Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-12721 2010 р. Головуючий у 1 інстанції - Льон С.М.
Категорія – 53 Доповідач – Кодрул М.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Кіселика С.А.
суддів - Кодрула М.А., Суржика М.М.
при секретарі - Животовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Спартак», дитячо-юнацької спортивної школи «Спартак-2002» про визнання наказу щодо звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИЛА:
20 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Кіровоградської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Спартак» про визнання незаконним та скасування наказу голови Кіровоградської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Спартак» № 26 від 24 квітня 2009 року та поновлення на роботі на посаду інструктора-методиста дитячо-юнацької спортивної школи Кіровоградської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Спартак» .
На підтвердження позовних вимог вказала, що з 2002 року працювала на різних посадах в дитячо-юнацькій спортивній школі «Спартак-2002» (далі ДЮСШ «Спартак-2002»), остання посада з лютого 2009 року інструктор-методист. 24 квітня 2009 року в. о. директора ДЮСШ «Спартак-2002» видав наказ № 26, згідно якого її попередили про скорочення посади інструктор-методист та про майбутнє звільнення після закінчення двох місяців з моменту попередження про скорочення. Посилаючись на те, що її звільнення проведено з порушенням діючого законодавства, оскільки про наступне звільнення було попереджено лише її, а не всіх інструкторів-методистів, профспілкова організація не давала згоду на її звільнення, не враховано переважне право на залишення на роботі, просила визнати незаконним та скасувати зазначений наказ та поновити її на посаду інструктора-методиста дитячо-юнацької спортивної школи Кіровоградської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Спартак».
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2010 року залучено до участі в справі як співвідповідача дитячо-юнацьку спортивну школу «Спартак-2002».
2.
В липні 2010 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просила визнати поважними причини пропуску місячного строку звернення до суду, визнати незаконним наказ дитячо-юнацької спортивної школи «Спартак-2002» № 39 від 25 червня 2009 року «Про звільнення інструктора-методиста ДЮСШ «Спартак-2002» ОСОБА_1», поновити її на посаді інструктора-методиста ДЮСШ «Спартак-2002», стягнути з ДЮСШ «Спартак-2002» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Вказала, що наказ про звільнення отримала поштою 30 липня 2009 року, а трудову книжку в березні 2010 року. Звільнення є незаконним, оскільки в період з 26 червня по 11 липня 2009 року вона знаходилась на амбулаторному лікуванні, а з 13 липня по 22 липня 2009 року знаходилась на стаціонарному лікуванні, про майбутнє звільнення в зв?язку із скороченням штату була попереджена лише вона, а не всі інструктори-методисти, звільнення проведено без врахування її переважного права залишення на роботі. Строк звернення до суду пропущений з поважних причин, так як після звільнення до 13 липня 2009 року знаходилась на лікуванні, після чого намагалася вирішити спір у добровільному порядку, але згоди з роботодавцем не було досягнуто, після чого відразу звернулась до юристів, які подали заяву до суду лише 20 жовтня 2009 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2010 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині визнання незаконним та скасування наказу голови Кіровоградської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Спартак» № 26 від 24 квітня 2009 року та закрито провадження по справі в цій частині.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання наказу щодо звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено без порушення норм трудового законодавства, вона пропустила строк звернення до суду без поважних причин і строк поновленню не підлягає.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Посилається на те, що суд не врахував, що в день звільнення їй було видано лікарняний листок, суд не перевірив, чи дійсно у відповідача було скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано інших норм законодавства при її звільненні, а тому звільнення є незаконним.
З апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що вона не оскаржує рішення суду в частині вирішення питання про те, що вона пропустила строк звернення до суду без поважних причин і строк поновленню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України та роз?яснень викладених в абзаці 3 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
3.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27 лютого 2009 року працювала на посаді інструктора-методиста в ДЮСШ «Спартак-2002» та згідно наказу № 39 від 25 червня 2009 року була звільнена з 26 червня 2009 року з займаної посади в зв?язку із скороченням штатів на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно листка непрацездатності серії АБО № 347131 виданого 26 червня 2009 року КЗ «Поліклінічне об?єднання м. Кіровограда» з 26 червня 2009 року ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторному лікуванні.
Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року в п.17 визначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність.
Суд першої інстанції цих положень закону не врахував, тому дійшов помилкового висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено без порушення норм трудового законодавства.
Таким чином, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено без порушення норм трудового законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи і допустив порушення норм матеріального права, що відповідно до п.3 та п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду без поважних причин і строк поновленню не підлягає, в цій частині рішення суду не оскаржено.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року в п.4 судам роз?яснено, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Судова колегія вважає, що за таких обставин рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в зв?язку з пропуском ОСОБА_1 строку звернення до суду.
При цьому судова колегія зауважує, що ОСОБА_1, після отримання нею 30 липня 2009 року наказу № 39 від 25 червня 2009 року про звільнення з роботи з 26 червня 2009 року, до суду з позовом про визнання цього наказу незаконним звернулася вперше лише після зміни позовних вимог 14 липня 2010 року, тобто більше ніж через рік після звільнення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, .313-315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2010 року
4.
скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Спартак", дитячо-юнацької спортивної школи "Спартак-2002" про визнання наказу щодо звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя:
Судді: