ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2009 року

справа № 2-а-6543/09/2270/4

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Ковальчук O.K.

при секретарі Заблоцькому О.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кундиловської М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до державної податкової інспекції в місті Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2009 року № 0002541702/0/4499 і № 0002531702/0/4498

ВСТАНОВИВ:

в поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Хмельницькому від 29 травня 2009 року № 0002541702/0/4499, яким визначене податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 28263, 0 грн., і від 29 травня 2009 року № 0002531702/0/4498, яким визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 85983, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 57322, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 28661, 0 грн.

На думку позивача податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2009 року № 0002541702/0/4499 суперечить вимогам п.п. 7.2.1, 7, 2.3, 7.5.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» оскільки базується на безпідставних висновках відповідача щодо завищення податкового кредиту за рахунок віднесення сум податку на додану вартість по господарських операціях з ПП ОСОБА_3 ПП ОСОБА_4, ПП «Крун-Ной», ТОВ «Консалтингова група Легіон», та ТОВ ВМК «Інвест», виконання яких підтверджується податковими накладними та квитанціями до прибуткового касового ордеру

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2009 року № 0002531702/0/4498 прийняте відповідачем з порушенням строків давності, визначених пп.15.1.1. п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2009 року № 0002541702/0/4499 і № 0002531702/0/4498 законними, оскільки в ході проведеної перевірки відповідачем встановлене безпідставне віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ПП ОСОБА_3 ПП ОСОБА_4, ПП «Крун-Ной», ТОВ «Консалтингова група Легіон» та ТОВ ВМК «Інвест», які фактично не здійснювались, та до валових витрат у 2006 році -витрат на придбання товару, не підтверджених документально.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв’язку та сукупності суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_2 26.09.1995 року зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1).

На підставі акту № 4488/17-1/2167026741 від 15.05.2009 року про результати планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2009 року № 0002541702/0/4499, яким визначене податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 28263, 0 грн., і від 29 травня 2009 року № 0002531702/0/4498, яким визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 85983, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 57322, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 28661, 0 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2009 року № 0002531702/0/4498 базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.5 і пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.4 і пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість» і завищення податкового кредиту за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року на суму 57322, 0 грн. за рахунок віднесення сум податку на додану вартість по операціях з поставки продукції з ПП ОСОБА_3 ПП ОСОБА_4, ПП «Крун-Ной», ТОВ «Консалтингова група Легіон» та ТОВ ВМК «Інвест», що фактично не здійснювались.

У період з січня 2006 року по жовтень 2008 року позивачем укладений ряд договорів на поставку продукції з ПП «Крун-Ной», ТОВ «Консалтингова група Легіон». ТОВ «ВМК Інвест» та ПП ОСОБА_3 ПП ОСОБА_4 аналогічного змісту, а саме: з ПП «Крун-Ной» від 29 січня 2007 року, 26 березня 2007 року, 21 травня 2007 року, 26 липня 2007 року, 17 серпня 2007 року і 6 січня 2008 року;

з ТОВ «ВМК Інвест» від 31 січня 2006 року, 30 листопада 2006 року, 30 вересня 2006 року і 26 грудня 2006 року;

з ТОВ «Консалтингова група Легіон» від 26 грудня 2006 року, 04 квітня 2006 року, 10 січня 2006 року і 11 травня 2006 року; з ПП ОСОБА_4 № 104 від 10 липня 2008 року; з ПП ОСОБА_3 від 25 липня 2008 року.

Відповідно до зазначених вище договорів продавець постачає товарну продукцію згідно накладних, а покупець (позивач) приймає та оплачує її на умовах цього договору (п. 1.1. договорів) готівкою через касу продавця (п.3.1 договорів).

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив, що ані умовами укладених договорів, ані іншим чином позивач та його контрагенти не визначили умови поставки продукції, зокрема місце поставки, порядок доставки, обов’язки щодо транспортування.

Виконання укладених договорів на поставку продукції оформлене сторонами податковими накладними, накладними та квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Отримавши податкові накладні, позивач відносив податок на додану вартість, сплачений в ціні продукції, до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

За змістом пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами пп.7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця.

Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст. 7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, законодавством передбачено, що платник податку - покупець має право зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних та накладних на передачу товару, виписаних з ПП ОСОБА_3 ПП ОСОБА_4, ПП «Крун-Ной», ТОВ «Консалтингова група Легіон» та ТОВ ВМК «Інвест», не є достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту оскільки наведені в них відомості не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні первинними документами.

