Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 - 12849 2010 Головуюча у 1-й інстанції – Бойко І.А.
Категорія - 27 Доповідач - Сукач Т.О.
У Х В А Л А
Іменем України
2 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючої судді – Кривохижі В.І.
суддів Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», третя особа: ОСОБА_4, про визнання недійсним договору поруки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2010 року і
в с т а н о в и л а :
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2010 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», третя особа: ОСОБА_4, про визнання недійсним договору поруки.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги і повному обсязі. Зокрема, вказує на те, що суд безпідставно не врахував ту обставину, що відповідачем під час укладення договору поруки недотримані вимоги ст.65 СК України щодо надання згоди другого подружжя на укладення правочину, який виходить за межі дрібного побутового. Зазначене на думку позивачки, є підставою для визнання такого правочину недійсним згідно ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися. Про час і місце розгляду справи повідомлену в порядку, визначеному ст. 76 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, прав позивачки не порушує, а тому відсутні підстави для визнання цього договору недійсним.
Колегія судді вважає такий висновок суду правильним, оскільки він відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.
Відповідно до ст. 553 ЦПК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ст. 554 ЦК України).
Судом встановлено, що 13 липня 2007 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір. 12 липня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_3 зобов’язався у повному обсязі солідарно з ОСОБА_4 відповідати перед банком за виконання останнім зобов’язання щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісії, а також можливих штрафних санкцій (а.с.4).
Згідно зі ст. 73 СК України за зобов’язанням одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. На майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, стягнення може бути накладено лише в тому разі, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї і те, що було одержано за договором, використовується на її потреби.
Із договору поруки вбачається, що його укладено ОСОБА_3 в інтересах банку та ОСОБА_4, а не в інтересах сім’ї.
Отже, за укладеним ОСОБА_3 договором поруки стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на виділену йому в натурі частку у майні, яка належить йому та позивачці на праві спільної власності. На інше належне їм з позивачкою майно стягнення за договором поруки не може бути накладено.
З урахуванням зазначеного, безпідставними є доводи позивачки про те, що укладений відповідачем договір поруки порушує її права, як дружини та власника майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Суд належним чином з’ясував обставини справи, правильно визначив норми матеріального права, яким врегульовано спірні правовідносини, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, а тому згода позивачки на укладення договору поруки не є обов’язковою (ст. 65 ЦК) і її відсутність не є підставою для визнання цього договору недійсним.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та доказах, зазначене відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст.209,307,308,313-315ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча
Судді