  на   пункт 5.8 договору купівлі-продажу від 06.08.2004 року, в якому зазначено, що право власності на частину магазину у покупців виникає з моменту державної реєстрації договору за умови проведення повного розрахунку по цьому договору.

Підстави набуття права власності наведені у статті  328 ЦК України, згідно якої право власності набувається на підставах,що не заборонені законом,зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд в рішенні послався на зазначену статтю ЦК, але неправильно її витлумачив і дійшов помилкового висновку про те, що п.5.8 договору купівлі-продажу від 06.08.2004 року,  є підставою для визнання за позивачем права власності на спірне майно.  

Із матеріалів справи вбачається, що право власності на спірне нежитлове приміщення за ОСОБА_4 і ОСОБА_3 зареєстровано КП «Кассіопея» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28 жовтня 2007 року відповідно до договору купівлі-продажу від 06.08.2004 року. На час здійснення реєстрації заборони в реєстрі обтяжень  на цей об’єкт не було  (а.с.104, 107, т.1).

ОСОБА_2 позову про розірвання договору купівлі-продажу від 06.08.2004 року та повернення йому спірного майна  не пред’являв, тому  його вимоги про визнання недійсною державної реєстрації прав на це нерухоме майно не можна визнати обґрунтованими, а рішення суду про задоволення цих вимог  правильним.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» в пункті 26 роз’яснив, що  особами, які беруть участь у справі  про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочин, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Встановлено, що 4 лютого 2008 року ОСОБА_3, який діяв від свого імені та на підставі довіреності від імені ОСОБА_4, продав спірне майно  ОСОБА_5 (а.с.48, т.1).

З урахуванням наведених роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду та того, що  ОСОБА_2 не був власником спірного майна і стороною у  зазначеному договорі купівлі-продажу у суду не було підстав для задоволення його вимог про визнання цього договору недійсним.

За таких обставин неможна вважати  обґрунтованим висновок суду  про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.  

Неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права відповідно до пункту 4 частин 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову  ОСОБА_2 у задоволенні його позову.

Керуючись ст.ст.209,307,309,313,314,316 ЦПК України колегія  суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

в и р і ш и л а  :

Апеляційні  скарги ОСОБА_8 в інтересах  ОСОБА_3, до якої приєднався ОСОБА_5, та публічного акціонерного банку «УкрСиббанк» задовольнити.

    Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області  від 22 березня  2010 року скасувати  й  ухвалити   нове рішення, яким у позові  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунального підприємства «Кассіопея», Світловодської міської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними договору купівлі-продажу, визнання недійсною реєстрації прав на нерухоме майно, визнання права власності та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту  його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до   Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів.    

Головуюча  

Судді