У частині другій ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (надалі ЦК) передбачено, що договором є домовленість двох спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. При цьому договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За змістом ст. 662 ЦК продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Моментом виконання обов’язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 ЦК є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В ході судового розгляду, позивачем не доведений та не встановлений судом реальний характер господарських операцій з придбання позивачем продукції від ПП ОСОБА_3 ПП ОСОБА_4, ПП «Крун-Ной», ТОВ «Консалтингова група Легіон» та ТОВ ВМК «Інвест».

Відсутність реального здійснення операцій з придбання продукції підтверджується також:

нотаріально посвідченою заявою ПП ОСОБА_4 від 02.12.2008 року;

рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2006 року про визнання недійсними Статуту ТОВ «Консалтингова група Легіон» та свідоцтва платника податку;

актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 575, 13-224 від 11.09.2006 року ТОВ «Консалтингова група Легіон»;

постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03.082007 року про визнання недійсними Статуту ТОВ ВМК «Інвест» та свідоцтва платника податку

актом про анулювання реєстрації платника податку від 09.10.2007 року ТОВ ВМК «Інвест»;

постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2009 року про визнання недійсним Свідоцтва про державну реєстрацію ПП ОСОБА_3 та припинення підприємницької діяльності.

Тому, суд вважає, правомірними висновки відповідача щодо безтоварного характеру зазначених господарських операцій та безпідставного віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 57322, 0 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ПП ОСОБА_3 ПП ОСОБА_4, ПП «Крун-Ной», ТОВ «Консалтингова група Легіон» та ТОВ ВМК «Інвест», відомості в яких не відповідають дійсності.

Податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2009 року № 0002541702/0/4499, яким визначене податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 28263, 0 грн. базується на викладеному в акті перевірки від 15.05.2009 року висновку відповідача щодо порушення позивачем ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про оподаткування фізичних осіб» та п.22.3, 226, 22.6 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та безпідставного включення до валових витрат в І, II. III і IV кварталах 2006 року витрат на суму 217407, 88 грн., які не підтверджені документально.

Відповідно до ст. 13 розділу IV Кабінету Міністрів України «Про оподаткування фізичних осіб» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об’єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Нормами п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валоЕІ витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.3.9. п.5.3 ст. 3акону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Плановою виїзною перевіркою встановлена та зафіксована в акті перевірки відсутність у позивача первинних документів, які підтверджують витрати на суму 217407, 88 грн., віднесені позивачем до валових витрат в І, II, III і IV кварталах 2006 року.

В судовому засіданні позивач також не надав жодного розрахункового, платіжного та іншого документу, який би підтверджував задекларовані витрати, та не спростував висновки позивача.

Завищення позивачем валових витрат в І, II, III і IV кварталах 2006 року на суму 217407, 88 грн. призвело до заниження податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 28263, 0 грн.

Таким чином, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат в І, II, III і IV кварталах 2006 року на суму 217407, 88 грн. та заниження податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 28263, 0 грн.

Разом з тим, відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податкове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов’язання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання (пп. 15.1.2. п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

З матеріалів справи вбачається, що податкові зобов’язання з податку на додану вартість за січень, лютий та березень 2006 року в сумі в сумі 14835, 0 грн. та податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб за І квартал 2006 року в сумі 6870.0 грн. визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 29 травня 2009 року № 0002541702/0/4498 і № 0002531702/0/4499 відповідно визначені відповідачем з порушенням строків давності, визначених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому податкові повідомлення-рішення в цій частині підлягають скасуванню.

У пункті 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 того самого Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, порушення платником податків строків погашення податкового зобов’язання, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з пунктом 1.9 статті 1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. При визначенні суми податкових зобов’язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 Закону N 2181-III.

Таким чином, щодо штрафних санкцій, запроваджених зазначеним Законом, застосовуються строки давності, передбачені цим Законом, відтак з урахуванням строків давності податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2009 року № 0002541702/0/4498, яким визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню в частині визначення штрафних санкцій в сумі 7417, 50 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Керуючись Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про про оподаткування доходів фізичних осіб», ст. ст. 11, ст. 99, 100, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Хмельницькому від 29 травня 2009 року № 0002541702/0/4498, яким визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 85983, 0 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 57322, 0 грн. та штрафними санкціями в сумі 28661, 0 грн. частині основного платежу в сумі 14835, 0 грн. та штрафних санкцій в сумі 7417, 50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Хмельницькому від 29 травня 2009 року № 0002531702/0/4499, яким визначене податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 28263, 0 грн. в частині основного платежу в сумі 6870, 0 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 19.08.2009 року.