АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-9900/10 Головуючий у 1-й інстанції: Лихосенко М.О.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Бондаря М.С.

суддів             Гончара О.С., Кухаря С.В.

при секретарі         Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 24 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (надалі Підприємство) про визнання незаконною відмови в наданні роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Уточнюючи і доповнюючи свої позовні вимоги, позивач звернувся в суд із вказаним позовом. Зазначав, що він з 1985 року працював на Підприємстві. З 05.06.1990 року займав посаду майстра цеху термовакуумної обробки. 05.12.2008 року його було звільнено з роботи за п.5 ст.36 КЗпП в зв’язку з переходом на виборну посаду. 14.06.2009 року з виборної посади ОСОБА_2 було знято, в зв’язку з чим він, посилаючись на ст.ст. 118, 252 КЗпП, вимагав від відповідача надати попередню роботу. Проте, в задоволенні зазначеної заяви Підприємство позивачеві відмовило.

Позивач вважає вказану відмову незаконною, такою що порушує його трудові права. Внаслідок ненадання ОСОБА_2 попередньої роботи він не отримав заробіток в сумі 46246,2 грн.. Йому завдано моральної шкоди на 100000 грн. Зазначені суми позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Ленінського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Встановлено, що ОСОБА_2 з 1985 року працював на Підприємстві. З 05.06.1990 року займав посаду майстра цеху термовакуумної обробки ВАТ «Запоріжтрансформатор».

05.12.2008 року позивача за його власною заявою було звільнено з роботи за п.5 ст.36 КЗпП в зв’язку з переходом на виборну посаду.

14.06.2009 року з виборної посади ОСОБА_2 було знято, в зв’язку з чим він, посилаючись на ст.ст. 118, 252 КЗпП, вимагав від відповідача надати йому попередню роботу. Проте, в задоволенні зазначеної заяви Підприємство позивачеві відмовило.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову через те, що за змістом ст. 118 КЗпП таке надання роботи може бути лише за умови наявності для цього вакантних місць.

Заперечуючи проти ухваленого судом першої інстанції рішення, ОСОБА_2 посилався на те, що суд припустився помилки при застосуванні ст.ст. 118, 252 КЗпП, а тому відмовив в задоволенні позову необґрунтовано.

Проте, з такими запереченнями не можна погодитись з огляду на наступне.

Згідно ст.ст. 118, 252 КЗпП працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в профспілкових організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності – інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Стаття ст.118 КЗпП передбачає суб'єктивне право звільнених з роботи працівників внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах на одержання після закінчення їх повноважень за виборною посадою в державних органах попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві.

Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми право на одержання попередньої роботи (посади) виборні працівники мають за умови, якщо вони звільнені з виборної посади після закінчення їх повноважень, а у підприємства ця посада є вакантною чи має стати такою з дотриманням вимог трудового законодавства.

При укладенні з працівником, прийнятим для заміщення вакантної посади, яка утворилася у зв'язку з обранням на виборну посаду, трудового договору на невизначений строк або на строк, що не закінчився до часу закінчення повноважень виборного працівника, поворотне прийняття на роботу у зв'язку із закінченням повноважень за виборною посадою за відсутності вакансії законодавством не передбачено.

Перевірками Підприємства, проведеними 27.07.2009 року і 23.06.2010 року Територіальною державної інспекції праці у Запорізької області, не встановлено порушень відповідачем трудових прав ОСОБА_2 в зв’язку з відмовою Підприємства надати позивачеві його попередню роботу. (а.с. 27-28, 98-99)

В акті перевірки №08-02-003/1118 від 23.06.2010 року зазначено, що на час звернення ОСОБА_2 про поновлення його на роботі в Підприємстві займана ним на час звільнення посада була зайнятою гр. ОСОБА_3, з яким укладено безстроковий трудовий договір, а рівноцінна робота (посада) була відсутня.

При вирішенні спору суд не вправі був зобов’язати Підприємство надати ОСОБА_2 роботу за рахунок звільнення ОСОБА_3 згідно п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП, оскільки відповідно до цієї норми власник вправі звільнити працівника у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше займав цю посаду, якщо це поновлення здійснюється відповідно до законодавства.

Таке поновлення працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду та після закінчення його повноважень за виборною посадою на попередній посаді, звільнення з цієї посади працівника, прийнятого на її заміщення, є таким, що відповідає закону, у разі укладення з новим працівником строкового трудового договору на час виконання попереднім працівником повноважень за виборною посадою.

Таке поновлення допускається також за рішенням суду або з ініціативи власника у зв'язку з незаконним звільненням чи з порушенням порядку звільнення попереднього працівника.

Зазначена норма не підлягає розширеному тлумаченню й у випадках правомірного звільнення працівника з передбачених законом підстав, не може бути підставою для звільнення працівника, прийнятого для заміщення відсутнього працівника без зазначення строкового характеру трудового договору на час здійснення виборних повноважень попереднім працівником.

Інші доводи апеляційної скарги також є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію позивача, висловлену ним в позові та апеляційній скарзі і яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає встановленим по справі обставинам, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах та відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 24 вересня 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя суддя суддя

Бондар М.С. Гончар О.С. Кухар С.В.