АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-9764/2010 р.                         Головуючий у 1 інстанції: Кофанов  А.В.

       Суддя-доповідач Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

8 грудня  2010 р.                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Крилової О.В.

суддів:                 Бабак А.М.

                             Спас О.В.

при секретарі      Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Любомирівського психоневрологічного інтернату на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 вересня 2010 року по справі за позовом Любомирівського психоневрологічного інтернату до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2010 року Любомирівський психоневрологічний інтернат звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.

В позові зазначав, що відповідач не у повному обсязі сплачує послуги теплопостачання, які подаються у АДРЕСА_1 згідно договору про  надання послуг теплопостачання.

Станом на 01.06.2010 року цей борг становить 3452,99 грн. Ціна га послуги була обрахована відповідачу згідно тарифів, встановлених відповідно  до закону, на підставі актів КП «Спецкомуненергія», яке здійснювало теплопостачання Любомирівському ПНІ. Відповідач в добровільному порядку борг не сплатив.

Посилаючись на зазначені обставині просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 3452,50 грн.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Прокурор Вільнянського району Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, позов заявлено про стягнення боргу за надані послуги без зазначення строку утворення заборгованості, борг у розмірі 538 гр. 46 коп. існував на 1.1.2006р., проте, коли він утворився не зазначається.

Договір про надання послуг з теплопостачання  не містить зазначення про те, яку квартиру (кімнату) та у якому будинку він займає, який її розмір, не має відомостей щодо наявності або відсутності інших членів сім’ї.

Вирішуючи спір про наявність підстав для стягнення з відповідача розміру заборгованості, суд першої інстанції разом з тим встановив, що відповідачеві нараховувалися до сплати грошові суми, у тому числі такі, які він мав сплатити до  2006 року та раніше.

Суд правильно застосував строк позовної давності, встановлений законом  ( ст. 257 ЦК) та навів в рішенні суду переконливий розрахунок, за яким  з липня 2007 року (в межах трирічного строку до пред’явлення позову)  відповідачеві до сплати було нараховане 1724 гр. 50 коп.  і за цей же період часу ним було сплачено більша грошова сума, отже за час, в межах якого можна вимагати сплати за надані послуги, заборгованості немає.

Доказів, на підтвердження того, що сплата відповідачем після 2007 року певних платежів свідчила про визнання ним іншого боргу, який склався до цього часу, позивачем не надано.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно відповзу у задоволенні позову і підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 308,314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Любомирівського психоневрологічного інтернату  відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 вересня 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :