Справа № 22 - 12871/2010 р. Головуючий в суді 1 інстанції Драний В.В
.Категорія 27 Доповідач в суді ІІ інстанції Савченко С.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої – Єгорової С.М.
суддів - Дуковського О.Л., Савченко С. О.,
при секретарі – Дімановій Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 вересня 2010 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі Кіровоградського відділення ЗАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит посилаючись на те, що 20.02.2008 р. між нею та відповідачем укладено договір про іпотечний кредит №RGRWG1000004741 на суму 170000 грн. строком на 15 років – до 20.02.202023 р.
20 серпня 2008 року на вимогу відповідача сторонами підписано додаткову угоду до договору, якою договір про іпотечний кредит викладений в новій редакції, тобто первісне зобов’язання нею припинено.
Предметом нового зобов’язання є переведення кредиту в долари США і сума кредиту станом на 20.08.2008 року склала 36728.04 дол. США.
Згідно додаткової угоди її невід’ємною частиною є додаток №1 «Графік погашення кредиту». Але такий додаток сторонами не укладавсь і не підписувавсь, а тому сторонами не досягнуто згоди в письмовій формі всіх суттєвих умов договору в новій редакції, додаткову угоду слід вважати недійсною.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду.
Мотивує вимоги тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, під час розгляду справи було встановлено, що при укладанні 20.08.2008 року додаткової угоди до кредитного договору сторони не ставили підписи на додатку із графіком погашення кредиту, який згідно тексту додаткової угоди є її невід’ємною частиною.
Судом установлено, що 20 лютого2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого ОСОБА_3 взяла в банку кредит у розмірі 170 000 грн. зі сплатою 15% річних за користування кредитом та інших платежів. 20 серпня 2008 року сторони уклали додаткову угоду до зазначеного договору про іпотечний кредит від 20.02.2008 рік, відповідно до якої банк надав позивачці кредитні кошти в сумі 36728.04 дол. США строком до 20.02.2023 року на придбання нерухомості зі сплатою 1.17 відсотків за користування кредитом. Згідно п.8.9 цієї угоди додаток №1 ( графік погашення кредиту) є її невід’ємним додатком. Сторони добровільно підписали угоду і розпочали її виконання, що підтверджується внесенням грошових сум в іноземній валюті позивачкою до банку. Обізнаність позивачки з умовами угоди, в т.ч. і з графіком погашення кредиту, підверджується внесенням сум погашення кредиту майже в одну і ту ж дату кожного місяця (а.с.57-58).
В розділі 3 додаткової угоди передбачено порядок розрахунків з зазначенням дат та строків розрахунків, притому пунктом 3.8 передбачено, що позичальник має право сплатити щомісячний платіж достроково. Таким чином судом установлено, що сторони дотримались вимог ч.2 ст.207 та ч.1 ст. 638 ЦК України, оскільки угода була вчинена у письмовій формі, підписана сторонами, що свідчить про досягнення сторонами згоди в належній формі з усіх істотних умов договору. Недотримання сторонами при вчиненні додаткової угоди вимог, встановлених частинами першою-третьою, п’ятою, шостою ст..203 ЦК України судом не встановлено.
Рішенням Ленінського районного суду від 25 січня 2009 року відмовлено в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_3 до Кіровоградської філії ЗАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 20.02.2008 року, а ст. 204 ЦК України говорить про те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд вірно застосував до вказаних правовідносин вимоги ст. ст. 652 ч.2, 207 ч.2, 638.1, 203,204 та 216 ЦПК України, які передбачають умови укладання правочинів та можливість визнання правочинів недійсними.
Заперечення викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду. Тому колегія відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308 ч.1, 315,317 ЦПК України колегія сддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 20 вересня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів .
Головуюча :
Судді :