Справа № 22 - 12823/2010 р. Головуючий в суді 1 інстанції Глубоченко С.М.
.Категорія 20 Доповідач в суді ІІ інстанції Савченко С.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої – Єгорової С.М.
суддів - Дуковського О.Л., Савченко С. О.,
при секретарі – Дімановій Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2010 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2010 року голова фермерського господарства ОСОБА_3 звернувсь до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – приватний нотаріус Сосновський А.В., про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що 05 березня 2010 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу Ѕ частини прав та обов’язків засновника і власника (корпоративні права) фермерського господарства «ОСОБА_3», згідно п.4 зазначеного договору до покупця переходять усі права засновника господарства, передбачених його статутом.
Вважає вчинений правочин недійсним, оскільки в договорі відсутні його суттєві умови-предмет та ціна. Крім того договір укладений в порушення Закону України «Про фермерське господарство».Після внесення змін до статут господарства членами фермерського господарства можуть бути члени сім’ї або родичі. Позивач посилається також на порушення Закону України «Про господарські товариства». Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05 березня 2010 року, укладений між ним та відповідачем і зареєстрований приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області за № 204, як такий, що суперечить цивільному законодавству та моральним засадам суспільства.
В вересні 2010 року відповідач звернувсь до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про зобов’язання вчинити дії. Позов мотивував тим, що після укладення договору купівлі-продажу Ѕ частини прав та обов’язків засновника і власника фермерського господарства «ОСОБА_3» як цілісного майнового комплексу, продавець відмовляється вносити зміни до статуту фермерського господарства в новій редакції, який він (ОСОБА_4) розробив. Крім того, протягом лютого-червня 2010 року він надавав поворотну фінансову допомогу фермерському господарству ОСОБА_3, вважаючи себе засновником цього господарства. Просив зобов’язати ОСОБА_3 оформити установчі документи відповідно до умов договору купівлі-продажу від 05.03.2010 року шляхом внесення змін до установчих документів фермерського господарства «ОСОБА_3»
Рішенням Маловисківського районного суду від 07 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Суд прийшов до висновку, що зміст спірного правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому первісний позов вважає необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Мотивує скаргу тим, що умови договору суперечать одна одній, так згідно п. 1 він продав Ѕ частину прав та обов’язків засновника і власника фермерського господарства (корпоративні права), а згідно п.4 до покупця переходять усі права засновника господарства, вважає, що корпоративні права в фермерському господарстві взагалі не можуть передаватись окремо від майна, в оспорюваному договорі не визначено предмет договору, фермерське господарство може відчужувати тільки цілісний майновий комплекс, а тому спірний договір суперечить вимогам цивільного Кодексу України та моральним засадам суспільства.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, пояснення третьої особи на стороні відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Сторони 05 березня 2010 року за реєстром №204 посвідчили в приватного нотаріуса Маловисківського районного нотаріального округу Сосновський А.В. договір купівлі-продажу, за яким гр. ОСОБА_3, засновник фермерського господарства «ОСОБА_3» передав у власність (продав) належну йому Ѕ частку прав та обов’язків засновника і власника (корпоративні права) фермерського господарства «ОСОБА_3» як цілісного майнового комплексу, а ОСОБА_4 прийняв у власність зазначену частку прав та обов’язків засновника і власника (корпоративні права) господарства. За пунктом 4 зазначеного договору з моменту укладення договору до покупця переходять усі права засновника господарства, передбачені його статутом ( а.с.9).
Як пояснив в судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3, укладаючи з ОСОБА_4 договір, ОСОБА_3 мав на увазі, що ОСОБА_4 буде надавати його господарству фінансову та іншу допомогу, за яку буде отримувати поворотні кошти.
ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_3 має в оренді 600 га землі, яку не може обробити через відсутність техніки, а він володіє технікою, але не має достатньої кількості землі, а тому купував в ОСОБА_3 право працювати на орендованій ОСОБА_3 землі і мати відповідні прибутки. Зміни до статуту господарства ОСОБА_3 він розробляв особисто, але ОСОБА_3 відмовивсь новий статут реєструвати.
Приватний нотаріус Сосновський А.В. пояснив, що на прохання сторін він в довіднику нотаріуса знайшов проект договору купівлі-продажу майна приватного підприємства і вважаючи, що фермерське господарство є приватним підприємством, на основі цього проекту розробив умови договору купівлі –продажу корпоративних прав сторін. Сторони з такими умовами погодились та підписали договір купівлі-продажу.
Згідно ч.1ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 року (з послідуючими змінами та доповненнями) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону, ч.2 цієї ж статті говорить про те, що фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами, або членами сім’ї, відповідно до закону.
Ст.3 цього ж Закону роз’яснює, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства. До інших родичів ч.3 ст.3 відносить діда та бабу, прабабу, прадіда, внуків, правнуків, мачуху, вітчима, падчерку, пасинка, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини, а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім’ї та родичами.
При створені фермерського господарства одним із членів сім’ї, інші члени сім’ї та родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його статуту (ч.2 ст.3 Закону «Про фермерське господарство»).
На підставі договору купівлі-продажу від 05.03.2010 року ОСОБА_4 розробив проект статуту фермерського господарства «ОСОБА_3», засновниками господарства якого відповідно п.2.1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.24-29), що протирічить вимогам ст. ст.2 та 3 Закону про фермерське господарство., оскільки в матеріалах справи відсутні докази родинних відносин між засновниками.
Відповідно ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов’язання. За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають статут фермерського господарства на державну реєстрацію. Зазначену норму Закону повторюють пункти 5.8 та 5.9 Статуту фермерського господарства «ОСОБА_3» (а.с.13). Предметом спірного договору купівлі-продажу є 1\2 частка прав та обов’язків засновника та власника (корпоративні права) фермерського господарства «ОСОБА_3», що не передбачено ні законом, ні статутом господарства.
За ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 ЦК України, а за ч.3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст. 203 ЦКУ). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦКУ).
Виходячи з матеріалів справи та пояснення сторін, колегія суддів вважає, що при вчиненні договору купівлі-продажу сторонами не додержано вимог частин 1,3 і 5 ст.203 ЦКУ – спірний договір суперечить вимогам Закону України «Про фермерське господарство», волевиявлення сторін не відповідало їх внутрішній волі – продавець мав на меті отримувати від покупця фінансову та іншу допомогу з послідучим грошовим відшкодування такої допомоги, а покупець бажав користуватись землею господарства для отримання прибутку, що підтверджується поясненнями сторін та договором про надання поворотної фінансової допомоги. Реального настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином, сторони не бажали, а тому спірний договір купівлі-продажу необхідно визнати недійсним, відповідно в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Згідно пунктів 1, 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, прийшов до невірних висновків та ухвалив рішення без додержанням норм матеріального права.
Заперечення, викладені в апеляційній скарзі,спростовують висновки суду. Тому колегія задовольняє апеляційну скаргу і рішення суду першої інстанції скасовує.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, пп.1,3,4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 315,317 ЦПК України колегія сддів ,-
В И Р І Ш И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Маловисківського районного суду від 07 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити. Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 05.03.2010 року та посвідчений приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу за реєстром № 204.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зобов’язання оформити установчі документи відповідно до умов договору купівлі-продажу від 05.03.2010р. та внесення змін до установчих документів фермерського господарства «ОСОБА_3» відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча
Судді