Справа № 2а-866/2010р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

        14  грудня 2010 року                                         м.Надвірна

   Надвірнянський районний суд                                                 Івано-Франківської області

Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Мужик І.І. розглянувши в приміщенні Надвірнянського  районного суду в порядку скороченого провадження відповідно до ст.183-2 КАС України, адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про  визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області щодо невиплати підвищеного розміру пенсії, як дитині війни та стягнення невиплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-

                                                                В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області щодо невиплати підвищеного розміру пенсії, як дитині війни та стягнення невиплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни мотивуючи тим, що вона є дитиною війни та згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така надбавка їй виплачувалася в меншому розмірі, що суперечить діючому законодавству та порушує її законні права. У зв’язку з цим просить визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі щодо не нарахування їй підвищення розміру пенсії, як дитині війни та зобов’язати здійснити перерахунок її пенсії у відповідності з чинним законодавством, продовжити їй виплату даного підвищення до пенсії після винесення постанови.

    Оцінивши повідомлення позивачем та відповідачем обставини, суд прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Згідно ст. 1 Закону України №2195-IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» статус «дитина війни» мають особи, кому на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року)  було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач   ОСОБА_1 народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1 і в даний час вона отримує пенсію по віку та згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» наділена статусом дитини війни, про що свідчить її пенсійне посвідчення та паспорт громадянина України (копії даних документів зберігаються в матеріалах справи).

             Однак, управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі листом від 29.11.2010 року відмовило позивачці у виплаті 30% підвищення до пенсії, посилаючись на відсутність законодавчого рішення про відновлення дії ст.6 Закону № 2195-ІУ у редакції, чинній до внесення змін до цієї статті.

               Обмеження виплат, передбачених названим Законом, зазначені в Законах України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік, та внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними.

             В Законі України  “Про Державний бюджет України на 2010 рік” № 2154-17 від 27 квітня 2010 року  не встановлено обмежень щодо застосування положень статті 6 Закону № 2195-ІУ.

             Отже, стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на даний час є діючою у наступній редакції:  «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком». Тому вимоги позивача є підставними.

              На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

              При визначенні спеціального розміру, з якого повинні обчислюватися підвищення до пенсії дітям війни слід виходити з положень ст.2 Закону України “Про прожитковий мінімум” про  застосування прожиткового мінімуму для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

            Згідно ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Закон № 1058-ІУ) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тобто, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Враховуючи наведене, суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що положення ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України № 2195-IV. Положення ч.3 ст.28 Закону № 1058-ІУ не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших, пов’язаних  із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті. Наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Отже, при вирішенні спору суд, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами доходить висновку, що при виплаті 30% підвищення до пенсії дитині війни, передбаченого статтею 6 Закону 2195-ІУ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет

України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Однак, згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд вважає, що оскільки позивач звернулася з адміністративним позовом до суду 30.11.2010 року та не надала доказів того, що пропущений нею строк звернення до суду з поважних причин, то в задоволенні позову  ОСОБА_1 в частині  нарахувань та виплат підвищення до пенсій з 01.01.2006 р. по 30.05.2010 р. слід залишити без розгляду. У зв’язку з тим, що стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосувати шестимісячний строк звернення до суду.

За таких обставин суд вважає, що способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням виплачених сум за період з 30 травня 2010 року по 14 грудня 2010 року (на час винесення постанови).  

         На підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  та керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, –

П О С Т А Н О В И В :

            Позов ОСОБА_1 – задоволити частково.  

            Визнати бездіяльність  управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 30.05.2010 р. по 14.12.2010 р. протиправною.      

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплачувати на користь  ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 30.05. 2010 року по 14.12. 2010 року включно, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням виплачених сум.        

            В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

            Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.186 КАС України через Надвірнянський  районний суд Івано-Франківської області.

        Суддя                                  підпис                                І.І.Мужик

                        Згідно з оригіналом

                       Суддя                                                                             І.І.Мужик

Судді:                                                                                 Н.П. Бідочко

                                                                                            В.М.Соколовський

                                                                                            О.В.Пнівчук

З оригіналом вірно

Суддя                                                                              Н.П.Бідочко