Справа № 2- 2639/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Зими І.Є.
при секретарі Попівняк Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Приватного підприємства „ КуДі” до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов”язання до вчинення дій ,-
в с т а н о в и в :
04.08.10 р. позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив суд постановити рішення, яким визнати поширенням недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності ОСОБА_1 щодо невиплати останньому заробітної плати в розмірі 5 000 грн. за період з 20.12.06 р. по 01.08.07 р. приватним підприємством „КуДі” та зобов”язати відповідача спростувати недостовірну інформацію , тобто таку, що не відповідає дійсності, щодо невиплати останньому заробітної плати в розмірі 5 000 грн. за вказаний період приватним підприємством „КуДі”, шляхом подання такого спростування з текстом :” ПП. „ КуДі” не має жодного боргу перед позивачем щодо невиплати останньому заробітної плати у розмірі 5 000 грн. за період з 20.12.06 р. по 01.08.07 р. усім особам, яким ОСОБА_1 поширив таку інформацію. Заяву мотиву тим, що 29.04.10 р. відповідач звернувся до прокуратури Залізничного району зі скаргою , що ніби-то позивач заборгував йому заробітну плату за вказаний період в розмірі 5 000 грн. Вказане звернення позивач вважає наклепом та таким, що поширює неправдиву інформацію та порушує право на повагу до ділової репутації ПП.. Враховуючи наведене просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, покликаючись на викладені в заяві мотиви. Крім того пояснив, що відповідач ніколи не перебував у трудових відносинах з позивачем, проте звертається з наклепницькими скаргами до прокуратури Залізничного району. Крім того відповідач допитувався в якості свідка Залізничним райвідділом , де поширював аналогічну недостовірну інформацію. В приміщенні райвідділу також про вказані обставини він повідомив ОСОБА_3 Вказаними діями відповідач принижує ділову репутацію приватного підприємства.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти позову та пояснив, що був впевнений у тому, що прийнятий згідно наказу в ПП. „ КуДі”, де працював з весни 2006 року. У нього було визначене робоче місце, його безперешкодно допускали на територію підприємства, разом з іншими працівниками по відомості він отримував заробітну плату. Проте за період з грудня 2006 по серпень 2008 року коштів у повному розмірі йому не виплатили. В зв”язку з відмовою добровільно виплатити заборгованість, він змушений був звернутись у прокуратуру Залізничного району м. Львова з відповідною скаргою, по результатах розгляду якої йому було рекомендовано звернутись з позовом до суду. Крім того він був викликаний в якості свідка до Залізничного РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області , де повідомив аналогічні дані. Просив відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає , що його звернення за захистом своїх прав у прокуратуру жодним чином не є поширенням будь-якої недостовірної інформації.
Заслухавши думку учасників процесу, показання свідків, з”ясувавши дійсні обставини справи , суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.04.10 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до прокуратури Залізничного району, мотивуючи своє звернення тим, що він перебував у трудових відносинах з ПП „ КуДі” і за період з 20.12.06 р. по 01.08.07 р. йому не виплачена заробітна плата в розмірі 5 000 грн. Дана обставина, тобто факт звернення з вказаною скаргою, не оспорюється відповідачем, відтак в силу дії ч. 1 ст. 61 ЦПК України не потребує доказування.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 94 ЦК України врегульовано, що юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Під поширенням інформації слід розуміти : опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації ; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв”язку ; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі, що врегульовано п. 15 Постанов Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.09 р. „ Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи „.
Звернення відповідача до прокуратури Залізничного району зі скаргою на ПП. „ КуДі” з приводу невиплати заробітної плати , на думку суду, не є поширенням недостовірної інформації, оскільки таке було викликано бажанням відповідача захистити свої права, у відповідності до вимог ст. 40 Конституції України, Закону України „ Про прокуратуру „ та Закону України „ Про звернення громадян”.
В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження покликання позивача на ту обставину, що аналогічна недостовірна інформація була поширена відповідачем п. ОСОБА_3 Так, допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 суду пояснив, що вперше познайомився з відповідачем на території ПП. „ КуДі” у 2007 році, коли останній, як працівник складу відпускав йому товар. В подальшому, в зв”язку зі спором, що виник у свідка з ПП.” КуДі” та матеріали знаходились на розгляді Залізничного РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області , він просив допитати ОСОБА_1 в якості свідка . Про те , за який період та яку саме суму відповідачу заборгували зарплату йому невідомо.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснив, що в період 2006-2007 років часто зустрічався з відповідачем на території ПП та зі сів ОСОБА_1 йому відомо, що останній працював там офіційно. Про будь-яку заборгованість по зарплаті йому невідомо.
Суд не приймає до уваги показання допитаної в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, оскільки з її пояснень вбачається, що вона перебувала у трудових відносинах з позивачем до квітня 2005 року, в подальшому з власної ініціативи лише приходила та допомагала у роботі бухгалтерії.
Оцінюючи зібрані по справі докази з їй сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 3,10,11,57, 60, 209 214 ЦПК України, ст.ст. 94, 277 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.09 р. „ Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи „, суд,-
в и р і ш и в :
В задоволенні позову Приватного підприємства „ КуДі” до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов”язання до вчинення дій в і д м о в и т и за безпідставністю позовних вимог.
В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди в і д м о в и т и за безпідставністю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя І.Є.Зима